ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2024 року
м. Київ
справа № 640/5174/20
касаційне провадження № К/990/24666/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Качур І.А.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Епель О.В.; судді: Губська Л.В., Мєзєнцев Є.І.)
у справі № 640/5174/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтра Трейдінг"
до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтра Трейдінг" (далі - ТОВ "Синтра Трейдінг", позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач 1, податковий орган, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві, відповідач 2), в якому просило:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 1 995 961,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Синтра Трейдінг";
стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ "Синтра Трейдінг" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 995 961,00 грн та пеню у розмірі 2 078 861,74 грн, нараховану на суму такої заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що відповідно до пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на дату подання декларацій за вересень 2015 року та жовтень 2015 року, позивач має право на отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 1955 961,00 грн. Правомірність заявленої суми бюджетного відшкодування була підтверджена Довідкою, оформленою за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що механізм відшкодування податку на додану вартість є недосконалим і відповідний Реєстр не функціонує. Вказує, що станом на 19 травня 2020 року в інтегрованій картці платника обліковується залишок невідшкодованої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року в розмірі 967 052,02 грн. Зауважує, що розрахунок пені позивача не відповідає положенням законодавства, а також, що пеня може бути стягнута протягом 1095 днів з дня виплати відповідного відшкодування
Ухвалою від 17 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 1.
28 жовтня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
02 листопада 2022 року відповідач 2 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому він підтримав доводи та вимоги касаційної скарги податкового органу.
25 листопада 2022 року позивач подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у даній справі, покликаючись на норми пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд не вбачає підстав для закриття касаційного провадження у справі з причин, визначених у пункті 5 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які покликається позивач у відповідній частині, встановлені інші обставини у справах. Відповідні висновки сформовані за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі на підтвердження складу податкових правопорушень.
При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, з огляду на конкретні обставини справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів у цих справах.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права у процесі встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судові інстанції встановили, що позивач одночасно з поданням податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2015 року та жовтень 2015 року подав заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2015 року в розмірі1 596 659,00 грн та жовтень 2015 року у сумі 399 302,00 грн.
У зв`язку з цим, контролюючий орган на підставі наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 16 лютого 2016 року № 610 провів перевірку з питань правомірності формування сум від`ємного значення податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування.
За результатами вказаної перевірки податковий орган склав довідку від 10 березня 2016 року № 20/26-15-14-04-01-10/32070571, відповідно до якої не встановлено порушень правомірності формування показників, задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2015 pоку.
Після завершення перевірки правомірності формування сум, заявлених до бюджетного відшкодування за вересень та жовтень 2015 pоку, податковий орган не вчиняв будь-яких дій щодо повернення сум від`ємного значення податку на додану вартість на поточний банківський рахунок платника.
10 квітня 2017 року товариство звернулося до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві із заявою за вихідним № 084 та просив надати інформацію щодо подання податковим органом протягом 2016 року висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відповідно до заяв платника, поданих у складі декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2015 року, а також за липень, серпень та вересень 2016 року.
Відповіді на вказане звернення від Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві позивачу надано не було.
Позивач звернувся зі скаргами на протиправну бездіяльність податкового органу до Головного управління ДФС у м. Києві та до Державної фіскальної служби України.
Листом від 17 липня 2017 року за вихідним № 15407/6/99-99-12-03-02-15 Державна фіскальна служба України повідомила позивача, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізму відшкодування сум податку на додану вартість, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структуру такого реєстру.
Станом на дату подання позовної заяви, відповідачі не виконали обов`язку щодо підготовки та подачі висновку про суми податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню, та безпідставно не здійснили відшкодування позивачу сум податку на додану вартість у розмірі 1 955 961,00 грн та пені у розмірі 2 078 861,74 грн, нарахованої на суму такої заборгованості, у зв`язку з чим ТОВ "Синтра Трейдінг" звернулося з цим позовом до суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що з 10 березня 2016 року сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 995 961,00 грн набула статусу узгодженої та контролюючий орган підтвердив наявність у позивача права на отримання відповідного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у зв`язку з чим податковий орган повинен був скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби України відповідний висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а після 01 квітня 2017 року внести до Реєстру і до Тимчасового реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку задля забезпечення доступу органу казначейства для виконання, але такі дії відповідачем виконані не були. Суди зазначили, що така бездіяльність податкового органу є неправомірною та призвела до порушення права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.
За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.