ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа №Н/806/999/17
адміністративне провадження № К/9901/44742/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В. М.,
суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Семенюка М.М. (головуючий), суддів: Липи В.А., Черноліхова С.В. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Курка О.П. (головуючий), суддів: Боровицького О.А., Шидловського В.Б. у справі за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбер Холдинг" (далі - Товариство), про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами,-
ВСТАНОВИВ:
1. У березні 2017 року заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №4796, виданий 1 листопада 2016 року Державною службою геології та надр України Товариству, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища бурштину (ділянка Козюлівська) на території Житомирської області, Овруцького району у 8 км. на північ від смт. Словечне загальною площею 106,70 кв.км.
2. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправним і скасував спеціальний дозвіл на користування надрами №4796 від 1 листопада 2016 року, виданий Державною службою геології та надр України.
2.1 Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ні на момент прийняття рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами, ні на момент видачі спеціального дозволу на користування надрами Державною службою геології та надр України не дотримано вимог Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, у зв`язку з чим спеціальний дозвіл на користування надрами № 4796 від 1 листопада 2016 року підлягає скасуванню.
3. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 17 травня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову, якою у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами відмовив.
3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що приводом для звернення прокурора з позовом до суду стало звернення Житомирської обласної ради до прокуратури Житомирської області, у якому Рада повідомляла про порушення порядку видачі дозволу на користування надрами Товариством, яке полягає у неотриманні згоди Ради, і просила вжити відповідних заходів. При цьому, Рада не повідомила причин, які перешкоджають їй самостійно захистити інтереси Ради, які збігаються з інтересами держави. Прокурор теж не з`ясував цих причин і не повідомив їх суду. Відтак, прокурор не підтвердив підстав представництва, а суд першої інстанції належним чином не перевірив наявність таких підстав.
У судовому рішенні апеляційного суду наголошено й на тому, що законодавством саме на відповідача, як ліцензіата, покладені повноваження оцінити, чи дозволяє наявне у користуванні заявника майно та потужності здійснити повний технологічний цикл робіт з видобування та переробки корисних копалин, що передбачаються спеціальним дозволом. У зв`язку з цим, за висновками апеляційного суду, видача дозволу свідчить про те, що усі умови, необхідні для його видачі, зокрема й щодо користування цілісним майновим комплексом, на думку Держгеонадра, були дотримані. Про це відповідач - Держгеонадра, він же апелянт, зазначав і у своїй апеляційній скарзі. При цьому, суд вказав, що Товариство теж мало підстави сподіватися на те, що наданих ним документів достатньо для висновку про наявність у нього "цілісного майнового комплексу". Отже, за принципами "належного урядування", інша оцінка наданих Товариством документів після видачі дозволу, зокрема як таких, що не доводять наявності "цілісного майнового комплексу", не може бути підставою для позбавлення дозволу, а по суті перекладення відповідальності за недоліки оцінки на Товариство.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду погодилась з доводами апеляційної скарги третьої особи про те, що в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено, які саме докази по справі вказують, що наявний у Товариства комплекс активів є недостатнім для здійснення такого виду господарської діяльності як геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (бурштину) та не зазначено про наявність у позивача спеціальних знань для проведення такого аналізу. Тому враховуючи специфіку робіт з геологічного вивчення надр, а саме такої корисної копалини як бурштин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції стосовно відсутності у Товариства цілісного майнового комплексу, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Надаючи оцінку доводам Товариства про недотримання Житомирською обласною радою форми рішення про відмову у наданні спеціального дозволу, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що рішення обласної ради викладаються виключно у формі рішень, які приймаються під час пленарних засідань сесії після спільного обговорення проекту рішення депутатами відповідної ради. Голова обласної ради є представником Ради, проте, згідно з позицією суду, він не може висловлювати позицію ради, щодо якої вона не визначилась у встановленому законом порядку та формі. Твердження голови ради про непогодження дозволу, без відповідного рішення ради, не може вважатися "рішенням" ради. Спираючись на такі мотиви, апеляційний суд констатував, що у період з 3 по 20 березня 2016 року, упродовж якого відповідач повинен був надати відповідь щодо погодження або непогодження видачі дозволу Товариству, Рада не прийняла жодного "рішення", а тому в Держгеонадра були формальні підстави вважати, що відповідно до пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами видачу дозволу погоджено.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції, виходячи з аналізу положень статті 26 Кодексу України про надра і приписів Закону України від 6 вересня 2005 року №2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дійшов висновку, що законодавчо визначений порядок та підстави для скасування (анулювання) спеціальних дозволів на користування надрами є вичерпним, з чого слідує висновок щодо неможливості анулювання дозволу з підстав, і у порядку, які у ньому не містяться. Суд відзначив, що як вбачається з матеріалів справи, Державна служба геології та надр України не приймала рішення про анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4796, наданого Товариству та не зверталася до суду з позовом про припинення права користування надрами за вказаним спеціальним дозволом. При цьому, позивач по справі також не заявляв вимогу про припинення права користування надрами Товариством за вказаним спеціальним дозволом.
Тому враховуючи відсутність відповідного рішення Державної служби геології та надр України про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, колегія суддів апеляційного суду визнала необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування спеціального дозволу на користування надрами.
Щодо внесення третьою особою плати за надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення з порушенням термінів такої сплати, то з цього приводу колегія суддів апеляційного суду вказала, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин оплати збору Товариством, а саме коли Товариство дізналося про рішення про надання дозволу, які дії вчиняло для визначення розміру такого збору, чи було продовжено комісією з питань надрокористування Державної служби геології та надр України строк для такої сплати, а також не врахував факт видачі оскаржуваного спеціального дозволу на підтвердження своєчасності сплати збору за спеціальний дозвіл. Такого висновку апеляційний суд дійшов й з огляду на те, що, як встановлено під час апеляційного перегляду справи з пояснень представника Товариства, сплата збору за спеціальний дозвіл була проведена на наступний день після отримання розрахунків розміру такого збору. Ця обставина ніким не була спростована, а тому, враховуючи зазначене вище, колегія суддів визнала необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо несвоєчасної оплати Товариством збору за надання спеціального дозволу.
4. Верховний Суд постановою від 20 травня 2021 року скасував постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року. Мотивувальну частину постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року змінив, виклав її відповідно до мотивів, наведених у постанові Верховного Суду. У решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року залишив без змін.
4.1 Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, зокрема, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у цьому конкретному випадку у відповідача були відсутні підстави, передбачені підпунктом 8 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами для видачі Товариству спірного спеціального дозволу на користування надрами на позааукціонних засадах і такий дозвіл видано з порушенням порядку, встановленого законом. При цьому зазначив, що із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що обов`язковою умовою для надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, відповідно до вимог підпункту 8 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, слугувала, окрім іншого, наявність у заявника права оренди (концесії) цілісного майнового комплексу, який було побудовано (реконструйовано) з метою видобування та переробки корисних копалин саме з тієї ділянки надр, щодо користування якою заявник звернувся за наданням відповідного дозволу.
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону Товариства були надані, зокрема: копія договору оренди цілісного майнового комплексу від 2 лютого 2016 року (зі змінами) та копія акта приймання-передачі нерухомого майна в оренду від 2 лютого 2016 року; копія договору оренди приладів, устаткування та інших технічних засобів від 29 січня 2016 року та акт приймання-передачі від 29 січня 2016 року.
Судами також встановлено, що відповідно до умов договору оренди нежитлової будівлі та земельної ділянки від 2 лютого 2016 року, МП "Мета" зобов`язується передати Товариству в строкове платне користування підвал нежитлової будівлі старого виробничого корпусу по вул. Н.Репкіна, 10 а, м. Овруч, Житомирської області загальною площею 77,6 кв.м. Нежитлова будівля старого виробничого корпусу, підвал якої передається в оренду за цим договором розташована на земельній ділянці, загальною площею 0,9644 га, кадастровий номер 1824210100:01:012:0726, цільове призначення - "для розміщення експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної іншої промисловості", 0,3 га якої передається в оренду разом з вищевказаним підвалом.
Пунктом 1.3 вищевказаного договору оренди нежитлової будівлі та земельної ділянки від 2 лютого 2016 року передбачено, що підвал та земельна ділянка надаються для використання орендарем з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Зимухінської ділянки надр бурштину в Овруцькому районі Житомирської області, тоді як спірний спеціальній дозвіл на користування надрами, як вбачається з встановлених судами обставин, видано щодо Козюлівської ділянки родовища надр бурштину в Овруцькому районі Житомирської області.
При цьому, із зазначених вище договорів судами попередніх інстанцій не встановлено будь-які інші відомості, які б дозволяли стверджувати, що орендований Товариством у МП "Мета" цілісний майновий комплекс побудовано (реконструйовано) з метою видобування та переробки корисних копалин (бурштину) саме Козюлівської ділянки родовища надр, що знаходиться у Овруцькому районі Житомирської області у 8 км на північ захід від смт. Словечне загальною площею 106,70 кв.км.
Суд першої інстанції також встановив й те, що у пояснювальній записці, доданій до заяви Товариства на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону не було наведено обґрунтувань потужності підприємства, що є порушенням вимог абзацу двадцятого пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами і свідчить про неподання заявником повного і необхідного пакету документів, визначених у Додатку 1 до цього Порядку.
У червні 2021 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство із заявою про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року в адміністративній справі № 806/999/17 за нововиявленими обставинами.
На обґрунтування своїх вимог зазначало, що після ухвалення рішення Верховним Судом в цій справі Товариство отримало копію експертного висновку ДГП "Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів" від 23 червня 2020 року, яким встановлено, що сукупність активів Товариства, а також ДП "Українська геологічна компанія" повністю відповідають поняттю "Цілісний майновий комплекс" і дають можливість успішно забезпечити повний цикл робіт з геологічного вивчення надр, у тому числі дослідно-промислової розробки бурштину, з затвердженням запасів ДКС України в межах ділянки Козюлівська. Про наявність вказаного висновку Товариство дізналося лише у червні 2021 року при направленні відповідних запитів, оскільки у листопаді 2020 року помер керівник товариства, реальної передачі справ і ознайомлення нового керівника з документами не відбулося. Крім того, прокуратурою Житомирської області будь-які дії щодо спеціального дозволу на користування надрами № 4796 від 1 листопада 2016 року не вчинялися.