ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
справа № 381/1260/22
провадження № 61-15204св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Яценко Євген Олександрович, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2023 року у складі судді Осаулової Н. А.,постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В., та додаткову постанову цього ж суду від 21 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за невиконання зобов`язання.
Позовну заяву мотивовано тим, що у листопаді 2021 року позивач уклав із відповідачем усну угоду, за умовами якої останній зобов`язується до 31 грудня 2021 року знайти для позивача автомобіль марки "Mercedes" А-класу, 2020-2021 років випуску, з пробігом до 20 000 км, за ціною до 30 000,00 євро, за що позивач заплатить відповідачу 1 000 євро.
Відповідач зобов`язався купити автомобіль за свої кошти з частковим авансом позивача, доставити в Україну, розмитнити, поставити на облік в Україні на ім`я позивача. В подальшому, 09 грудня 2021 року позивач передав ОСОБА_2 аванс у сумі 2 500 доларів США. Крім того, на ім`я відповідача оформлена нотаріально посвідчена довіреність.
Зазначав, що ОСОБА_2 не виконував свої зобов`язання і сторони перенесли строк виконання зобов`язання на 09 лютого 2022 року.
01 лютого 2022 року відповідач отримав від позивача ще 10 000,00 доларів США як аванс для сплати за автомобіль, на підтвердження чого написано розписку, але зобов`язання виконані так і не були, кошти не повернуті.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 419 238,51 грн, з яких: 12 500,00 доларів США, що складає
365 750 грн - основний борг; 3 036 грн - три проценти річних; 20 241,51 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання; 10 000 грн - моральна шкода.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 10 000,00 доларів США, що еквівалентно 292 600 грн.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації понесених судових витрат на правову допомогу 10 000,00 грн.
Судові рішення мотивовано тим, що 01 лютого 2022 року відповідач отримав від позивача 10 000,00 доларів США як аванс для сплати за автомобіль, на підтвердження чого написано розписку, однак зобов`язання виконані не були, кошти не повернуті, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню зазначені вище кошти. Суди вважали, що доказів отримання
ОСОБА_2 коштів у сумі 2 500 доларів США вказана розписка не містить, а позначка нижче "09 лютого 2021 року + 2500" не є доказом отримання коштів.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені, суди виходили із того, що строк зобов`язання сторонами встановлений не був, а тому не відбулося прострочення виконання цього зобов`язання.
Суд апеляційної інстанції також вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
До Верховного Суду 23 жовтня 2023 року від імені ОСОБА_2 - адвокат Яценко Є. О., подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2023 року,постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Також, просив скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у стягненні судових витрат.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ним не було допущено невиконання зобов`язання щодо придбання автомобіля для позивача, оскільки саме позивач відмовився від придбання автомобіля через повномасштабне вторгнення рф на територію України, отже неотримання позивачем транспортного засобу як результату виконання відповідачем його обов`язків, знаходяться в прямій залежності від дій самого ОСОБА_1 . Зазначає, що він поніс значні витрати на виконання укладеної із позивачем угоди (пошук автомобіля, поїздка до Німеччини, тощо), а тому стягнення коштів у заявленому позивачем розмірі є помилковим. Зазначає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки вимога щодо стягнення з відповідача коштів при відсутності будь-яких підтверджень припинення угоди та наявності доказів виконання відповідачем вимог позивача, зокрема, щодо пошуку автомобіля, переговори з продавцем щодо укладення договору купівлі-продажу автомобіля та допомога в укладенні вказаного договору є безпідставною.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
22 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу.
Встановлені судами фактичні обставини справи
27 січня 2022 року позивач видав на ім`я відповідача нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 купити будь-яким дозволеним способом на його ім`я за ціну і на умовах на власний розсуд, у фізичної чи юридичної особи, будь-який транспортний засіб, будь-якої марки та моделі, перегнати (транспортувати) його на територію України, розмитнити, а також поставити його на облік у будь-кому територіальному сервісному центрі та у подальшому продати його за ціну та на умовах за власним розсудом, за умови сплати податку на підставі статті 173 ПК України, представляти інтереси у вказаних органах з усіх без винятку питань, пов`язаних з купівлею, розмитненням та перегоном, експлуатації та подальшого його транспортування, сертифікацією, здачею на зберігання, оформленням, державної реєстрації. Довіреність видана з правом передоручення третім особам стром на 1 рік до 27 січня 2023 року.
01 лютого 2022 року відповідач отримав від позивача 10 000 доларів США як аванс для сплати за автомобіль, який він зобов`язався придбати за кордоном, на підтвердження чого написано розписку (а. с. 7). Доказів придбання відповідачем автомобіля для позивача матеріали справи не містять.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що "саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту".
Статтею 1011 ЦК України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно зі статтею 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.
Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.
Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.
У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.
Частиною першою статті 1014 ЦК України передбачено, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 241/469/19 (провадження № 61-6947св20) зазначено, що "сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже, законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов`язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента".
Предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачає вчинення одного або кількох правочинів, за винятком правочинів, які мають особистий характер. Тобто, предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, а саме послуга, яка ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.
Відповідно до частини першої статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
Установивши, що між сторонами фактично склалися правовідносини, які випливають з договору комісії з приводу придбання транспортного засобу за кордоном, які сторони реалізували у розписці від 01 лютого 2022 року, однак відповідач не виконав зобов`язання перед позивачем, не здійснив поставку автомобіля та не повернув грошові кошти, отримані в якості передоплати, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, отриманих в якості передоплати за поставку автомобіля у розмірі 10 000 доларів США, що еквівалентно 292 600 грн.
Зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, зробленими у постановах від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 (провадження
№ 61-18730св20), від 09 листопада 2022 року у справі № 754/7728/19 (провадження № 61-10032св21).
Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на те, що ним не було допущено невиконання зобов`язання щодо придбання автомобіля для позивача є помилковими та спростовуються матеріалами справи, які не містять жодних доказів про виконання ним договірних відносини з приводу придбання транспортного засобу, які сторони реалізували у розписці від 01 лютого