ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2024 року
м. Київ
справа № 260/4885/22
адміністративне провадження № К/990/31351/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
за участю секретаря судового засідання Кліменко Д. І. та представників:
позивача - Олійника Романа Богдановича,
відповідача - Василиндри Валентина Романовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, ухвалене суддею Рейті С. І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Носа С. П., Кухтея Р. В., Обрізка І. М., у справі № 260/4885/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГО." до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У листопаді 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГО." (далі - позивач, ТОВ "ВАГО.") з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року № 000410706, яким застосовано штраф у розмірі 1 000 000,00 грн за відсутність реєстрації акцизних складів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу щодо наявності в його діях ознак податкового правопорушення щодо відсутності реєстрації акцизних складів, оскільки кожне з місць (територій), на якій позивач зберігає пальне, не підпадає під поняття акцизного складу, що визначене у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а тому у позивача відсутній обов`язок реєструвати акцизний склад.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 04 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року № 000410706.
Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій покликалися на таке:
- відсутність обов`язку суб`єкта господарювання реєструвати акцизний склад зумовлюється дотриманням у сукупності таких умов: 1) загальна місткість ємностей в одному приміщенні (території) не перевищує 200 кубічних метрів; 2) суб`єкт господарювання протягом календарного року на кожній з цих територій отримує пальне у розмірах, що не перевищує 1000 кубічних метрів; 3) суб`єкт господарювання використовує пальне виключно для власних потреб та не здійснює операції по реалізації та зберіганню пального іншим особам;
- відповідними доказами підтверджується дотримання позивачем зазначених вище умов, а тому у нього був відсутній обов`язок реєстрації приміщень (території) як акцизних складів;
- за відсутності обов`язку реєструвати акцизні склади немає підстав для притягнення позивача до відповідальності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 22 листопада 2021 року № 847-п "Про проведення фактичної перевірки" проведено фактичну перевірку ТОВ "ВАГО.", за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 001305 від 01 грудня 2021 року.
Згідно з висновками зазначеного акта ТОВ "ВАГО." має ліцензії на право зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки за адресами: Закарпатська область, Хустський район, с. Сокирниця, вул. Свободи, Сокирницький кар`єр; Дніпропетровська область, Криничанський район, смт Божедарівка, вул. Зої Космодем`янської, 32; Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Петрівка, вул. Хуторська, 2; Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Потоки, вул. Бабушкіна, 2; Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 7-а; Закарпатська область, Воловецький район, с. Ялове, 78; м. Рівне, вул. Федорова, 7.
Згідно з наданими до перевірки первинними документами та регістрів бухгалтерського обліку установлено отримання підприємством протягом 2020 року пального в обсязі більше ніж 1000 кубічних метрів, а саме 3201255 літрів, що становить 3201,25 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), внаслідок чого у позивача був обов`язок зареєструвати відповідні місця (території) зберігання пального як акцизні складі, але позивач не дотримався такого обов`язку, чим порушив положення підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14, підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.
На підставі висновків фактичної перевірки Головне управління ДПС у Закарпатській області прийняло спірне податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року № 000410706, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 128-1.2 статті 128-1 Податкового кодексу України застосувало до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 000 000,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у Закарпатській області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту "б" підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у спірних правовідносинах.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач стверджує, що умова щодо обсягу отриманого пального передбачає, що підрахунок отриманого пального необхідно здійснювати не за кожним приміщенням або територією, а за усіма разом, тобто необхідно враховувати загальний обсяг отриманого платником податку пального.
Позивач заперечив проти вимог касаційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, оскільки суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.
Позивач зазначає, що протягом 2020 календарного року використовував сім місць зберігання пального, на п`ять з яких отримував протягом календарного року пальне в об`ємі меншому ніж 1000 кубічних метрів на кожне місце зберігання. Позивач наголошує, що не має перевищення межі 1000 кубічних метрів отриманого та оприбуткованого пального за жодним місць зберігання.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України визначає, що відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.
Відповідно до підпункту "б" абзацу шостого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Згідно з абзацами сьомим, восьмим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Визначення поняття акцизний склад та умови віднесення тієї чи іншої території до категорії акцизного складу визначено підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а саме:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення, (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.