ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
справа № 149/1066/22
провадження № 51-4989км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_6, який брав участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021025210000165, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дібрівка Хмільницького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за:
за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин;
за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначено остаточне покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалено стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 37 876,60 грн та 20 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно, 27 749,73 грн понесених останнім витрат на правову допомогу, сплачений судовий збір у сумі 496,20 грн.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 18 733,13 грн. понесених останньою витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він 09 жовтня 2021 року близько 13:20 неподалік торгового місця НОМЕР_1 на ринку "Колгоспний" на вул. Пушкіна в м. Хмільник Вінницької області через неприязні стосунки завдав один удар кулаком в область голови ОСОБА_7, від якого потерпілий втратив свідомість та впав. Продовжуючи свій умисел, спрямований на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, ОСОБА_8, перебуваючи у положенні над потерпілим, завдав два-три удари кулаком руки в обличчя ОСОБА_7, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 21 день.
У той час, коли ОСОБА_7, захищаючи свого чоловіка ОСОБА_7, облила ОСОБА_8 водою з пляшки та вони вже вийшли за межі торгівельного приміщення НОМЕР_1, у ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_8 взяв металеву тачку та кинув її на потерпілу, влучивши останній по лівій руці, а потім ногою завдав один удар у область грудей ОСОБА_7, від якого остання втратила рівновагу та впала на асфальтне покриття. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 заподіяв потерпілій ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задоволено частково.
Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 скасовано в частині визнання винним і призначення покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин за ч. 1 ст. 125 КК України і закрито в цій частині кримінальне провадження за недоведеністю вини обвинуваченого. Виключено з вироку посилання на ч. 1 ст. 70 КК України щодо визначення остаточного покарання.
Цей же вирок щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125 КК України змінено в частині призначення покарання, стягнення витрат з ОСОБА_8 . Призначено ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу в сумі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн, в дохід держави.
Відмовлено у стягненні з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 сплаченого судового збору в сумі 496,20 грн. Сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн повернуто ОСОБА_7 .
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 у частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_8 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 кошти в сумі 5000 грн на рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відмовлено у стягненні витрат на правову допомогу з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 у сумі 18 733,13 грн. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10, який брав участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд не взяв до уваги те, що відповідно до матеріалів кримінального провадження потерпіла ОСОБА_7 11 жовтня 2021 року звернулася до правоохоронних органів із заявою про залучення її як потерпілої в межах кримінального провадження № 12021025210000165, розпочатого за заявою потерпілого ОСОБА_7 . При цьому, закриваючи кримінальне провадження у частині визнання ОСОБА_8 винним за ч. 1 ст. 125 КК України, апеляційний суд проігнорував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 464/5140/18, відповідно до якої кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого (ч. 1 ст. 477 КПК України). Прокурор стверджує, що кримінальним процесуальним законом не регламентовано конкретного способу звернення потерпілого із заявою, яка зумовлює визначені в ч. 1 ст. 477 КПК України правові наслідки. На обґрунтування своєї позиції прокурор посилається на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. Не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у частині пом`якшення ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України. На обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що ОСОБА_8 визнав, що заподіяв тілесних ушкоджень обом потерпілим, є особою працездатного віку, фізично здоровим та забезпеченим роботою, шкоду не відшкодував, у вчиненому не розкаявся. Стверджує, що при пом`якшенні покарання ОСОБА_8 поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася суспільна небезпечність вчинених кримінальних правопорушень. Потерпілий ОСОБА_7 не погоджується із рішенням апеляційного суду у частині зменшення розміру на рахунок відшкодування йому моральної шкоди та у частині виключення вказівки про стягнення із ОСОБА_8 на його користь судового збору у розмірі 496,20 грн.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. Не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції у частині закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України, при цьому вважає законним і обґрунтованим рішення суду першої інстанції у частині визнання ОСОБА_8 винуватим за ч. 1 ст. 125 КК України і призначення йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Не погоджується із рішенням апеляційного суду про відмову у стягненні витрат на правову допомогу з ОСОБА_8 на її користь у сумі 18 733,13 грн. Вважає призначене ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125 КК України покарання м`яким. Стверджує, що при пом`якшенні покарання ОСОБА_8 поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася суспільна небезпечність вчинених кримінальних правопорушень.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник в інтересах ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_8 без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора, а касаційні скарги потерпілих підтримала частково.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
За змістом положень ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.