ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 420/12753/20
провадження № К/9901/20013/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року (головуючий суддя - Бутенко А.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) - Шевчук О.А., суддів - Бойка А.В., Федусика А.Г.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - Департамент) від 20 серпня 2020 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
- зобов`язати Департамент повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 серпня 2020 року та здійснити реєстрацію його місця проживання за адресою:
АДРЕСА_2 . Позов мотивовано тим, що Департамент не наділений повноваженнями обмежувати право позивача на вільний вибір місця проживання. Садовий (дачний) будинок, за адресою якого позивач просив зареєструвати його місце проживання, оснащено водопостачанням, водовідведенням, газопостачанням, електроенергією, центральною каналізацією міста та експлуатується власником постійно. Водночас сам собою факт будівництва цього садового (дачного) будинку відповідно до будівельних норм, які відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує можливості його використання для проживання.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, позов задоволено.
4. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що реєстрація місця проживання особи, це адміністративний акт, який має своєю ціллю довести до відома держави про вибране людиною місце проживання і не має відношення до майнових прав особи на житловий, садовий чи дачний будинок. Реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла, при цьому, житлом може вважатись інше приміщення за умови, якщо воно придатне для постійного або тимчасового проживання в ньому. У цьому випадку дачний (садовий) будинок, за адресою розташування якого просив зареєструвати місце проживання ОСОБА_1, оснащено водопостачанням, водовідведенням, газопостачанням, електроенергією, центральною каналізацією міста та експлуатується власником постійно. Водночас те, що його було збудовано на підставі будівельних норм, відмінних від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що цей будинок можна використовувати для проживання. Жодних повноважень, що обмежують право на вільний вибір місця проживання, держава не має.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
5. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. Підставою оскарження судових рішень у касаційному порядку відповідач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах абзацу 2 пункту 5 Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №321 (далі - Порядок) з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року №399 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сфері державної реєстрації", яка набрала чинності 29 травня 2020 року.
7. На переконання скаржника, суд першої інстанції, не застосувавши цієї правової норми, помилково скасував законне і обґрунтоване рішення відповідача, адже нею передбачено, що для реєстрації місця проживання особи за адресою дачного будинку необхідним документом є рішення уповноваженого органу про переведення садового або дачного будинку у житловий, якого позивач не надав. Суд апеляційної інстанції помилки місцевого адміністративного суду не виправив. Отже, суди попередніх інстанцій ухвалили оспорювані рішення з порушенням норм матеріального права. Крім цього, скаржник вважає, що, зобов`язавши Департамент здійснити реєстрацію місця проживання позивача за відповідною адресою, суди втрутилися у дискреційні повноваження відповідача.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жук А.В., судді Єресько Л.О, Мартинюк Н.М.
9. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою відповідачем касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2024 закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
11. 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою:
АДРЕСА_3 . До заяви позивач додав квитанцію про сплату адміністративного збору та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №115165127 від 20 серпня 2020 року. У заяві позивач зробив відмітку про згоду власника житла ОСОБА_2 (дружини) на реєстрацію у ньому місця проживання ОСОБА_1 (чоловіка).
13. 20 серпня 2020 року адміністратор ОСОБА_3 відмовив позивачеві у реєстрації місця проживання, зазначивши підставу - особа не подала необхідних документів або інформації.
14. Того ж дня позивач звернувся до відповідача із заявою щодо роз`яснення відмови у реєстрації місця проживання.
15. Листом від 09 вересня 2020 року №507/01-20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що реєстратор відмовив йому в реєстрації місця проживання у зв`язку з неподанням разом з документами, що підтверджують право власності на дачний будинок, рішення про переведення цього будинку у житловий. Тому при повторному зверненні до Департаменту позивач має надати правовстановлюючий документ на згаданий будинок та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про переведення цього дачного будинку у житловий.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
16. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. За визначеннями, наведеними у частині першій статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон №1382-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
18. Відповідно до частин третьої, восьмої статті 6 цього ж Закону для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
письмову заяву;
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
квитанцію про сплату адміністративного збору;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
19. Статтею 9-1 Закону №1382-IV визначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;
у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;
для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
20. Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
21. Статтею 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
22. Відповідно до статті 4 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року №5464-Х (далі - ЖК УРСР; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає: жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їхнім об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
23. Законом України від 02 вересня 2014 року №1673-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання", який набрав чинності 27 вересня 2014 року, ЖК УРСР доповнено статтею 8-1 "Переведення в жилі будинки садових і дачних будинків", згідно з якою громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.
24. Відповідно до пунктів 3, 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02 березня 2016 року №207 (далі - Правила №207; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
25. Згідно з пунктом 8 Правил №207 документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги".
26. Пунктом 11 Правил № 207 визначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
особа не подала необхідних документів або інформації;
у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
27. За змістом пункту 18 Правил № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
28. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 №399, що набрала чинності 29 травня 2020 року, внесено зміни до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, та Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №321, та викладено абзац другий пункту 5 Порядку №321 в такій редакції: "Рішення про переведення є підставою для використання дачних і садових будинків як житло, зокрема для реєстрації місця проживання.".