ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 428/3100/17
адміністративне провадження № К/9901/29531/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року у складі судді Бароніна Д.Б. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2021 року у складі колегії суддів: Гаврищук Т.Г. (головуючий), суддів: Гайдара А.В., Сіваченка І.В. у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
визнати дії щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) неправомірними;
визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 4921/2016 від 6 жовтня 2016 року щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону №1697-VII;
зобов`язати управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про призначення пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону №1697-VII з дня звернення, тобто з 30 вересня 2016 року, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, повністю навчання у вищому навчальному закладі МВС України, пільгове обчислення роботи на посаді начальницького складу ОВС, а також у трикратному розмірі час проходження, як військовослужбовцем військової служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції в особливий період, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно статті 86 Закону №1697-VII, на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 30 вересня 2016 року, в 23 роки 1 місяць 12 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурора в 23 роки 1 місяць і 12 днів.
2. Сєвєродонецький міський суд Луганської області постановою від 21 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовив.
3. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 30 травня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції, та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково. Скасував рішення Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 4921/2016 від 6 жовтня 2016 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі Закону №1697-VII. Зобов`язав Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву позивача від 30 вересня 2016 року про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом № 1697-VII із зарахуванням до вислуги років строку навчання у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 24 вересня 1993 року по 12 липня 1997 року. У іншій частині позовних вимог відмовив.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 19 березня 2021 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 6 липня 2021 року, залишив без змін постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року.
5.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач правомірно прийнято рішення, яким відмовив позивачу в призначенні пенсії.
6. Судами попередніх інстанцій встановлено:
6.1 Згідно записів трудової книжки позивача та довідки прокуратури Луганської області від 23 вересня 2016 року №11/156 вих.-16, позивач працював в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, у тому числі:
- з 21 червня 2002 року по 23 березня 2003 року - слідчий прокуратури Лутугинського району Луганської області;
- з 24 березня 2003 року по 21 січня 2004 року - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Луганської області;
- з 30 січня 2004 року по 18 травня 2006 року - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при проваджені оперативно-розшукової діяльності, дізнання та судового слідства управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Луганської області;
- з 19 травня 2006 року по 19 березня 2007 року - заступник Луганського транспортного прокурора Луганської області;
- з 20 по 26 березня 2007 року - виконувач обов`язків заступника прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області;
- з 27 березня 2007 року по 17 березня 2013 року - заступник прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області;
- з 18 березня по 1 грудня 2013 року - заступник прокурора Новоайдарського району Луганської області;
- з 2 по 9 грудня 2013 року - прокурор відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Луганської області;
- з 10 грудня 2013 року по 1 вересня 2015 року - заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;
- з 2 вересня 2015 року по 17 лютого 2016 року - заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;
- з 18 лютого по 19 вересня 2016 року - начальник відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;
- з 20 вересня 2016 року по цей час - начальник відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області.
6.2 Станом на 23 вересня 2016 року стаж роботи позивача на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури становить 14 років 03 місяці 03 дні.
6.3 30 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону №1697-VII.
6.4 Рішенням № 4921/2016 від 6 жовтня 2016 року відповідач зазначив, що згідно наданих документів, стаж роботи позивача за вислугу років складає 18 років 11 місяців 01 день, у той час як прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років згідно статті 86 Закону №1697-VII за наявності на день звернення стажу роботи за вислугу років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
6.5 Позивач з відмовою не погодився та звернувся до суду з позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
7.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки пільговому обчисленню проходження ним служби в органах внутрішніх справ. Зокрема, зазначає, що визначено особливий порядок обчислення стажу роботи працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.
8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
9. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у відповідності до яких cуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.