Постанова суду № 807/897/16 від 17.01.2024 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 807/897/16

адміністративне провадження № К/990/37078/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Відповідача: Білаги О.П.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (суддя Луцович М.М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року (головуючий суддя Улицький В.З., судді: Гудим Л.Я., Затолочний В.С.)

в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ФОП ОСОБА_1, скаржник) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Закарпатській області; надалі - Відповідач, ГУ ДПС у Закарпатській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004381300, № 0004391300, № 004401303, № 0004411300, № 0004371300, вимогу про сплату боргу від 21 червня 2016 року № Ф-0003921300, рішення від 02 липня 2016 року № 004421300, № 0004431300.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Рахівському районі було проведено позапланову документальну перевірку, за результатами якої винесено спірні індивідуальні акти, згідно з якими безпідставно нараховано податкові зобов`язання та штрафні санкції, а також застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять копії акта попередньої документальної перевірки від 08 квітня 2016 року, на який містяться посилання в акті перевірки від 16 червня 2016 року, а також з посиланням на який суд першої інстанції мотивував своє рішення. Крім того, судами не було надано оцінку та не вжито визначених Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заходів для перевірки посилань Позивача на те, що ним під час планової виїзної перевірки надавались документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження правильності визначення ним податкових зобов`язань, проте вони не були йому повернуті контролюючим органом, внаслідок чого Позивач був позбавлений можливості надати такі документи під час позапланової перевірки. Також суд касаційної інстанції вказав на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів існування заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 295837,64 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 807/897/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій касаційний суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій фактично лише було процитовано обставини та висновки, встановлені контролюючим органом відповідно до актів перевірки, без надання належної правової оцінки доводам Позивача щодо їх безпідставності та дослідження наданих Позивачем первинних документів. Тому Суд зауважив на необхідності: з`ясування, чи були повернуті контролюючим органом Позивачу усі передані ним за Описом первинні документи після проведення документальної планової виїзної перевірки; з`ясування, чи направлявся контролюючим органом позивачу запит із зазначенням переліку ненаданих платником податку документів відповідно до вимог Методичних рекомендацій; надання правової оцінки посиланням Позивача на наявність розбіжностей у висновках актів перевірки від 08 квітня 2016 року та від 16 червня 2016 року із встановленням обставин, які зумовили їх виникнення; надання правової оцінки посиланням позивача про здійснення передоплати ЄСВ за липень 2015 року; здійснення аналізу правильності визначеного Відповідачем чистого оподатковуваного доходу Позивача, як бази оподаткування ПДФО та нарахування ЄСВ, враховуючи не тільки висновки актів перевірок, але й долучену до матеріалів первинну документацію (у разі якщо буде встановлено, що така надавалась до перевірки), з відображенням відповідних висновків у мотивувальній частині судового рішення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог слугували висновки судів про обґрунтованість та підтвердження у ході судового розгляду висновків контролюючого органу, покладених в основу оскаржуваних актів від 02 липня 2016 року. А саме:

- щодо податкового повідомлення-рішення № 0004381300 суди виходили з того, що позапланова невиїзна перевірка, оформлена актом від 16 червня 2016 року, проведена відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а висновки позапланової документальної невиїзної перевірки згідно з актом від 16 червня 2016 року узгоджуються з висновками попередньої документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 08 квітня 2016 року. Оскільки Позивачем не було виконано функції податкового агента, а саме, не перераховано до бюджету суми утриманого податку на доходи фізичних осіб із виплачених/нарахованих доходів найманим працівникам у вигляді заробітної плати, суд погодився з контролюючим органом щодо донарахування ПДФО та застосування штрафних (фінансових) санкцій;

- щодо податкового повідомлення-рішення № 0004391300 суди дійшли висновків про заниження доходу за 2013 - 2015 роки на 611674,26 грн внаслідок завищення не підтверджених документально витрат, відтак правомірне донарахування сум податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій;

- щодо податкового повідомлення-рішення № 0004371300, то у зв`язку з неподанням податкової звітності за формою № 1-ДФ за третій квартал 2014 року суди визнали обґрунтованим застосування штрафних санкцій за невиконання обов`язку звітування податковим агентом;

- щодо податкових повідомлень-рішень № 0004401303 та № 0004411300, то оскільки на час перевірки встановлено затримку сплати узгодженого зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2165,10 грн за період з 15 листопада 2008 року по 08 травня 2014 року, суди погодились з доводами контролюючого органу у застосуванні штрафних санкцій відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України;

- щодо рішення № 0004431300, суди виходили з того, що Позивач протягом 12 місяців в 2011 році, протягом 6 місяців в 2012 році, протягом 6 місяців в 2013 році, протягом 6 місяців в 2014 році та протягом 12 місяців в 2015 році мав чистий оподатковуваний дохід, отриманий від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок. Такі висновки суди зробили на підставі даних декларацій про майновий стан та доходи та з урахуванням акта попередньої документальної перевірки, встановивши ненадання Позивачем до перевірки необхідних документів та не подання звіту про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2015 рік, що мало наслідком, за висновками судів, заниження єдиного внеску за 2011 рік, 2013 - 2015 роки;

- щодо рішення № 0004421300, суди погодились з висновками Відповідача про те, що Позивачем проведено з порушенням нарахування заробітної плати працівникам підприємства за липень 2015 року, внаслідок чого виникло заниження фонду оплати праці для нарахування єдиного соціального внеску, й, відповідно, донараховано суму єдиного соціального внеску за липень 2015 року, а тому обґрунтовано застосовано штрафну фінансову санкцію;

- щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 червня 2016 року № Ф-0003921300, то оскільки судами встановлено й підтверджено матеріалами справи заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 295837,64 грн, суди визнали правомірним формування оскаржуваної вимоги.

Враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2020 року судами було зазначено про те, що розбіжності у донарахованих сумах податків і зборів в актах документальної планової (акт від 08 квітня 2016 року № 5/17-00/2131912398) та позапланової (акт від 16 червня 2016 року № 10/13-00/2131912398) перевірок виникли внаслідок надання платником податків додаткових первинних документів та інформації. Також суди встановили звернення контролюючого органу до Позивача з відповідними запитами щодо надання інформації та документів з переліком ненаданих до перевірки документів, й перевірили доводи Позивача щодо не повернення податковим органом документів бухгалтерського обліку, які не знайшли підтвердження у ході судового розгляду.

За наведеного у сукупності суди дійшли висновку про те, що оскільки Позивачем до перевірки не було надано у повному обсязі документи, необхідні для визначення загального оподатковуваного доходу, для визначення чистого оподатковуваного доходу перевіркою обґрунтовано враховано загальний оподатковуваний дохід, відображений Позивачем у податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2013-2015 роки, поданих до ДПІ у Рахівському районі, й встановлено його заниження внаслідок завищення документально не підтверджених витрат. Також, оскільки під час перевірки було виявлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, невиконання функцій податкового агента щодо перерахування податку до бюджету, неподання звітності Відповідачем обґрунтовано проведено податкові донарахування й визначено суму єдиного соціального внеску (надалі - ЄСВ), у тому числі штрафні санкції, за спірними у цій справі рішеннями.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати прийнявши нове рішення про задоволення позову повністю.

Підставою касаційного оскарження вказує пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

1.4. Процесуальні рішення Суду

17 січня 2024 року у судове засідання, як і в судове засідання, призначене на 13 грудня 2023 року, Позивач не з`явився, участі уповноваженого представника не забезпечив.

Суд враховує, що повідомлення про призначення справи до касаційного розгляду надсилалось Позивачу у встановленому статтею 124 КАС України порядку, проте щоразу до Верховного Суду повертався поштовий конверт з судовою повісткою з відміткою відділення поштового зв`язку про причини повернення - "адресат відсутній".

Водночас необхідно зазначити, що інформація від Позивача про зміну адреси, вказаної у касаційній скарзі, на яку йому необхідно направляти судові повістки щодо дати, часу і місця судового засідання, до Суду не надходила.

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Суд нагадує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Водночас, 04 січня 2024 року до Суду надійшла заява від ФОП " ОСОБА_1 від 25 грудня 2023 року про те, що Позивач у період з 30 листопада 2023 року по 12 грудня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні й на сьогодні продовжує хворіти і не має змоги бути присутнім на розгляді справи у касаційному суді.

Суд враховує повідомлені Позивачем обставини, а також й те, що Позивачем на заявлялось з огляду на такі обставини клопотання про відкладення судового розгляду. Водночас, виходячи з норми пункту 2 частини третьої статті 205 КАС України, згідно з якою суд розглядає справу за відсутності учасника справи, належним чином повідомленого про судове засідання, у разі повторної неявки в судове засідання незалежно від причин неявки, Суд перейшов до розгляду касаційної скарги по суті за відсутності Позивача та/або його представника.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

У період з 21 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за період з 25 лютого 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 08 квітня 2016 року №5/17-00/2131912398 (надалі - акт від 08 квітня 2016 року).

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів, 177.2, 177.10 статті 177 ПК України, в результаті чого не сплачено до бюджету ПДФО у сумі 921959,38 грн, у тому числі: за 2013 рік - в сумі 136744,30 грн; за 2014 рік - в сумі 309038,16 грн; за 2015 рік - в сумі 476176,92 грн;

- підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 ПК України, а саме: встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з ПДФО в сумі 2165,10 грн за період з 15 листопада 2008 року по 08 травня 2014 року;

- пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині неподання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за третій квартал 2014 року;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого виявлено прострочену кредиторську заборгованість з ПДФО у розмірі 7722,65 грн;

- підпункту 3.2 пункту 3 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09 вересня 2013 року № 454 (надалі - Порядок № 454), пункту 4 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464), а саме не подано звіт щодо сум нарахованого ЄСВ за 2015 рік;

- частини першої пункту 2 статті 6, частини другої пункту 1 статті 7 розділу ІІІ, пункту 11 статті 8 Закону № 2464, внаслідок чого донараховано ЄСВ в сумі 238402,53 грн, в тому числі: за 2011 рік - в сумі 33337,68 грн; за 2012 рік - в сумі 36297,24 грн; за 2013 рік - в сумі 38202,62 грн; за 2014 рік - в сумі 40569,85 грн; за 2015 рік - в сумі 89995,14 грн;

- пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, частин першої, другої пункту другого статті 6, частини першої пункту1 статті 7 розділу ІІІ Закону № 2464, внаслідок чого донараховано ЄСВ: за 2012 рік - в сумі 36297,24 грн, за 2013 рік - в сумі 38202,62 грн, за 2014 рік - в сумі 40569,85 грн, за 2015 рік - в сумі 89995,14 грн;

- пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, частин першої, другої пункту другого статті 6, частини першої пункту 1 статті 7 розділу ІІІ Закону № 2464, внаслідок чого донараховано ЄСВ за липень 2015 року на загальну суму 9606,77 грн, в тому числі за ставкою 42,72 % в сумі 8860,13 грн, за ставкою 3,6 % в сумі 746,64 грн.

21 квітня 2016 року Позивачем подано до ДПІ заперечення на акт від 08 квітня 2016 року, в яких він зазначив, що у зв`язку з тим, що були втрачені банківські документи при проведенні документальної перевірки, додані документи слід врахувати при проведенні додаткової перевірки.

У зв`язку з поданням зазначених заперечень рішення за результатами планової документальної перевірки Відповідачем не приймалися та на підставі наказу ДПІ від 01 червня 2016 року № 63 у період з 01 червня 2016 року по 07 червня 2016 року проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати ПДФО за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25 лютого 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 16 червня 2016 року № 10/13-00/2131912398 (надалі - акт від 16 червня 2016 року).

Із вказаного акта вбачається, що під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки контролюючим органом використано: отримані (видані) видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти списання матеріалів; акти виконаних робіт (надання послуг), виписки з банківських рахунків про рух коштів на рахунку, квитанції та чеки оплати (частково) згідно опису; декларації про одержані доходи, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, платіжні відомості; вантажно-митні декларації; договори (частково) згідно опису; книги заробітної плати; акт планової документальної перевірки № 45/1751/2131912398 від 11 квітня 2012 року; акт від 08 квітня 2016 року.

Позаплановою невиїзною перевіркою встановлено такі порушення:

- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів, 177.2, 177.10 статті 177 ПК України, в результаті чого не сплачено до бюджету ПДФО у сумі 611674,26 грн, у тому числі: за 2013 рік - в сумі 85995,48 грн; за 2014 рік - в сумі 215983,86 грн; за 2015 рік - в сумі 309694,92 грн;

- підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 ПК України, а саме встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з ПДФО в сумі 2165,10 грн за період з 15 листопада 2008 року по 08 травня 2014 року;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого виявлено прострочену кредиторську заборгованість з ПДФО на суму 7722,65 грн;

- підпункту 3.2 пункту 3 Порядку № 454, пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464, а саме не подано звіт щодо сум нарахованого ЄСВ за 2015 рік;

- частини першої пункту 2 статті 6, частини другої пункту 1 статті 7 розділу ІІІ, пункту 11 статті 8 Закону № 2464, внаслідок чого донараховано ЄСВ в сумі 286230,87 грн, в тому числі: за 2011 рік - в сумі 33337,68 грн; за 2013 рік - в сумі 79218,33 грн; за 2014 рік - в сумі 83679,72 грн; за 2015 рік - в сумі 89995,14 грн;

На підставі акта від 16 червня 2016 року Відповідачем 02 липня 2016 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0004381300, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 12547,62 грн, в тому числі за основним платежем - 7722,65 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 4825,97 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0004391300, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 764592,83 грн, в тому числі за основним платежем - 611674,26 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 152918,57 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0004401303, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, встановлено штраф у розмірі 433,02 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0004411300, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5829,08 грн за несвоєчасну сплату ПДФО, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

- податкове повідомлення-рішення № 0004371300, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн;

- рішення № 0004421300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача засновано штрафну санкцію у розмірі 4803,38 грн;

- рішення № 0004431300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким засновано штрафну санкцію у розмірі 37584,65 грн.

Крім того, 21 червня 2016 року Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-0003921300 на суму 295837,64 грн.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Скаржник наполягає на виконанні ним обов`язку надання до перевірки необхідних документів відповідно до вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України. При цьому пояснює, що по закінченню планової виїзної перевірки, яка проводилась контролюючим органом з 21 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року, всупереч положенням пункту 85.5 статті 85 ПК України контролюючий орган не повернув йому оригінали вилучених первинних документів, як і не було надано опису документів, наданих для проведення тієї перевірки. Та перевірка, як стверджує Позивач, проведена контролюючим органом з порушенням статті 75 ПК України, у приміщенні контролюючого органу, а не за місцем здійснення господарської діяльності платника податків, й саме за результатом тієї перевірки контролюючим органом не було, як стверджує скаржник, повернуто первинні документи, які підтверджують правильність обчислення чистого оподатковуваного доходу за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, що вплинуло на результат і висновки позапланової невиїзної перевірки.

Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування норм пунктів 85.5, 85.7 статті 85 ПК України у поєднанні з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України та частини другої статті 19 Конституції України.

Скаржник вважає, що роблячи висновки у цій справі суд апеляційної інстанції не застосував положення підпункту 75.1.23 пункту 75.1 статті 75 ПК України, й, водночас наполягає на застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду у постанові Суду від 19 березня 2019 року у справі № 808/8234/15. Всупереч позиції Верховного Суду, як стверджує Позивач, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо правомірності акту перевірки від 16 червня 2016 року не врахувавши того, що планова виїзна документальна перевірка, під час якої були вилучені первинні документи платника податків, була проведена з порушенням законодавства.

Також Позивач стверджує про порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, що полягає у недослідженні усіх доказів у справі й відсутності мотивів їх відхилення/врахування, та невірній, на думку скаржника, оцінці доказів у матеріалах справи та без урахування доводів Позивача.

При цьому наполягає, що Відповідачем не було надано на вимогу суду доказів повернення Позивачу всіх наданих документів до планової виїзної документальної перевірки, оформленої актом від 08 квітня 2016 року. Пояснює, що його підпис проставлено на описі документів, наданих для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 16 червня 2016 року. Натомість Позивач заперечує підписання опису документів, наданих до планової документальної виїзної перевірки, оформленої актом від 8 квітня 2016 року, на що суди попередніх інстанцій, на думку Позивача, увагу не звернули й тому не врахували відсутність доказів повернення Відповідачем цих документів після проведення планової документальної виїзної перевірки, як і відсутність належного підтвердження з боку Відповідача направлення Позивачу відповідного запиту з переліком документів у ході позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом від 16 червня 2016 року. Акцентує при цьому на тому, що запити про надання інформації та документів від 21 березня 2016 року № 807/10/1300 та від 30 березня 2016 року № 911/1300, які враховані судами, є неналежними доказами, оскільки ці запити не направлялись у ході проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, оформленої актом від 16 червня 2016 року.

Наведене свідчить, як стверджує Позивач, про допущені порушення у ході перевірки з боку контролюючого органу через невжиття належних заходів задля витребування у платника пов`язаних у предметом перевірки первинних документів. Тому Позивач вважає, що зазначені порушення є самостійною підставою для визнання висновків перевірки необґрунтованими й немає необхідності перевірки судом цих висновків по суті. У цих доводах Позивач покликається на висновки Верховного Суду у постановах від 21 липня 2022 року у справі № 640/30785/20 та від 25 листопада 2021 року у справі № 440/1961/19.

Позивач стверджує, що у матеріалах справи містяться докази, які підтверджують правильність обчислення чистого оподатковуваного доходу за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, а саме: банківські виписки про рух коштів на рахунках, копії актів списання деревини та паливно-мастильних матеріалів, копії актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг), копії накладних тощо. Посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 12 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 24 січня 2019 року у справі № 820/12113/15, від 12 лютого 2019 року у справі № 820/6512/16, від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20, Позивач переконаний, що платник необмежений доводити в суді свою позицію виключно на підставі доказів, наданих до податкової перевірки.

Також Позивач зазначає про те, що апеляційним судом у цій справі застосовано норму права без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, від 25 листопада 2021 року у справі № 440/1961/19, від 21 липня 2022 року у справі № 640/30785/20, від 19 березня 2019 року у справі № 808/8234/15, від 20 березня 2018 року у справі № 810/1438/17, від 10 вересня 2021 року у справі № 500/1791/19, від 05 лютого 2019 року у справі № 813/3597/15.

3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач зазначає, що висновки позапланової документальної невиїзної перевірки Позивача, згідно з актом від 16 червня 2016 року № 10/13-00/2131912398 узгоджуються з висновками попередньої документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 08 квітня 2016 року № 5/17- 00/2131912398.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004381300 пояснює, що у зв`язку з тим, що Позивачем, як податковим агентом, було утримано 7722,65 грн податку на доходи фізичних осіб із виплачених/нарахованих доходів найманим працівникам у вигляді заробітної плати, проте, всупереч підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України не перераховано до бюджету, контролюючим органом обґрунтовано нараховано відповідну суму податку із застосуванням штрафних санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004391300, то за результатами перевірки визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб встановлено розбіжність між даними податкових декларацій та даними перевірки й виявлено заниження доходу Позивача за 2013 - 2015 роки на 611674,26 грн внаслідок завищення документально не підтверджених та таких, що не пов`язані з господарською діяльністю, витрат. Тому, як вважає Відповідач, податковим органом правильно у спірному рішенні донараховано суми податкових зобов`язань та застосовано штрафні санкції.

Стверджує також і про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004371300 щодо застосування штрафної санкції, оскільки Позивачем в порушення підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України не подано податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за формою № 1 - ДФ за третій квартал 2014 року.

................

Перейти до повного тексту