ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
справа № 757/15298/22-ц
провадження № 61-13209св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у червні 2022 року звернулася до суду з позовом, в якому просила:
-визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 40 000 грн щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них з відповідачем народився син ОСОБА_4 .
Після припинення шлюбних відносин дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні; вона докладає всіх зусиль для забезпечення потреб дитини; відповідач, який є батьком дитини, не бере участі у матеріальному забезпеченні дитини всім необхідним для належного його розвитку та виховання; є працездатною особою, може надавати матеріальну допомогу сину.
Також позивач зазначала, що вона має обґрунтовані побоювання, що відповідач, користуючись тим, що дитина має громадянство Сполучених Штатів Америки, здійснить дії щодо свавільного одноосібного вивезення дитини за кордон; тимчасове перебування дитини разом з батьком без її участі створює загрозу для її безпеки, оскільки батько має нестабільний психоемоційний стан, тому якнайкращим буде визначити місце проживання дитини разом з нею, у зв`язку з тим, що малолітня дитина має з нею нерозривний стійкий зв`язок.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 13 лютого 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, в частині вимог про визначення місця проживання дитини з матір`ю закрив, у зв`язку із відсутністю предмета спору.
Ухвала мотивована тим, що на час пред`явлення позову був відсутній спір між сторонами з приводу визначення місця проживання дитини з матір`ю в Україні, оскільки і матір і дитина проживали та були зареєстровані в іншій державі. Крім того, судом не встановлено, що на момент пред`явлення позову відповідач заперечував проти того, щоб дитина залишалась проживати з матір`ю та не встановлено тієї обставини, що відповідач чинив перешкоди у спілкуванні дитини з матір`ю чи мав намір відібрати її у позивача.
Посилання позивача та її представника на те, що відповідач мав намір вивезти дитину за кордон до іншої країни суд до уваги не взяв, оскільки такі твердження носять характер припущення та не підтверджуються достатніми доказами. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечував та не заперечує проти того, щоб син проживав разом з матір`ю у зв`язку і з чим не пред`являв зустрічних вимог до позивача стосовно цього питання.
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 13 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 20 000 грн щомісячно, починаючи з 27 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 20 000 грн щомісячно, починаючи з 27 червня 2022 року в межах суми платежу за один місяць.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що місячний розмір витрат позивача на дитину є значно нижчим аніж заявлений позивачем до стягнення. Наведений позивачем орієнтовний розрахунок розміру аліментів не може вважатись належним доказом у справі, оскільки додатково не підтверджений доказами, які б могли беззаперечно свідчити про те, що позивач витрачає в середньому на утримання сина 80 000 грн. Крім того, позивачем не доведено можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі про стягнення якого пред`явлено позов.
Київський апеляційний суд постановою від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надання органом опіки та піклування висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір; позивач на обґрунтування позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини надав пояснення та відповідні докази, а відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі, тому суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи та подані сторонами докази, не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про закриття провадження, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.
Київський апеляційний суд постановою від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року змінив, зменшив розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно, починаючи з 27 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, з 20 000 грн до 4 000 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги частково та стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 20 000 грн, не встановив та не перевірив рівень доходу позивача та відповідача, спроможність відповідача сплачувати щомісячно 20 000 грн аліментів на дитину, неповно з`ясував всі обставини справи, не врахував докази, надані відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд, виходячи з обов`язку батьків утримувати дитину, врахувавши вік, стан здоров`я та інтереси малолітнього ОСОБА_3, матеріальне становище відповідача, зваживши на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, дійшов висновку про зменшення розміру аліментів до 4 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_2 - адвокат Ільїна Д. В. у вересні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд порушив норми пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 та від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21.
Також апеляційний суд не дослідив докази та залишив поза увагою обґрунтовані аргументи заявника, внаслідок чого безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції.
Апеляційним судом не досліджувались відео, аудіо докази та роздруківки переписок позивача з відповідачем, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що відповідач мав намір вивезти дитину до США без згоди позивача, такі твердження є припущеннями; проігноровано, що позивач з 21 квітня 2022 року зареєстрована у Польщі, а дитина - з 05 травня 2022 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у листопаді 2023 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що між нею та відповідачем відсутні будь-які договори чи інші домовленості щодо місця проживання дитини, дане питання між ними не врегульовано, будь-які письмові рішення (розпорядження) прийняті органами опіки та піклування з цього питання теж відсутні.
У постанові Верховного Суду, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, фактичні обставини справи відрізняються від цієї справи, оскільки суди визначили місце проживання дитини, яка досягла 14 років.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Печерського районного суду міста Києва.
Справа № 757/15298/22-ц надійшла до Верховного Суду 18 жовтня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2023 року продовжив ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.