ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 565/35/22
провадження № 61-6749св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Національна атомна енергопостачальна компанія "Енергоатом",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Брящей Руслан Ігорович, на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2022 року у складі судді Бренчук Г. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року в складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергопостачальна компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі - ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом")про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він перебуває у трудових відносинах з ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", працює на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування. Наказом відповідача від 09 грудня 2021 року № 5044-к позивача відсторонено від роботи у зв`язку з ненаданням документів про щеплення проти COVID-19 або про наявність протипоказань до такого щеплення
З наказом про відсторонення від роботи позивач не погоджувався, вважав його протиправним і таким, що підлягав скасуванню, оскільки виданий з порушенням статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ), статті 7 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя" (далі - Закон № 4004-XII), статті 19 Конституції України. Оскаржуваний наказ не містить відомостей на підтвердження відмови чи ухиляння здійснити щеплення та не містить відомостей, що засвідчують факт відсутності щеплення у позивача на час винесення наказу як ознаку його відмови чи ухиляння від щеплень. Вказував, що потребує належної оцінки факт дискримінації працівників відповідача за ознакою щеплення від COVID-19 за медичною ознакою чи за ознакою стану здоров`я.
ОСОБА_1 просив: визнати протиправним і скасувати наказ від 09 грудня 2021 року № 5044-к "Про відсторонення від роботи", виданий генеральним директором ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", в частині відсторонення від роботи слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування ОСОБА_1 ; допустити його до роботи на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом"; стягнути з ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з часу відсторонення - 10грудня 2021 року до часу фактичного допуску його до роботи.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2022 рокув задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, підлягають, крім інших категорій, працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого віднесено ДП "НАЕК "Енергоатом", відокремленим підрозділом якого є ВП "Рівненська АЕС".
У Правилах внутрішнього трудового розпорядку ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" зазначено, що працівники зобов`язані дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Аналогічний обов`язок слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування зазначено і у посадовій інструкції.
Відповідач повідомив позивача про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження такої процедури або про наявність протипоказань до такого щеплення, а також роз`яснив наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Докази проведення позивачем профілактичного щеплення проти COVID-19 чи наявності у нього абсолютних протипоказань до зазначеного щеплення у матеріалах справи відсутні. При ознайомленні з попередженням від 08 грудня 2021 року ОСОБА_1 зазначив, що від щеплення проти CОVID-19 відмовляється.
Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом № 1645-III, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.
Обов`язкова вакцинація позивача з подальшим відстороненням у разі відсутності щеплення тимчасово обмежило його право на працю з огляду на суспільні інтереси. Позивач не звільнений з роботи, а лише тимчасово відсторонений. У даному випадку не мала місце дискримінація позивача за ознакою стану здоров`я, медичною чи будь-якою іншою ознакою. Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Відповідач, видавши оскаржуваний наказ, застосував у порядку, передбаченому законом, відсторонення від роботи позивача, оскільки це прямо передбачено законодавством.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що докази наявності у позивача абсолютних протипоказань до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 у матеріалах справи відсутні, таких відомостей не було надано відповідачу, судом таких обставин не встановлено. Позивач був тимчасово відстороненим з огляду на суспільні інтереси.
На позивача як працівника підприємства, включеного до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого віднесено і ДП "НАЕК "Енергоатом", відокремленим підрозділом якого є ВП "Рівненська АЕС", починаючи з 22 листопада 2021 року, покладено обов`язок пройти щеплення проти COVID-19 або надати відповідачу документальне підтвердження наявності у нього відповідних протипоказань до такої вакцинації. Норми матеріального права передбачають не лише перелік конкретних хвороб, щеплення від яких є обов`язковим і включаються до календаря щеплень, а й також передбачають випадки, коли працівники окремих професій підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. При цьому перелік таких професій, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Всі працівники ВП "Рівненська ЕАС" ДП "НАЕК "Енергоатом" були попереджені про необхідність надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або медичний висновок про наявність протипоказань до такої вакцинації, виданий закладом охорони здоров`я у строк до 09 грудня 2021 року, тобто усі працівники знаходились у рівних для них умовах.
Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Апеляційний суд вказував на відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного наказу від 09 грудня 2021 року, яким ОСОБА_1 з 10 грудня 2021 року відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з відміною пільг та компенсацій за умови праці до усунення причин, що зумовили відсторонення, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку є похідними від вимоги про скасування оспорюваного наказу про відсторонення від роботи, який судом не визнаний незаконним, то відсутні підстави для задоволення цих позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Брящей Р. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень позивач через адвоката посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 755/3373/19, від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18, від 11 червня 2020 року у справі № 200/20428/17, від 03 червня 2020 року у справі № 205/4333/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц. Також зазначає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга мотивована тим, що з оскаржуваного наказу, письмових заяв відповідача та доданих до них письмових документів, а також під час судового розгляду не встановлено підставу відсторонення ОСОБА_1 від роботи (відмовою від щеплення, ухиленням від щеплення чи відмовою та ухилення від щеплення). Наказ про відсторонення стосувався невизначеного кола працівників та не містив індивідуальних підстав і мотивів для відсторонення саме ОСОБА_1 від роботи. У даному випадку має місце не відмова чи ухилення від проведення щеплення, а відмова позивача у наданні інформації щодо здійснення ним щеплення. Жодним нормативним актом, на які посилається відповідач, не передбачено відсторонення особи від роботи у зв`язку з відмовою у наданні інформації про щеплення. Факт непроведення вакцинації не підтверджений належними та допустимими доказами і є припущенням відповідача.
Вимога відповідача надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 є незаконною, а такі дії відповідача слід розцінювати, як втручання у приватне життя без законної підстави.
Попередження від 08 грудня 2021 року про відсторонення від роботи не є належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження обставин відмови або ухилення позивача від щеплення, оскільки законом визначені конкретні засоби доказування для підтвердження факту відмови чи ухилення від щеплення, до яких попередження не відноситься. Інформація у програмному забезпеченні "Медичний монітор" щодо позивача не є доказом.
Крім того, судове засідання проводилось у режимі відеоконференції, проте у зазначений час та дату суд апеляційної інстанції не вийшов на зв`язок. Позивач був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду його скарги через свого представника та навести доводи і міркування щодо обставин справи.
Позиція інших учасників справи
У червні 2023 року ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що позивач свідомо обрав для себе позицію щодо відмови від вакцинації, не виконав юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я. Відповідних підтверджуючих документів про проходження вакцинації або про наявність протипоказань проти такої вакцинації позивач не надав. У даному спорі суспільний інтерес переважає індивідуальне право позивача і має на меті забезпечення справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини.
Провадження у суді касаційної інстанції
03 травня 2023 ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Брящей Р. І., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 23 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Брящей Р. І., на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року.
02 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 07 травня 2018 року працює на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Наказом ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" від 19 листопада 2021 року № 4722-к "Про інформування щодо профілактичного щеплення проти CОVID-19" працівників указаного підприємства повідомлено про те, що з 09 грудня 2021 року буде здійснюватися відсторонення від роботи працівників, які відмовлятимуться або ухилятимуться від вакцинації проти CОVID-19, до усунення причин, що його зумовили, а також, що у період відсторонення працівника заробітна плата не нараховується, період відсторонення не зараховується до страхового стажу, не враховується при визначенні строку нарахування відпустки, оплата тимчасової непрацездатності в цей період не здійснюється.
Пунктом 3 вказаного наказу № 4722-к зобов`язано працівників, які пройшли профілактичне щеплення проти COVID-19 або мають протипоказання запропоновано, негайно повідомляти про це керівника структурного підрозділу з подальшим документальним підтвердженням.
ОСОБА_1 ознайомився із зазначеним наказом № 4722-к 22 листопада 2021 року, що підтверджується його підписом на листі ознайомлення.
08 грудня 2021 року ОСОБА_1 вручено персональне попередження № 21687/051 про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, у зв`язку з відсутністю щеплення проти CОVID-19. У попередженні повідомлено, що наказом Міністерства охорони здоров`я від 01 листопада 2021 року № 2393 розширений перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти CОVID-19. Працівники ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" включені до вказаного переліку. Вказано, що з 09 грудня 2021 року на період дії карантину щеплення проти
CОVID-19 є обов`язковим для працівників підприємства. Запропоновано ОСОБА_1 до 09 грудня 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти CОVID-19 або довідку (висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби
CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, форми № 028-1/о). Зазначено, якщо до 09 грудня 2021 року вказані документи не будуть надані, то 10 грудня 2021 року його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статті 12 Закону № 1645-IIIдо усунення причин, що зумовили відсторонення.
При ознайомленні з попередженням від 08 грудня 2021 року № 21687/051 ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом, що від щеплення проти CОVID-19 відмовляється.
Наказом ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" від 09 грудня 2021 року № 5044-к ОСОБА_1 з 10 грудня 2021 року відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з відміною пільг та компенсацій за умови праці до усунення причин, що зумовили відсторонення, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
З наказом від 09 грудня 2021 року № 5044-к ознайомився 09 грудня 2021 року.
Наказом відповідача від 01 березня 2022 року № 1096-к зупинено з 01 березня 2022 року дію наказу від 09 грудня 2021 року № 5044-к, допущено ОСОБА_1 до роботи та встановлено пільги і компенсацію за умови праці з 01 березня 2022 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону № 1645-ІІІ відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Частиною першою статті 46 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 Закону № 1645-ІІІ визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України
(далі - МОЗ України), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.