ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 240/5105/23
адміністративне провадження № К/990/26798/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/5105/23
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання відмови протиправною та стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Бобчика Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року (суддя Черняхович І.Е.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді: Граб Л.С., Полотнянко Ю.П.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області (далі - ТУ ССО у Житомирській області, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною відмову ТУ ССО у Житомирській області у виплаті йому щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168);
- стягнути з ТУ ССО у Житомирській області на його користь щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 гривень (у період з 24 лютого по 18 липня 2022 року в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а в період з 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно у розмірі 30 000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), встановлену Постановою №168.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Постановою № 168 перебачено право позивача на отримання додаткової винагороди під час дії воєнного стану. При цьому з огляду на законодавчо встановлений принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу приписів статті 58 Конституції України виплата позивачу цієї додаткової грошової винагороди передбачена у період з 24 лютого по 18 липня 2022 року в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а в період з 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно у розмірі 30 000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Втім, усупереч норм Постанови № 168 накази про виплату позивачу додаткової грошової винагороди відповідачем не видавались і, відповідно, така не виплачувалась.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ТУ ССО у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів у частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року повернуто позивачеві.
Підставою для постановлення судом першої інстанції зазначеної ухвали слугував пункт 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), відповідно до якої позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Так, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог за період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року, Житомирський окружний адміністративний суд виходив з того, що строк звернення до суду у відносинах, що стосуються проходження публічної служби, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України та становить один місяць. Водночас, з цим позовом до суду позивач звернувся 28 лютого 2023 року, що свідчить про пропуск місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому щомісячної додаткової винагороди за період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року.
Оцінивши наведені у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду доводи, суд першої інстанції визнав їх неповажними та зазначив, що пункти 15-16 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384, на які посилається позивач, не регулюють питання процесуальних строків на звернення до суду з позовом щодо виплати грошового забезпечення співробітникам ССО, а лише визначають порядок виплати грошового забезпечення. До того ж, указаними нормами врегульований порядок виплати грошового забезпечення, яке належить до виплати співробітнику ССО, тобто тих коштів, стосовно виплати яких немає спору. Водночас, у цій справі позивач не погоджується з діями відповідача щодо невиплати щомісячної додаткової винагороди, право на яку відповідач не визнає.
Також суд першої інстанції визнав безпідставними доводи позивача про те, що строк звернення з даним позовом до суду розпочався для нього 03 лютого 2023 року, оскільки в цю дату він дізнався про порушення своїх прав, отримавши відповідь на свій рапорт з відмовою у виплаті щомісячної додаткової винагороди. З цього приводу суд зазначив, що отримання відповіді на рапорт не змінює моменту, з якого позивач повинен був та мав можливість дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини невиплати йому додаткової грошової винагороди. Доказів, що відповідач чинив йому перешкоди у отриманні відповідної інформації, позивачем також не надано.
На думку суду першої інстанції, позивач мав реальну та об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою захисту своїх прав на отримання додаткової грошової винагороди. Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд у повній мірі погодився наведеними міркуваннями та позицією суду першої інстанції, у зв`язку із чим залишив без змін ухвалу від 11 квітня 2023 року.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
01 серпня 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Бобчика Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року.
Скарга подана на підставі частини четвертої статті 328 КАС України, за змістом якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Так, у касаційній скарзі зазначено, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позиція скаржника ґрунтується на незгоді з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до адміністративного суду в один місяць, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України у правовідносинах публічної служби. Автор скарги зазначає, що повертаючи ухвалою від 11 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року, суд першої інстанції не врахував те, що 06 квітня 2023 року Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі № 260/3564/22 щодо виплати передбаченої Постановою № 168 додаткової грошової допомоги в розмірі 30 000,00 грн співробітнику ССО, де, з поміж іншого сформував висновок щодо строку звернення до адміністративного суду з таким позовом, якому суперечить позиція Житомирського окружного адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги посилання позивача на рішення Верховного Суду у зразковій справі, мотивуючи це тим, що воно не набрало законної сили.
Зважаючи на це та враховуючи, що зупинення провадження у справі відповідно до пункту 9 частини другої статті 236 КАС України є правом, а не обов`язком суду, скаржник просить суд касаційної інстанції врахувати, що оскаржувані судові акти щодо застосування норми частини п`ятої статті 122 КАС України в аналогічних правовідносинах не відповідають висновку Верховного Суду, викладеного у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, а відтак, підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 24 серпня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду судових рішень.
Ухвалою від 17 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Позиція Верховного Суду
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2023 року, касаційне провадження відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення позовної заяви в частині позовних вимог на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, яка залишена в силі постановою суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, та надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
У цій справі спірні правовідносини виникли у зв?язку з невиплатою відповідачем ОСОБА_1 як співробітнику ТУ ССО у Житомирській області додаткової грошової винагороди в розмірі 30 000,00 грн, передбаченої Постановою № 168, з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань та охоплюють період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
Відповідно до статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, у пункті 1 якої встановив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:
- в абзаці першому пункту 1 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення";
- доповнено пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом Державної судової адміністрації України від 31 жовтня 2022 року № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 та у пункті 4 вказаного наказу Державної судової адміністрації України передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених Державною судовою адміністрацією України.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді контролера ІІ категорії І відділення 5 взводу охорони 1 підрозділу охорони ТУ ССО у Житомирській області.
Як обумовлено пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Тож ураховуючи, що позивач є військовослужбовцем ТУ ССО у Житомирській області, тобто проходить публічну службу, а заявлені ним позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а саме виплати йому щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за час проходження вказаної публічної служби, суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Відтак, установивши, що ОСОБА_1 із цим позовом звернувся 28 лютого 2023 року, тобто з пропуском строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк в один місяць для звернення до суду з позовними вимогами за період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року.
У зв`язку із цим, а також зважаючи на відсутність заяви позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому спірної щомісячної додаткової винагороди за період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року, Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з наданням строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в означеній частині позовних вимог, із зазначенням у такому клопотання інших причин для поновлення строку, відмінних від тих, що були вказані в позовній заяві.
При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам позивача про дотримання ним строку звернення до суду з цим позовом, зазначив наступне.
Частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19 липня 2022 року набув чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено зміни до законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали частини перша та друга статті 233 КЗпП України, оскільки були викладені у наступній редакції: