УХВАЛА
16 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 922/1203/23
Провадження № 12-71гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Банаська О. О.,Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду
справи № 922/1203/23
за позовом Приватного підприємства "Транс-Сервіс"
до 1) Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації,
2) Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації
про визнання поновленими договорів,
за касаційною скаргою Приватного підприємства "Транс-Сервіс"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 липня 2023 року (головуючий суддя Шевель О. В., судді Білоусова Я. О., Фоміна В. О.),
ВСТАНОВИЛА:
1. Приватне підприємство "Транс-Сервіс" (далі - ПП "Транс-Сервіс", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовами до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації (далі - Департамент, відповідач-1) та Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації (далі - Управління, відповідач-2), в яких просило:
- визнати поновленими договори від 15 березня 2018 року № 82 та від 30 травня 2017 року № 48 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року № 512 (далі - постанова № 512);
- визнати укладеними договори від 01 серпня 2014 року № 1391 та від 09 листопада 2020 року № 153 до 13 серпня 2024 року та до 19 листопада 2025 року відповідно, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 13 серпня 2024 року та після 19 листопада 2025 року - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови № 512;
- визнати поновленим договір від 27 листопада 2017 року № 62 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови № 512;
- визнати укладеним договір від 20 березня 2018 року № 97 до 04 квітня 2023 року, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 04 квітня 2023 року - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови № 512;
- визнати поновленим договір від 30 травня 2017 року № 55 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови № 512.
2. Господарський суд Харківської області вищезазначені позови (подані у справах № 922/1203/23, № 922/1223/23, № 922/1246/23) обʼєднав в одне провадження та розглянув у справі № 922/1203/23.
3. Господарський суд Харківської області рішенням від 18 травня 2023 року (суддя Жигалкін І. П.) позов задовольнив.
4. Розглянувши позовні вимоги по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх задоволення, зокрема, з огляду на те, що:
- спірні договори позивач виконував належним чином, враховуючи ті обставини, що через збройну агресію рф в Україні введено воєнний стан та ведуться бойові дії у Харківській області, що не заперечується відповідачами;
- обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги про укладення договору з викладенням умов щодо строків дій договорів у прохальній частині позову кореспондується з нормами, передбаченими статтями 15, 16 Цивільного кодексу України;
- відсутні фактичні і правові підстави для одностороннього розірвання замовником укладеного з перевізником договору в контексті приписів Закону України "Про автомобільний транспорт", постанов Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" та від 18 лютого 1997 року № 176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" (з урахуванням змін, внесених постановою № 512) тощо.
5. Розглянувши клопотання Управління про закриття провадження у справі, суд першої інстанції відмовив у його задоволенні з огляду на те, що цей спір підлягає розгляду в господарському суді, адже стосується саме договірних відносин, які існують між замовником та перевізником, зокрема тих, що виникають у звʼязку зі здійсненням господарської діяльності.
6. За висновками суду першої інстанції, у визначенні адміністративного договору в чинній редакції Кодексу адміністративного судочинства України (пункт 16 частини першої статті 4), на відміну від попередньої редакції цього Кодексу, закріплено кумулятивні ознаки адміністративного договору та визначено його предмет, що дає можливість розмежовувати цей договір із господарськими договорами, що укладаються за участю органів державної влади та органів місцевого самоврядування як суб`єктів організаційно-господарських повноважень. Правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування під час його організації та проведення, не мають ознак публічно-правових відносин у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Правовідносини, які складаються між сторонами договору про організацію перевезень під час його укладення та виконання, не мають ознак нерівності цих сторін або перебування їх у відносинах влади та підпорядкування. Договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, не має ознак правового акта відповідно до визначення, наведеного у пункті 16 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції.
7. Східний апеляційний господарський суд постановою від 18 липня 2023 року рішення Господарського суду Харківської області від 18 травня 2023 року у справі № 922/1203/23 скасував. Провадження у справі закрив.
8. Закриваючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, адже з урахуванням норм чинного законодавства (статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт") та висновків щодо їх застосування, зокрема, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 903/605/17 (провадження № 12-115гс18), спірні у цій справі договори є публічно-правовими (адміністративними), тому положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у звʼязку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, не поширюються на цей спір.
9. ПП "Транс-Сервіс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 липня 2023 року та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 18 травня 2023 року у цій справі.
10. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи про необхідність відступлення від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 903/605/17 (провадження № 12-115гс18), щодо визначення природи спірних договорів - господарських або адміністративних.
11. Обгрунтовуючи касаційну скаргу, ПП "Транс-Сервіс" вказує, що найменування, зміст, спосіб та порядок укладання договорів про організацію перевезень на автобусних маршрутах загального користування свідчать про їх господарський характер. Такі договори не відповідають установленим Кодексом адміністративного судочинства України ознакам та визначенню адміністративного договору, оскільки не укладались з метою делегування або контролю владних управлінських функцій субʼєкта владних повноважень, натомість врегульовують паритетні відносини сторін з метою надання певних (транспортних) послуг.
12. Позивач зазначає, що звернувся до суду за захистом свого майнового права та просив суд захистити право позивача виконувати договір протягом установлених термінів, тобто відновити становище, яке існувало до того, як відповідач-2 відмовився від договору. Жодних управлінських дій відповідача-2 позивач не оскаржував. Спір не стосується незгоди з рішенням субʼєкта владних повноважень, а виник щодо зобовʼязання прийняти виконання чинних договорів та терміну дії договорів. Спір у цій справі не стосується прав позивача як учасника конкурсу та процедури укладання договору.
13. Крім того, предметом розгляду в цій справі є не самі по собі дії Управління як субʼєкта владних повноважень і перевірка результату його дій під час здійснення владних управлінських функцій, а відповідність приписам чинного законодавства, укладеного сторонами договору як результату такої дії, тобто вирішення спору в договірних відносинах, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин;
14. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Транс-Сервіс", а ухвалою від 01 листопада 2023 року передав справу № 922/1203/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
15. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 903/605/17 (провадження № 12-115гс18) Велика Палата Верховного Суду, розглянувши спір про визнання недійсним рішення конкурсного комітету з визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування та визнання недійсним договору про організацію перевезень пасажирів, вказала, що договір про організацію перевезення пасажирів є публічно-правовим договором, який передбачає обов`язки перевізника забезпечити певний парк автомобілів, їх технічний стан, умови щодо тарифів тощо. Таким чином, договір визначає умови, за яких перевізнику дозволяється здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів.
16. При цьому відносини замовника перевезень та перевізника у різних випадках оформлюються різними документами: в одних випадках - договором, а в інших -дозволом. Водночас значення як дозволу, так і договору одне й те саме - встановлення вимог до перевізника щодо здійснення ним господарської діяльності. Тому і правова природа як дозволу, так і договору щодо організації перевезень - однакова. Отже, якщо відповідно до законодавства оформлюється не дозвіл, а договір, то такий договір має природу адміністративного.
17. За висновками Великої Палати Верховного Суду, орган виконавчої влади - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення, містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору.
18. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/605/17 дійшла висновку, що ця справа повинна розглядатися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства, а судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
19. Разом з тим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, посилаючись на норми Закону України "Про автомобільний транспорт", зазначила, що договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування включає як умови організаційного, так і майнового характеру. При цьому обовʼязки майнового характеру покладаються за цим договором на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
20. Субʼєкт владних повноважень як сторона договору на організацію перевезення під час укладення та виконання цього договору не здійснює безпосередньо управління поведінкою іншої сторони - субʼєкта господарювання, не впливає на нього, і сторони у таких правовідносинах є юридично рівними.
21. Під час укладення договору щодо надання послуг з перевезення пасажирів сторони не позбавлені права керуватися частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України. Зокрема, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління субʼєктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці субʼєкти у разі вступу в договірне правовідношення мають права наполягати на зміні його змісту.
22. З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що договір про організацію перевезень не відповідає вказаним статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України ознакам та визначенню адміністративного договору, оскільки не укладається з метою делегування або контролю владних управлінських функцій субʼєкта владних повноважень, лише врегульовує паритетні відносини сторін з метою надання певних (транспортних) послуг.
23. Якщо субʼєкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи) хоч і на реалізацію своїх повноважень вільно укладають договір відповідно до норм Цивільного кодексу України, під час укладання такого договору вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обовʼязків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір є цивільним (господарським), а не адміністративним, оскільки в його змісті відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обовʼязковими для адміністративного договору, а субʼєкти такого договору виступають як рівні між собою.
24. Водночас колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернула увагу на те, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах (стаття 43 Закону України "Про автомобільний транспорт").
25. Конкурс є способом укладання договорів в умовах конкуренції субʼєктів господарювання, за допомогою якого відбувається встановлення договірних відносин певного виду між його організатором (власником, уповноваженою ним особою, уповноваженим органом державної влади чи місцевого самоврядування, спеціалізованою організацією) і тим субʼєктом (переможцем конкурсу), який запропонував найкращі для організатора умови договору.