1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 240/16708/22

адміністративне провадження № К/990/34154/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представників позивача - Гумінського М.В., Кришти В.В.

представників відповідача - Савицької І.С., Гречковської Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (головуюча суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року (колегія суддів у складі - головуючий суддя Курко О.П., судді - Боровицький О.А., Шидловський В.Б.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" (далі за текстом - позивач, ТОВ "Юро Ламбер") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі за текстом - відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2022 року №00002360701 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 24ʼ 586ʼ 165 грн (а саме: за податковим зобов`язанням з основного платежу - у сумі 23ʼ 187ʼ 292 грн та за штрафними санкціями - у сумі 1ʼ 398ʼ 873 грн).

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на помилковість висновків акта перевірки щодо необхідності включення до складу доходу позивача кредиторської заборгованості, утвореної перед фізичними підприємцями-постачальниками, що припинили свою діяльність, а також щодо додаткового визначення йому доходу з вартості нібито безоплатно отриманих пиломатеріалів від постачальників-приватних підприємців.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній позивачем частині, стягнуто на користь ТОВ "Юро Ламбер" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24ʼ 810 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Житомирській області.

Вирішуючи спір суди виходили із безпідставності тверджень контролюючого органу про заниження ТОВ "Юро Ламбер" доходів в сумі 116ʼ 609 грн у зв`язку із існуванням в обліку позивача кредиторської заборгованості перед низкою контрагентів, які припинені, оскільки доходи, отримані фізичною особою після внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення її підприємницької діяльності, є доходами фізичної особи - громадянина та підлягають оподаткуванню. Суди вважали безпідставними й доводи відповідача щодо статусу безнадійності у кредиторської заборгованості позивача перед припиненими фізичними особами із посиланням на підпункт "з" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки, за висновком судів, за цією нормою безнадійною визнається заборгованість припинених юридичних, а не фізичних осіб. Також суди визнали помилковим висновок відповідача щодо заниження ТОВ "Юро Ламбер" доходів в сумі 128ʼ 701ʼ 682 грн з вартості безоплатно отриманих пиломатеріалів від невстановлених осіб, оскільки вважали його необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними доказами.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким відмовити Товариству в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

У світлі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 22 червня 2022 року у справі №120/3875/20, від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 6 травня 2020 року у справі №640/4687/19, від 7 лютого 2020 року у справі №806/4249/15, від 3 листопада 2020 року у справі №818/539/16, від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17, від 31 травня 2019 року у справі №808/2359/17, від 25 серпня 2022 року у справі №826/16217/18, від 23 березня 2023 року у справі №640/24141/21, від 13 липня 2022 року у справі №520/223/20, від 21 червня 2022 року у справі №820/4033/16, від 16 березня 2023 року у справі №280/4136/18, від 25 червня 2018 року у справі №803/1923/13-а, від 4 листопада 2019 року у справі №826/7915/17, від 30 січня 2019 року у справі №814/1145/18, від 14 лютого 2020 року у справі №814/2448/14, та від 28 лютого 2020 року у справі №813/7022/13-а.

З огляду на висновки, що містяться в перелічених вище постановах Верховного Суду, відповідач просить урахувати, що стосовно установленого податковою перевіркою факту заниження позивачем доходу за рахунок невключення до його складу вартості безоплатно отриманих лісоматеріалів суди попередніх інстанцій неповно встановили обставини справи в цій частині, прийнявши без належних та допустимих доказів позицію Товариства та не надавши при цьому належної оцінки доводам фіскального органу.

Зокрема, у світлі своїх посилань відповідач звертає увагу на неврахування судами вагомих у цьому спорі обставин, а саме: проведеним аналізом документів щодо руху лісосировини встановлено, що увесь ланцюг постачання фактично знаходився під контролем позивача; деякі з приватних підприємців-постачальників пиломатеріалів до ТОВ "Юро Ламбер" мають прогалини у ланцюгу постачання (зокрема, щодо постачання товару від ТОВ "Укрєвроліс" до приватних підприємців, а потім - до позивача) та не мали фізичної (реальної) можливості здійснювати поставки лісосировини у задокументованих обсягах; уся інформація щодо ланцюгів постачання лісопродукції від лісгоспу до ТОВ "Юро Ламбер" надавалась безпосередньо останнім до Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства з метою отримання Сертифікатів походження лісоматеріалів, а відтак - були відсутні підстави для проведення зустрічних звірок щодо таких поставок; аналізом поданих позивачем документів виявлено різну номенклатуру поставок у виробників, посередників та постачальників лісопродукції; за даними досудового розслідування підприємство позивача задіяне в схемі постачання незаконно отриманої деревини сумнівного або незаконного походження з метою її експорту.

У світлі наведених фактів заявник касаційної скарги звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не було зроблено комплексної правової оцінки спірних господарських правовідносин, не здійснено їх співставлення у розрізі дат складення документів, місця здійснення операцій з поставки, та, що найважливіше, номенклатури товару, який постачався.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно застосування положень підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у випадку заниження платником податків доходу за сумнівною (безнадійною) заборгованістю.

Заявник касаційної скарги переконує, що позивачем безпідставно занижено дохід за рахунок невідображення в його складі кредиторської заборгованості перед суб`єктами господарювання (фізичними особами-підприємцями), які припинені (ліквідовані, зняті з обліку), й повернення вказаної заборгованості останнім як суб`єктам господарювання є неможливим. На думку контролюючого органу, у випадку неможливості погашення наявної кредиторської заборгованості перед контрагентами, що ліквідовані, сума заборгованості фактично збільшує активи позивача або зменшує його зобов`язання, й, у такому випадку, визнається доходом відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу контролюючого органу - без задоволення. Стверджує, що наведені відповідачем у касаційній скарзі обставини й факти жодним чином не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті спору. Зокрема, у відзиві проаналізовано невідповідність правовідносин і подібності обставин, наведених у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги. Також, позивач стверджує про помилкову інтерпретацію контролюючим органом господарських операцій з повернення грошових коштів позивачу замість безкоштовно отриманих пиломатеріалів. Окрім того, переконує, що відповідач хибно прирівнює правові наслідки втрати фізичною особою статусу підприємця до правових наслідків, що передбачені при ліквідації юридичної особи, оскільки втрата фізичною особою свого підприємницького статусу не позбавляє її від необхідності відповідати за зобов`язаннями, що виникли раніше, у тому числі в межах її підприємницької діяльності, на відміну від ліквідації юридичної особи, після чого остання повністю припиняє своє суб`єктне існування.

Представники відповідача в судових засіданнях 10 та 17 січня 2024 року підтримали вимоги касаційної скарги податкового органу, просили її задовольнити у повному обсязі. Наголошували на тому, що суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки доводам контролюючого органу, які неодноразово озвучувались в ході розгляду справи, щодо підміни номенклатури товару, який постачався позивачеві підприємцями-неплатниками податку на додану вартість.

Представники позивача в судових засіданнях заперечували проти задоволення касаційної скарги контролюючого органу з міркувань, наведених у поданому на скаргу відзиві. Наполягали на тому, що Товариство проявляло обачність при виборі контрагентів-постачальників, надало до перевірки та до суду усі необхідні та наявні в їх розпорядженні докази щодо реальності задекларованих операцій з постачання пиломатеріалів. Натомість, як стверджували представники Товариства, відповідач абсолютно безпідставно не визнає спірні господарські операції та необґрунтовано переконує про заниження позивачем у зв`язку із цим доходів у період, який охоплювався перевіркою.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як з`ясували суди попередніх інстанцій, фахівцями ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Юро Ламбер" з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 1 липня 2017 року по 30 червня 2021 року, та з питань контролю за дотриманням вимог законодавства зі справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 1 січня 2011 року по 30 червня 2021 року. За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт документальної планової виїзної перевірки від 11 листопада 2021 року за №11353/06-30-07-01/34909065.

У висновках акта перевірки констатовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема (у розрізі порушень, що оскаржуються платником):

підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статей 3, 4 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХIV, вимог П(С)БО №15 "Доходи", №11 "Зобов`язання", №16 "Витрати", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, Порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 2 квітня 2017 року №467), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 23ʼ 818ʼ 399 грн.

Не погодившись із зазначеним висновком перевірки позивачем подано заперечення на вказаний акт перевірки, за наслідками розгляду яких висновки акта залишено без змін.

14 січня 2022 року ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00002360701, яким збільшено ТОВ "Юро Ламбер" грошове зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 25ʼ 230ʼ 004 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями з основного платежу в розмірі 23ʼ 818ʼ 399 грн та за штрафними санкціями у сумі 1ʼ 411ʼ 605 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим-повідомленням рішенням в частині здійснених нарахувань в розмірі 24ʼ 586ʼ 165 грн (з яких 23ʼ 187ʼ 292 грн - основний платіж з податку на прибуток та 1ʼ 398ʼ 873 грн - штрафні санкції), Товариство звернулось до суду із даним позовом.

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та у розрізі заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.


................
Перейти до повного тексту