ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 475/134/22
провадження № 61-5617св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Прибузький заклад дошкільної освіти № 1 Прибузької сільської ради Миколаївської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Михайленко Олександр Васильович, на заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року в складі судді Єгорової Н. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., Тищук Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прибузького закладу дошкільної освіти № 1 Прибузької сільської ради Миколаївської області (далі - Прибузький ЗДО № 1) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона працює в Прибузькому ЗДО № 1 на посаді кухара з 23 лютого 1993 року. 21 січня 2022 року вказаний заклад дошкільної освіти видав наказ № 6 про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати з 24 січня 2022 року на час відсутності щеплення від COVID-19.
Позивач вважала дії відповідача щодо відсторонення її від роботи протиправними та незаконними. Посилаючись на статтю 43 Конституції України, статті 2-1, 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) ОСОБА_1 зазначала, що кожному гарантовано право на працю, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Таке втручання у права людини дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, які приймає Кабінет Міністрів України. Респіраторна хвороба COVID-19 не внесена в календар щеплень як хвороба, проти якої обов`язково слід робити щеплення. Відповідач порушив процедуру відсторонення позивача від роботи, зокрема, відсутнє подання державної санітарно-епідеміологічної служби.
ОСОБА_1 просила: визнати протиправним та скасувати наказ Прибузького ЗДО № 1від 21 січня 2022 року № 6 про відсторонення її від роботи; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 січня 2022 року до дня фактичного виконання рішення суду відповідачем, виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 353,79 грн, та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Заочним рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 була повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення шляхом ознайомлення її під підпис з письмовим повідомленням, виданим керівником Прибузького ЗДО № 1, в якому визначено строк надання документів, що підтверджують наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.
Вимога про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 працівників закладів дошкільної освіти, включених до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі - Перелік № 2153), з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб, є виправданою та у даному випадку принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, так як таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим.
ОСОБА_1 є працівником закладу дошкільної освіти, яка перебуває у контакті з дітьми дошкільного віку, у контакті з продуктами харчування, які вживають малолітні діти, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не надала довідку лікаря про наявність протипоказань до вакцинації, тому керівник закладу правомірно відсторонив її від роботи. У спірних правовідносинах відсутнє порушення права позивача на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігалося робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей. Індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, в даному випадку протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, в тому числі співробітників та осіб, які користуються послугами дошкільного закладу, які мають право на безпечне користування цим закладом.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в її інтересах адвокатом Михайленком О. В., залишено без задоволення. Заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, будучи обізнаною з 17 січня 2022 року про обов`язкове щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти, ОСОБА_1 ухилилася від вакцинації, доказів наявності протипоказань до щеплення у встановлений відповідачем строк не надала, а відповідач, керуючись нормами матеріального права, правильно видав наказ про відсторонення її від виконання посадових обов`язків. Суд апеляційної інстанції вказував на нагальність потреби у відстороненні позивача від роботи та зазначив, що таке обмеження здійснюється відповідно до закону, має легітимну мету захисту громадського здоров`я й запобігання поширення вірусу, а також є необхідним у демократичному суспільстві.
Апеляційний суд врахував, що держава, встановивши відсторонення працівника від виконання обов`язків, який не має профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я інших працівників. Право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
Оскільки відсторонення ОСОБА_1 від роботи було правомірним, то у роботодавця не було обов`язку здійснювати працівникові визначені законодавством виплати. Доказів того, що трудовим договором передбачено інші умови праці (дистанційна робота), суду надано не було. Крім того, суд першої інстанції, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу директора Прибузького ЗДО № 1 від 21 січня 2022 року № 6 про відсторонення позивача від роботи відмовлено, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд також обґрунтовано спростував посилання позивача на постанови Верховного Суду, прийняті справах № 130/5550/21, № 565/1559/21, № 565/1559/21, № 6907/20853/21, № 464/9030/21, № 697/2349/21, № 144/1793/21, № 295/17426/21, № 279/6558/21, № 688/51/22, оскільки при ухваленні рішення у цій справі суд першої інстанції виходив з конкретних обставин цієї справи, а саме виконання трудових обов`язків позивачем як кухара закладу дошкільної освіти, яка безпосередньо контактує з продуктами харчування для приготування їжі, що споживають малолітні діти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Михайленко О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.
Судові рішення в частині вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду відповідно до частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Михайленко О. В., посилається на пункти 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Вважає, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21. Вказувала, що постанова апеляційного суду не була підписана складом суддів. Також просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили статті 81, 89, 263, 264 ЦПК України, статтю 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", статтю 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", статті 21, 46, 51, КЗпП України, статі 19, 22, 24, 43, 92 Конституції України. Суди не встановили фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Будь-який примус громадян України до експериментального медичного втручання буде прямо порушувати статтю 28 Конституції України. Разом з тим в Україні відсутній закон, яким би встановлювалась обов`язковість щеплення проти COVID-19. Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що при відстороненні позивача від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення проти COVID-19 дотримано статтю 12 України "Про захист населення від інфекційних хвороб" в частині отримання письмового підтвердження лікаря про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акта, складеного у присутності свідків, а також вимог частини другої статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" щодо недопуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Не спростовано доводів позивача, що роботодавець не надав їй достатньо часу для проведення вакцинації, а також відповідно до статті 30 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" не вчинив заходів, спрямованих на проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками установи.
Таким чином, відсторонення позивача від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами.
Позиція інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
13 квітня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Михайленко О. В., надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Михайленко О. В., на заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2023 року.
11 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 працює у Прибузькому ЗДО № 1 на посаді кухара.
Наказом відділу освіти, молоді та спорту виконавчого органу Прибузької сільської ради від 04 листопада 2021 року № 71 "Про обов`язкову вакцинацію" прийнято рішення посилити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим Міністерством охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153.
ОСОБА_1 17 січня 2022 року ознайомилася з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, в якому зазначено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти.
На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 зобов`язано позивача до 21 січня 2022 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Попереджено, якщо до зазначеної дати не буде надано один із зазначених документів, то 21 січня 2022 року буде видано наказ про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Документ про профілактичне щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання ОСОБА_1 не надала.
Згідно з наказом Прибузького ЗДО № 1 від 21 січня 2022 року № 6 ОСОБА_1 відсторонена від роботи без збереження заробітної плати з 24 січня 2022 року на час відсутності щеплення від COVID-19.
З указаним наказом позивач ознайомлена під особистий підпис 21 січня 2022 року, в якому зазначила про свою незгоду, а також про порушені її права та подальше звернення з позовом до суду.
15 березня 2022 року відповідач видав наказ № 15, яким призупинено дію наказу від 21 січня 2022 року № 6 про відсторонення від роботи до завершення воєнного стану в Україні та допущено до роботи ОСОБА_1 (кухара) з 16 березня 2022 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
Термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Про основи законодавства України про охорону праці" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
У статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік № 2153. До цього Переліку увійшли, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.