ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/4553/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (нова назва - акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство, позивач) - Дігрять М.М. (самопредставництво),
відповідача - приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Товариство, відповідач, скаржник) - Шатарська Т.Н. (адвокатка),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 (головуючий - суддя Приходько І.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 (головуючий - суддя Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.)
у справі №910/4553/21
за позовом Підприємства
до Товариства
про стягнення 17 030 105, 99 грн.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення 3 % річних, інфляційних втрат і пені.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Підприємство звернулося до суду з позовною заявою до Товариства про стягнення 17 030 105,99 грн, з яких: 1 051 512,80 грн 3% річних; 628 721,68 грн інфляційних втрат; 15 349 871,51 грн пені (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що адміністратор розрахунків сформував у Системі управління ринком рахунки за договором про участь у балансуючому ринку за І-ІІІ декади березня та травня 2020 року та за І-ІІІ декади червня - липня 2020 року, проте відповідач прострочив здійснення оплати таких рахунків.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 у справі №910/4553/21, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 4604961, 45 грн - пені, 628721, 68 грн - інфляційних втрат, 1051512,80 грн - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 255451,59 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволенні позову повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц;
4.2. з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вважає, що є обґрунтовані підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у пункті 86 постанови від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, пункті 5.37 постанови від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, оскільки умовами договору про участь у балансуючому ринку не визначений розрахунок власними коштами ОСП та за приписами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлені виключні підстави, коли ОСП може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка - у разі системних обмежень, обставини які не були встановлені судами у даних судових рішеннях;
4.3. з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. На думку скаржника існує необхідність у формуванні єдиного правозастосовного висновку Верховного Суду щодо застосування приписів пунктів 7.2.1, 7.6.4 та 1.11.8 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, у взаємозв`язку з частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" стосовного того, що створення документа в системі управління ринком без накладання електронного підпису не є оригіналом електронного документа.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" (користувач системи передачі, трейдер, оператор ринку, гарантований покупець, в якості учасника ринку, СБВ) та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі, ОСП) 02.03.2020 укладено договір про участь у балансуючому ринку №0063-04012/21-150-08-20-00069 (далі - договір).
6.2. Договір укладений шляхом надіслання заяви-приєднання від 28.02.2020 № 21-150-08-20-00069.
6.3. Матеріали справи містять заяву-приєднання від 02.03.2020 № 0063-04012/21- 150-08-20-00069 про участь у балансуючому ринку.
6.4. Вищевказаний Договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 ЦК України та розміщений на офіційному сайті ДП "НЕК "Укрненерго".
6.5. З моменту акцептування заяви про укладення договору в порядку установленому Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, та Законом України "Про ринок електричної енергії", учасник ринку набуває всіх прав та зобов`язань за Договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору, Правилами ранку та чинним законодавством України.
6.6. Відповідно до пункту 1.1. договору він є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
6.7. За цим договором ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку (пункт 1.2. договору).
6.8. Надання ППБ ОСП заяви-приєднання в цілому до цього договору (далі - заява-приєднання), що є додатком 1 до цього договору, є погодженням пропозиції на приєднання до цього договору, а також зобов`язанням щодо виконання Правил ринку. Заява-приєднання надається з відкладальною обставиною, якою є реєстрація ППБ ОСП (пункт 1.3. договору).
6.9. Цей договір укладається за умови приєднання ППБ до договору про врегулювання небалансів електричної енергії (пункт 1.4. договору).
6.10. Загальна вартість цього договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору.
6.11. За підсумками місяця визначається індикативна величина середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії.
6.12. Розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку (пункти 2.1., 2.2. договору).
6.13. За підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих послуг з балансування (далі - акт), який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ППБ або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені (пункт 4.2. договору).
6.14. ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 10 робочих днів після підписання Сторонами Акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення Акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування (пункт 4.3. договору).
6.15. У випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього Договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України (пункт 4.4. договору).
6.16. При невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та чинного законодавства України (пункт 5.1. договору).
6.17. ППБ має право отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію (підпункт 1 пункту 5.3. договору).
6.18. ОСП зобов`язується здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором (підпункт 1 пункту 5.4. договору).
6.19. Цей Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання (пункт 9.1. договору).
6.20. На виконання умов договору позивач продав, а відповідач придбав балансуючу електричну енергію за період з 01.03.2020 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.06.2020 та 30.06.2020 та з 01.07.2020 по 31.07.2020, що підтверджується актами від № БР/20/03-0063 від 31.03.2020, № БР/20/04-0063 від 30.04.2020, № БР/20/05-0063 від 31.05.2020, № БР/20/06-0063 від 30.06.2020 та № БР/20/07-0063 від 31.07.2020.
6.21. Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості балансуючої електричної енергії відповідно до виставлених рахунків.
6.22. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у розумінні положень Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, з урахуванням змісту укладеного між сторонами договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1 Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/4553/21 за касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.08.2023 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 про відставку судді ОСОБА_1 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/4553/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Кролевець О.А.
7.3. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2023, зокрема, колегія суддів [Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Кролевець О.А.] прийняла касаційну скаргу у справі №910/4553/21 до провадження.
7.4. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/4553/21 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 у справі №910/4553/21 зупинено до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/9216/22.
7.5. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2023 провадження у справі №910/4553/21 поновлено.
7.6. До Верховного Суду 16.01.2024 надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника позивача та замінити позивача - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
7.7. Протокольною ухвалою від 16.01.2024 Верховний Суд найменування позивача з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) змінив на - акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", з огляду на те, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації.
7.8. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, з якими скаржник не згоден, тому просить Суд в цій частині судові рішення скасувати та ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині судові рішення не оскаржуються та не переглядаються Судом.
8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.4. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.8. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин як за пунктом 1, так і за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.10. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.11. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.12. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.13. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.14. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.15. Скаржником вказано низку постанов Верховного Суду (дивись пункт 4.1 цієї постанови), в яких зазначені правові висновки, які, на думку відповідача, не були враховані судами попередніх інстанцій.
8.16. Предметом спору у справі № 129/1033/13-ц було визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників підприємства: від 05.06.2012, згідно з яким позивача звільнили з посади директора й обрали виконавчий комітет; від 24.07.2012, яким залишене в силі рішення від 05.06.2012, позивач повторно звільнений з посади директора підприємства, на цю посаду обрано іншу особу, а позивач позбавлений права оренди приміщень, які він орендував у підприємства; від 05.03.2013 про затвердження списку співвласників, які мають майнові сертифікати, про зміну юридичної адреси підприємства, про затвердження змін до його Статуту, відсторонення позивача від виконання обов`язків директора підприємства, обрання директором іншої особи, обрання представника для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надання повноважень новому директору на підписання Статуту в новій редакції. Зобов`язання Гайсинське РУЮ внести до державного реєстру зміни про керівника підприємства шляхом виключення відомостей про нового директора підприємства та включення відомостей про позивача як директора. Зобов`язання Тростянецьке МУЮ скасувати: запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 21.01.2013 № 11771070013000417; запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 14.02.2013 № 11771070014000417; запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 14.03.2013 № 11771070015000417; запис про зміну місцезнаходження, зміну складу та інформації про засновників від 29.03.2013 № 11771050016000417. Велика Палата Верховного Суду у постанові від постанові 18.03.2020 зробила правовий висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
8.17. У справах №№910/6635/21, 910/6636/21, 910/6639/21, на які скаржник посилається у касаційній скарзі, предметом позовів було стягнення з відповідача суми основного боргу та штрафних санкцій у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку в частині оплати проданої балансуючої електричної енергії.
8.18. Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, залишаючи без змін рішення судів попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову, зокрема, відхилив доводи відповідача про те, що при розрахунку штрафних санкцій суди допустили помилку, оскільки порахували прострочення з 8-го дня після дати складення та підписання актів лише, так як акти за спірний період підписані представником відповідача без зазначення дати, коли саме він їх підписував, а тому датою їх підписання є дата, яка вказана позивачем.
8.19. У постанові від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову, зокрема, зазначив, що судами обґрунтовано не прийнято до уваги заперечення відповідача щодо неправильного визначення початку періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на те, що акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії були підписані відповідачем в інші дати, ніж зазначені у цих актах.
8.20. У постанові від 15.06.2022 у справі №910/6636/21, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову, зокрема, відхилив доводи скаржника про те, що при розрахунку штрафних санкцій суди допустили помилку, оскільки порахували прострочення з 8-го дня після дати складення та підписання актів лише відповідачем, так як акти за спірний період підписані представником відповідача без зазначення дати, коли саме він їх підписував, а тому датою їх підписання є дата, яка вказана позивачем.
8.21. Предметом позову, у справі яка переглядається, є стягнення з відповідача штрафних санкцій у зв`язку з його неналежним виконанням своїх зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку в частині оплати проданої балансуючої електричної енергії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що адміністратор розрахунків сформував у Системі управління ринком рахунки за балансуючу електричну енергію за договором за І-ІІІ декади березня та травня 2020 року та за І-ІІІ декади червня - липня 2020 року, проте відповідач прострочив здійснення оплати таких рахунків. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про те, що з урахуванням приписів Правил ринку та умов договору, що зобов`язують сторін при виставленні рахунків та здійсненні розрахунків керуватись правилами ринку, відповідач зобов`язаний був оплатити позивачу вартість придбаної балансуючої електричної енергії протягом 4 банківських днів з дати направлення (виставлення рахунку) АР в системі MMS. При цьому, суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача щодо невірного визначення періоду нарахування, оскільки, сторони зобов`язались при здійсненні розрахунків керуватись Правилами ринку, які, в свою чергу зобов`язують здійснити оплату електричної енергії протягом 4 банківських днів з дня виставлення рахунку. Натомість, згідно з актами відповідачем здійснювався саме остаточний розрахунок. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача щодо того, що позивач не надав підтверджень щодо отримання відповідачем надісланих йому рахунків судом, адже ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суд визнав належним їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.
8.22. Як убачається зі змісту постанов Верховного Суду у справах №№910/6635/21, 910/6636/21, 910/6639/21 оплата вартості отриманої балансуючої електричної енергії здійснювалась відповідачами на підставі актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, у справі ж №910/4553/21 оплата вартості отриманої балансуючої електричної енергії відбувалась на підставі виставлених позивачем рахунків-фактури.