ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/6023/21
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" арбітражного керуючого Штельманчука М.С. та представників: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Мельник Д.О.; компанії Niko holding & Investment limited - Путрі А.П.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест"- Кошарної С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2023
за заявою компанії Niko holding & Investment limited
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко авто Інвест"
про визнання грошових вимог у сумі 571.378.162,24 грн
у справі № 904/6023/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна ферма"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна ферма" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (далі - Товариство, Боржник).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2021 відкрито провадження у справі № 904/6023/21 про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником його майна арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича.
02.07.2021 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі банкрутство Товариства.
Короткий зміст заявлених вимог
02.08.2021 до господарського суду надійшла заява зареєстрованої за законодавством Республіки Кіпр компанії Niko holding & Investment limited (далі - Компанія) з грошовими вимогами до Боржника в розмірі 571.378.162,24 грн та 4.540,00 грн судового збору.
Заява мотивована наявністю непогашеної заборгованості Боржника за Договором позики № 1.1 від 05.09.2012 (далі - Договір позики), право вимоги за яким належить Компанії на підставі Контракту про відступлення права вимоги № 001 від 31.05.2016 (далі - Контракт).
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі №904/6023/21 визнано грошові вимоги Компанії до Товариства в розмірі 571.378.162,24 грн (4 черга) та 4.540,00 грн (1 черга).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - AT "Укрексімбанк", Банк) залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі №904/6023/21 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю грошових вимог Компанії до Боржника у розмірі 17.925.000,00 доларів США основного боргу та в сумі 3.345.238,48 доларів США за процентами (еквівалентно на момент подачі заяви 481.515.690,00 грн та 89.862.472,24 грн відповідно), підтверджених наявними в матеріалах справи первинними документами - Swift-повідомленнями.
Судами попередніх інстанцій враховано, що Боржник отримав позику за Договором позики відповідно до вимог чинного на момент його укладення законодавства України, яке регулювало порядок отримання резидентом позик від нерезидентів в іноземній валюті.
Апеляційним господарським судом також спростовано посилання Банку на необхідність застосування до правовідносин між Компанією та Боржником права Сполученого Королівства (права Великобританії), що передбачено Контрактом, оскільки судом встановлено, що у сторін цього Контракту відсутній спір щодо тлумачення його положень, що вимагало б їх з`ясування відповідно до права Сполученого Королівства, а, крім того, скаржник не зазначив про зміст положень Контракту, які б впливали на правомірність заявлених грошових вимог Компанії.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Боржника
AT "Укрексімбанк" (скаржник) звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі № 904/6023/21, у якій (скарзі) просить суд оскаржувані судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Компанії до Товариства відмовити, грошові вимоги відхилити.
Касаційна скарга Банку подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягають у тому, що суди попередніх інстанцій:
- порушили норми частин першої, третьої, п`ятої, шостої статті 45, частини першої статті 46, частини другої статті 47 КУзПБ; не застосували принцип підвищеного стандарту доказування під час розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство; не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20;
- не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи (частина платіжних документів у призначенні платежу не містить відомостей про те, що переказ відповідних коштів ініційовано саме на виконання умов Договору позики, відтак розрахунок процентів на непідтверджену суму основного боргу є необґрунтованим); застосували норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18;
- неправильно застосували норми статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право", з огляду на не врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, щодо обов`язку суду встановити зміст норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;
- визнали недоведені обставини доведеними на підставі недопустимого доказу (Контракту), правова природа якого відповідно до вимог Закону України "Про міжнародне приватне право" не була встановлена, не з`ясовані обставини щодо сутності умов Контракту, укладеного між Боржником та кредитором - нерезидентом; не врахували, що у спірних правовідносинах між кредитором та Боржником право Великобританії підлягає застосуванню щодо наслідків вчинення правочину для його сторін.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Позиція кредитора (заявника)
Компанія подала відзив, у якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Банку за безпідставністю, зокрема зазначаючи наступне:
- на підтвердження заявлених вимог кредитором було надано докази, які у своїй сукупності свідчать про наявність дійсних грошових зобов`язань Боржника за Договором позики (Компанією для підтвердження своїх кредиторських вимог до суду першої інстанції надані всі завірені належним чином первинні документи; зауважень стосовно допустимості та належності цих доказів, зокрема щодо їх оформлення, ні у суду, ні у інших учасників справи не виникало; судом першої інстанції, з метою перевірки належності долучених до матеріалів справи копій первинних документів були оглянуті їх оригінали; з огляду на апеляційне оскарження Банком ухвали про визнання грошових вимог Компанії, кредитором додатково з обґрунтуванням належності наявних в матеріалах справи доказів подано до суду апеляційної інстанції додаткові документи, зокрема: Банківську виписку по рахунку № НОМЕР_1 з 01.01.2012 по 24.05.2023, як доказ надходження позикових коштів на рахунок Боржника; довідку AT "Укрексімбанк" від 16.06.2023 № 0024100/23-209, яка свідчить про перерахування позикових коштів за Договором позики, тощо);
- практика Верховного Суду щодо необхідності застосування під час розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство принципу підвищеного стандарту доказування, на яку посилається Банк в обґрунтування своєї касаційної скарги, не є релевантною обставинам цієї справи;
- Контрактом врегульовані лише питання заміни Кредитора в зобов`язані з компанії IFL International Finance & Leasing Ltd. (первісного кредитора) на Компанію (Niko holding & Investment limited), a взаємовідносини стосовно позики між сторонами Договору позики регулюються саме законодавством України. Для встановлення факту переходу від первісного кредитора права вимоги до Компанії за Договором позики достатньо тлумачення положень Контракту. Будь-яких конкретних зауважень до положень Контракту, які б ставили під сумнів виникнення у Компанії прав Позикодавця за Договором позики Банк не наводить.
- доводи скаржника про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, стосовно необхідності застосування норм міжнародного права до правовідносин, які склалися між Компанією та Боржником, є помилковими, оскільки правовідносини у справах не є подібними.
Позиція розпорядника майна Боржника
Розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Штельманчук М.С. подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з викладених у відзиві підстав.
З посиланням на відповідні подані кредитором докази доводить документальне підтвердження грошових вимог Компанії до Боржника саме на заявлену суму.
Також звертає увагу, що уповноваженим банком з обслуговування валютних операцій за Договором позики є саме AT "Укрексімбанк", а отже на нього покладено обов`язок з перерахування валютних платежів за цим правочином та контролю відповідності повідомлень вимогам діючого законодавства. Натомість, Банк на підтвердження своєї позиції не спростував факту перерахування коштів за операціями від 02.10.2012, 12.01.2015, 12.05.2015, 09.03.2016 та 17.05.2016 саме в рамках Договору позики.
Щодо посилання скаржника на неправильне застосування норм статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" розпорядник майна, зокрема, стверджує, що договором про відступлення права вимоги (Контрактом), на який посилається Банк, врегульовані лише питання заміни Кредитора в зобов`язані з IFL International Finance & Leasing Ltd. на Компанію, a взаємовідносини стосовно позики між сторонами регулюються саме законодавством України.
Касаційне провадження
07.09.2023 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Банку.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Банку у справі № 904/6023/21 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2023 касаційну скаргу Банку залишено без руху, з огляду на невідповідність її змісту вимогам процесуального закону; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.09.2023 до касаційного суду 13.10.2023 надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.
Разом з тим, 13.10.2023 від скаржника надійшла заява про відвід головуючого судді Огородніка К.М. від розгляду касаційної скарги Банку у справі № 904/6023/21.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2023 доводи, викладені у заяві Банку про відвід головуючого судді Огородніка К.М., визнано необґрунтованими; передано справу на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду вказаної заяви.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід у справі № 904/6023/21 визначено склад суду: Губенко Н.М. (головуючий суддя), що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2023 (у складі судді Губенко Н.М.) у задоволенні заяви AT "Укрексімбанк" про відвід судді Огородніка К.М. від розгляду касаційної скарги Банку відмовлено.
Відповідно до наказу голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2023 № 133-кв Суддя Огороднік К.М. перебував у відпустці з 18.10.2023 по 31.10.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2023 (у вищезазначеному складі колегії суддів), серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі № 904/6023/21, призначено її до розгляду на 29.11.2023 о 10:20 год.
Ухвалами Верховного Суду від 17.11.2023 та від 20.11.2023 задоволені клопотання Компанії та Товариства про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 904/6023/21з розгляду касаційної скарги Банку до 10.01.2024 о 10:40 год.
У судове засідання 10.01.2024 з`явилися розпорядник майна Товариства, представник Банку (скаржника), представник Компанії (кредитора, чиї вимоги визнані оскарженими судовими рішеннями) та представник Товариства (Боржника), які надали пояснення у справі.
Так, представник скаржника у своїх поясненнях підтримав доводи касаційної скарги, зокрема, про помилкове не застосування норм статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" з підстав не врахування судами попередніх інстанцій викладеного у постанові від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 висновку Великої Палати Верховного Суду (щодо обов`язку суду встановити зміст норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом). Акцентував на подібності правовідносин у названій та цій справі, а також на тому, що необхідним під час перевірки господарським судом обґрунтованості грошових вимог кредитора-нерезидента (Компанії) було дослідження встановленого нормами Сполученого Королівства (права Великобританії) порядку заміни кредитора у зобов`язанні, чого зроблено не було.
Представники інших учасників справи, що взяли участь у судовому засіданні, з такими доводами не погодилися, стверджували про їх безпідставність та нерелевантність наведеної практики обставинам цієї справи.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
05.09.2012 між IFL International Finance & Leasing Ltd. (Позикодавець) та Товариством (Позичальник) укладено Договір позики, згідно з умовами якого:
- Позикодавець надає Позичальнику позику на поповнення обігових коштів для ведення ним господарської діяльності, в сумі 20 000 000,00 доларів США (надалі - позика) на строк з дати надходження першого траншу і до 04.09.2022, з виплатою процентів за користування позикою, виходячи із 11% річних. Позичальник зобов`язується використати позику за призначенням та повернути її, а також сплатити проценти за користування позикою в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 Договору позики);
- всі отримані Позичальником суми позики підлягають поверненню, а належна сума процентів - оплаті не пізніше 04.09.2022. За дату початку дії позики та нарахування процентів приймається дата надходження першого траншу на рахунок Позичальника (пункти 3.1, 3.2 Договору позики);
- Позичальник зобов`язаний повернути позику Позикодавцеві, а також сплатити проценти за цим договором не пізніше 04.09.2022. Погашення позики та процентів здійснюється з рахунку Позичальника, зазначеного в розділі 12 цього договору (пункт 5.1 Договору позики);
- за користування позикою Позичальник сплачує Позикодавцю 11% річних. Нарахування процентів здійснюється щоквартально, починаючи з дати отримання першого траншу. При цьому проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування позикою на суму фактичного залишку. При нарахуванні процентів застосовується метод "факт/факт", коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та році (365 або 366). При цьому враховується перший день користування позикою (пункт 5.2 Договору позики);
- проценти за користування позикою виплачуються в повному обсязі не пізніше дати погашення (пункт 5.3 Договору позики);
- договір набирає чинності з моменту його реєстрації в територіальному управлінні Національного банку України згідно з чинним законодавством України та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.1 Договору позики);
22.11.2013 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №1 до договору позики №1.1 від 05.09.2012, за умовами якого сторони дійшли згоди викласти пункти 3.3, 3.5, 11.2 Договору позики в новій редакції.
Зокрема пунктом 11.2 Договору позики передбачено, що за винятком випадків, передбачених пунктом 3.5 Договору, позика та всі додаткові виплати за цим договором підлягають сплаті негайно без попереднього повідомлення позикодавця при настанні будь-якої з нижченаведених обставин або їх сукупності:
- набуття законної сили наказом, постановою або ухвалою суду про визнання Позичальника неплатоспроможним або банкрутом;
- Позичальник подає клопотання або заяву до будь-якого суду або адміністративного органу про призначення управителя, вигодонабувача або ліквідатора Позичальника або будь-якої істотної частини його активів;
- будь-яка третя особа розпочинає будь-яке провадження стосовно Позичальника згідно з законодавством будь-якої юрисдикції, що регулює питання банкрутства, реорганізації, компромісу, санації, неплатоспроможності, розстрочення заборгованості, розпуску або ліквідації, діючого на дату цього договору або такого, що набуде чинності у майбутньому.
23.05.2014 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №2 до Договору позики, за умовами якого сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2015 становить 2,5%; у період з 01.07.2015 по 04.09.2022 становить 11%.
24.06.2015 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №3 до Договору позики, за умовами якого сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2016 становить 2,5%; у період з 01.07.2016 по 04.09.2022 становить 11%.
25.05.2016 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №4 до Договору позики, за умовами якого сторони внесли зміни наступного змісту:
- пункт 4.5 Договору позики виклали в такій редакції: "Кожен з траншів, на які позичальником подано запит, надається позичальнику в доларах США у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника. Датою надання Позики (траншу є дата зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Загальна сума позики складається з усіх сум перерахованих протягом дії цього Договору. У випадку якщо банк - кореспондент утримує комісію, то ця комісія зараховується до загальних сум позики, отриманих Позичальником з дати підписання цього Договору";
- пункт 5.2 Договору позики виклали в такій редакції: "Нарахування процентів здійснюється у валюті позики щомісячно, починаючи із дати надання кожного траншу позики, за фактичну кількість днів користування позикою на суму фактичного залишку (неповернутих коштів). При нарахуванні процентів застосовується метод "факт/факт", коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та році (365 або 366). При цьому враховується перший день користування позикою і не враховується останній день користування позикою."
02.06.2016 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №5 до Договору позики, за умовами якого сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2016 становить 2,5%; у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 становить 1%; у період з 01.01.2017 по 04.09.2022 становить 6,5%.
07.12.2016 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №6 до Договору позики, за умовами якого сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2016 становить 2,5%; у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 становить 1%; у період з 01.01.2017 по 04.09.2022 становить 1%.
На виконання умов Договору позики в період часу з 04.10.2012 по 24.05.2016 Позикодавцем було перераховано на рахунок Позичальника грошові кошти в загальному розмірі 17.925.000,00 доларів США. Кредитором було додано до матеріалів справи копії платіжних документів на підтвердження вказаних обставин.
У судовому засіданні судом першої інстанції було оглянуто оригінали наведених договорів та платіжних документів.
31.05.2016 між IFL International Finance & Liasing Ltd (Первісний позикодавець), Компанією (Новий позикодавець) та Товариством (Боржник) укладено Контракт, відповідно до якого Первісний позикодавець відступає, а Новий позикодавець набуває право вимоги, належне Первісному позикодавцю за Договором позики.
Пунктом 1.2 Контракту встановлено, що Боржник на дату підписання цього Контракту має заборгованість перед Первісним позикодавцем в сумі 20.337.503,80 доларів США, у тому числі відсотки 2.412.503,80 доларів США.
Відповідно до пункту 1.3 Контракту до Нового позикодавця переходять всі права та обов`язки Первісного позикодавця за Основним зобов`язанням.
У подальшому, Новим позикодавцем (Компанією) були нараховані проценти за користування позикою за період часу з 31.05.2016 по 30.06.2021, у зв`язку з чим загальний розмір процентів за весь час дії Контракту складає 3.345.238,48 доларів США. Кредитор надав суду розрахунок заборгованості по відсоткам за період дії Договору позики по червень 2021 року.
З наведеного суди встановили, що у Товариства перед Компанією існує непогашена заборгованість у загальному розмірі 21.270.238,48 доларів США (за встановленим Національним банком України (далі - НБУ) станом на 29.07.2021 офіційним курсом долара США до гривні, (1 долар США = 26,8628 грн) становить 571.378.162, 24 грн), яка складається з 17.925.000,00 доларів США основного боргу (за офіційним курсом на вказану дату - 481.515.690,00 грн) та 3.345.238,48 доларів США нараховані відсотки за користування позикою (за офіційним курсом - 89.862.472, 24 грн).
Розпорядник майна Боржника надав суду повідомлення про розгляд грошових вимог вих. №01-32/24-01 від 26.01.2022, за змістом якого визнав грошові вимоги Компанії у повному обсязі у сумі 571.378.162,24 грн.
Щодо юридичного статусу Первісного та Нового позикодавця суд першої інстанції з пояснень кредитора з`ясував, що: (1) у період існування правовідносин між Товариством та компанією IFL International Finance & Leasing LTD. (з 2012 по 2016 роки) остання була заснована та діяла за законодавством Великобританії; (2)- у Компанії як Нового позикодавця, який заявляє кредиторські вимоги до Товариства, на підтвердження юридичного статусу та правосуб`єктності компанії IFL International Finance & Leasing LTD наявні копії її установчих документів, які долучаються до матеріалів справи; (3) з установчих та реєстраційних документів Компанії вбачається, що вона зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр, а первісна її назва була Vreston Limited. Відомості про зміну назви внесено до реєстру компаній Республіки Кіпр.
Щодо права Компанії здійснювати операції з надання позики іншим суб`єктам господарювання місцевий господарський суд встановив, що відповідно до Статуту Компанії метою її створення є, в тому числі: (16) Позичати і авансувати грошові кошти або видавати кредит будь-якій особі, фірмі чи компанії; гарантувати і надавати гарантії чи гарантії відшкодування щодо сплати грошових коштів або виконання контрактів або зобов`язань будь-якою особою, фірмою чи компанією; забезпечувати або брати на себе будь-яке зобов`язання щодо повернення запозичених або авансованих грошових коштів, а також зобов`язання, що виникли у будь-якої особи; та іншим чином допомагати будь-якій особі або компанії, як може вважатися за потрібне.
На виконання вимог Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою правління НБУ від 17.06.2004 № 270 (чинного на дату виникнення зобов`язальних правовідносин та отримання позикових коштів, втратило чинність з 07.02.2019), Договір позики, всі Додаткові угоди, якими вносились зміни до нього, та Контракт зареєстровані в НБУ реєстраційним свідоцтвом від 27.09.2012 №15680 (зі змінами), про що Боржником було повідомлено Компанію та надано копії відповідних свідоцтв. Оригінали документів було надано суду для огляду в судовому засіданні.
Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копії таких документів: Реєстраційні документи по IFL International Finance & Leasing Ltd.; Реєстраційні та установчі документи Компанії; Реєстраційне свідоцтво від 27.09.2012 №15680; Повідомлення про реєстрацію змін до договору позики від 07.07.2014 №15680/1; від 22.07.2015 №15680/2; від 02.11.2016 №15680/3; від 17.01.2017 №15680/4, тощо.
На підставі зазначених документів суд першої інстанції з`ясував, що встановлений Договором позики розмір процентів з усіма змінами, відповідно до додаткових договорів, перевірявся та фіксувався НБУ у реєстраційному свідоцтві та змінах до нього на предмет відповідності чинному законодавству України.
Доказів сплати заборгованості Боржником за Договором позики станом на день розгляду грошових вимог до суду не надано.
З наведеного суди встановили, що підставою звернення Компанії із заявою про визнання грошових вимог до Товариства у цій справі є непогашена заборгованість останнього за Договором позики у загальному розмірі 21.270.238,48 доларів США (у сумі основного боргу та нарахованих відсотків), право вимоги за яким належить Компанії на підставі Контракту.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.