ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2024 року
м. Київ
справа № 754/20762/14
провадження № 61-13295св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство "Сенс Банк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду в склад колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М. від 23 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року АТ "Альфа-Банк", яке змінило назву на АТ "Сенс Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 23 жовтня 2006 року між АКБ "TAC-Комерцбанк" (далі - АКБ "TAC-Комерцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2706/1006/71-455 (далі - Кредитний договір), за яким позичальник отримала кредит на придбання квартири в розмірі 76 000 доларів США під 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 23 жовтня 2026 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 23 жовтня 2006 року АКБ "TAC-Комерцбанк" та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2006 року. 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") було укладено договір купівлі-продажу, за яким права вимоги за Кредитним та іпотечним договорами відступлені ПАТ "Дельта Банк". У свою чергу, 15 червня 2012 року ПАТ "Дельта Банк" та АТ "Альфа-Банк" також уклали договір купівлі-продажу, за яким права вимоги, в тому числі за Кредитним договором, були передані АТ "Альфа-Банк". У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань станом на 24 листопада 2014 року в неї утворилася заборгованість перед банком в розмірі 410 390,97 грн., з яких: 394 969,17 грн., що еквівалентно 26 224,99 доларам США, - тіло кредиту; 14 631,26 грн., що еквівалентно 971,48 доларам США, - відсотки; 790,54 грн. - пеня. Враховуючи викладене, АТ "Альфа-Банк", з урахуванням уточнених вимог, просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором в розмірі 410 390,97 грн. та понесені судові витрати.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ "Альфа-Банк" про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, в якому просила визнати недійсним з моменту підписання Кредитний договір, право вимоги за яким перейшло до АТ "Альфа Банк", та іпотечний договір від 23 жовтня 2006 року, укладений між нею та АКБ "TAC-Комерцбанк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований в реєстрі за № з-1746. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що за умовами Кредитного договору, який підписаний сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб, їй мали бути надані кредитні кошти в розмірі 76 000 доларів США під 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 23 жовтня 2026 року. Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачений порядок надання кредиту шляхом видачі готівкових коштів через касу банку або у безготівковій формі. Проте вказані умови кредитором не були виконані, оскільки поточний рахунок їй не відкривався, перерахування коштів та виплата готівки через касу банку в передбаченому законом порядку не здійснювалося, у зв`язку з чим Кредитний договір є недійсним. Оскільки вона так і не отримала кредит у валюті договору - доларах США, то в неї відсутні будь-які зобов`язання перед банком. На підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України на здійснення валютних операцій банк має право видавати кредит готівковою іноземною валютою лише з поточного рахунку клієнта, тому використання відповідачем для надання кредитних коштів рахунку № НОМЕР_1, а для повернення суми кредиту - інших транзитних та аналітичних рахунків, без укладення відповідного договору, суперечить законодавству України. Крім того, у складеному 01 липня 2015 року на її замовлення аудиторському висновку було визначено розмір ефективної відсоткової ставки, який склав 15,324 % у доларах США, тоді як за умовами договору кредит їй надавався під 15 % річних. Таким чином, перед укладенням Кредитного договору банк не надав їй об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, приховав реальну відсоткову ставку, що призвело до збільшення абсолютного значення подорожчання кредиту та кінцевої загальної суми заборгованості.
Справа судами розглядалась неодноразово
Короткий зміст судових рішень, ухвалених по справі
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновком судової економічної експертизи від 22 вересня 2020 року спростовано як факт отримання позичальником кредитних коштів, так і факт наявності заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором. Оскільки в межах наданих на дослідження документів підтвердити видачу позичальнику ОСОБА_1 коштів за кредитним договором не є можливим, то й неможливо в повній мірі дослідити відповідність розрахунку заборгованості умовам кредитного договору, документам щодо видачі та погашення кредиту, а також визначити розмір боргу станом на 24 листопада 2014 року. Здійснюючи аналіз всіх наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що наданий банком розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки позивачем не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року постанову Київського апеляційного від 26 жовтня 2022 року в частині вирішення первісного позову АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 410 390,97 грн. Вирішено питання про судовий збір.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалюючи в цій частині позовних вимог нове судове рішення про задоволення позову, виходив із того, що висновок судової економічної експертизи № 3026, складений 02 березня 2020 року судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи не має заздалегідь встановленої сили, та спростовуються встановленими судом обставинами, зокрема фактом укладення договору між сторонами, фактом отримання коштів позичальником, умовами укладеного між сторонами договору зі змінами та доповненнями, а також розрахунком заборгованості.
Зважаючи на доведеність позивачем позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Сен Банк" заборгованості в сумі 410 390,97 грн, а саме: за кредитом - 394 969,17 грн; по відсотках - 14 631,26 грн; пеня - 790,54 грн.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2023 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити без змін рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15-ц, від 13 лютого 2019 року в справі № 753/23979/15-ц, від 03 липня 2019 року в справі № 204/2217/16-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі№463/5896/14, від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 761/45919/21 з Шевченківського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 23 жовтня 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2706/1006/71-455.
Факт підписання договору не оспорюється ОСОБА_1 .
За умовами кредитного договору кредит був наданий банком ОСОБА_1 для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з метою придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначена квартира ОСОБА_1 була придбана і передана останньою в іпотеку банку з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №2706/1006/71-455 від 23 жовтня 2006 року.
Згідно з висновком судової економічної експертизи № 3026, складеним 02 березня 2020 року судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Тарасюком С. Ю. на виконання ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року:
- в межах наявних матеріалів відсутній повний обсяг документів бухгалтерського обліку (відомостей щодо руху коштів (виписок) по рахунках) банку та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за Кредитним договором за досліджуваний період (з 23 жовтня 2006 року по 24 листопада 2014 року) та підтверджують заборгованість, зазначену в розрахунку заборгованості станом на 24 листопада 2014 року, а також встановлено відсутність повного обсягу інформації про здійснені операції за досліджуваний період і суперечливі дані щодо відображення заборгованості у розрахунку станом на 24 листопада 2014 року. Враховуючи вищенаведене, у зв`язку з відсутністю повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку та інших документів в межах наявних матеріалів, неможливо в повній мірі дослідити відповідність розрахунку заборгованості станом на 24 листопада 2014 року умовам Кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту, а також визначити розмір заборгованості станом на 24 листопада 2014 року;