ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
справа № 186/1405/17
провадження № 51-2627 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040380000219, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Сніжне Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження закрито. Цивільний позов потерпілого залишено без розгляду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2023 року ухвалу місцевого суду залишено без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого - без задоволення.
ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що 14 квітня 2017 року, між ним та ОСОБА_8 на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_8 вийти за територію школи, щоб за допомогою бійки вирішити його, на що ОСОБА_8 погодився. Після уроку, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пішли за будинок АДРЕСА_2, де між ними розпочалась бійка, в ході якої ОСОБА_7 наносив ОСОБА_8 удари в тулуб, по ногах та руках, й кулаком попав потерпілому в ніс, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я понад 21 день.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що місцевим судом було неправильно застосовано ст.49 КК України, оскільки ОСОБА_7 під час судового розгляду неодноразово не з`являвся без поважних причин у судові засідання, тим самим умисно ухилявся від суду, до нього застосовувались приводи, а тому вважає, що на період вчинення обвинуваченим таких дій перебіг строку давності зупинявся, відтак суд не повинен був на підставі ч. 1 ст. 49 КК України закривати кримінальне провадження.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції допущене порушення також проігнорував.
Позиції інших учасників судового провадження
ОСОБА_7, його захисник ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги потерпілого й просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Частиною1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Наведені диференційовані строки давності застосовуються за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового кримінального правопорушення, за винятком нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою правопорушення.
В суді першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 14 квітня 2017 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КК України. Санкція цієї норми закону передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Зазначене кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
На час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції минули строки притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
Захисник обвинуваченого, на початку судового засідання, 13 червня 2022 року, заявив клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі наведеної норми закону, яке обвинувачений підтримав.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне клопотання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 цієї статті закриття кримінального провадження на цій підставі не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У такому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.