ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2024 року
м. Київ
справа № 450/3797/22
провадження № 51-6269 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12022142430000260 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст прийнятих судових рішень
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2023 року звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, у зв`язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК, а кримінальне провадження закрито.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, заступник прокурора Львівської області ОСОБА_8 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року відмовлено заступнику прокурора Львівської області ОСОБА_8 у поновленні строку апеляційного оскарження ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2023 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6, посилаючись на допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував того факту, що апеляційна скарга заступником прокурора Львівської області була подана до поштового відділення 27 квітня 2023 року, тобто у останній день строку, визначеного ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що у свою чергу узгоджується з положеннями ст. 116 КПК. При цьому наголошує, що оскільки апеляційна скарга була подана у визначений законодавством строк, то підстав для порушення питання про поновлення відповідного строку в прокурора не було. Незважаючи на це, апеляційний суд у своїй ухвалі безпідставно зазначив, що апеляційна скарга зареєстрована в місцевому суді лише 02 травня 2023 року, а тому подана поза межами строку на апеляційне оскарження.
Водночас зазначає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд не вирішив питання про повернення апеляційної скарги апелянту, чим порушив вимоги п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК.
У письмових запереченнях ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність касаційної скарги прокурора ОСОБА_6, просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, просила її задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, клопотань про його відкладення не надходило.
При цьому ОСОБА_7 подала клопотання про здійснення касаційного розгляду у порядку письмового провадження.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
На думку колегії суддів, доводи касаційної скарги прокурора про безпідставне повернення апеляційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Як установлено положеннями ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 7 КПК регламентовано загальні засади кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя та принцип забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Так, відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Тобто право на оскарження процесуальних рішень є однією з найважливіших гарантій захисту прав і свобод від їх порушень з боку державних органів, у тому числі й судів. Право на оскарження дій (процесуальних рішень) або бездіяльності сприяє виявленню та усуненню порушень і помилок при здійсненні кримінального провадження.
Крім того, відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.