ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 947/24384/21
провадження № 61-1270св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2021 року в складі судді Салтан Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (далі - КЕВ м. Одеси), у якому просив визнати бездіяльність КЕВ м. Одеси протиправною та зобов`язати відповідача звільнити його з 12 липня 2021 року згідно з поданою ним 01 липня 2021 року заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням відповідно до вимог частини третьої статті 38 КЗпП України.
Позов мотивував тим, що з листопада 2015 року перебував у трудових відносинах з КЕВ м. Одеси, з січня 2016 року працював на посаді інженера виробничого відділення.
01 липня 2021 року він звернувся до начальника КЕВ м. Одеси з заявою про розірвання з 12 липня 2021 року трудового договору за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю. Зокрема зазначав, що відповідач без його згоди неодноразово покладав на нього виконання роботи, необумовленої трудовим договором та непередбаченої нормативно-правовими актами Міністерства оборони України. На його зауваження щодо неправомірності таких дій відповідач не реагував, а 22 липня 2021 року звільнив його за прогул без поважних причин на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вважав такі дії відповідача протиправними, оскільки останній повинен був звільнити його на підставі поданої ним заяви відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано дії КЕВ м. Одеси протиправними. Зобов`язано КЕВ м. Одеси змінити формулювання звільнення ОСОБА_1, зазначивши звільнення з 12 липня 2021 року згідно з поданою ОСОБА_1 заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням від 01 липня 2021 року, відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порушення роботодавцем вимог трудового законодавства, на які посилався позивач, підтверджені матеріалами справи, тому наявні підстави для зміни формулювання причини звільнення позивача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2023 року КЕВ м. Одеси надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року й ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 800/547/17, від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц, від 27 листопада 2019 року в справі № 913/879/17, від 22 квітня 2020 року в справі № 199/8766/18, від 21 травня 2020 року в справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року в справі № 24/260-23/52-б, від 18 березня 2021 року в справі № 911/3142/19, від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема не врахували, що, звертаючись з заявою про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, позивач не зазначив конкретні факти порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договорів. Відповідно подана ним заява про звільнення не може вважатися поважною причиною відсутності на роботі з 16 липня по 21 липня 2021 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 лютого 2023 року справа № 947/24384/21 надійшла до Верховного Суду.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Відзив надісланий з незначним пропуском установленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження строку. Зважаючи на положення частини другої статті 127 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_1 строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 15 листопада 2015 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КЕВ м. Одеси, з 29 січня 2016 року працював на посаді інженера виробничого відділення.
01 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до начальника КЕВ м. Одеси з заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договорів.
06 липня 2021 року ОСОБА_1 отримав відповідь роботодавця на заяву про звільнення, у якій йому було повідомлено, що в заяві про звільнення потрібно вказати конкретні факти порушення умов договору чи трудового законодавства, які викликали таке рішення.
06 липня 2021 року ОСОБА_1 подав роботодавцю заяву, у якій зазначив, що частиною третьою статті 38 КЗпП не передбачений письмовий виклад у заяві причин порушення роботодавцем законодавства про працю та він в усному порядку пояснив відповідні причини. Разом з тим зазначив, що підтвердженням відповідних причин є його доповідні записки, замітки на деяких наказах про неможливість виконання без порушень вищих наказів Міністерства оборони України. У загальному його пояснення зводяться до покладення на нього виконання роботи, необумовленої трудовим договором.
Листом від 09 липня 2021 року (надісланий 12 липня 2021 року) КЕВ м. Одеси повідомив позивача, що правових підстав для його звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України немає та зазначив, що в разі небажання продовжувати працювати в КЕВ м. Одеси ОСОБА_1 має право письмово попередити відповідача за два тижні та бути звільненим згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України. Доказів отримання позивачем цього листа матеріали справи не містять.
16 липня 2021 року працівниками КЕВ м. Одеси складений акт про відсутність на роботі ОСОБА_1, інженера виробничого відділення, у період з 13 липня по 16 липня 2021 року без поважних причин.
16 липня 2021 року начальник КЕВ м. Одеси видав наказ "Про проведення службового розслідування по факту порушення трудової дисципліни" за фактом відсутності на роботі ОСОБА_1 20 липня 2021року складений акт проведення службового розслідування.
Наказом КЕВ м. Одеси від 22 липня 2021 року № 137 звільнено ОСОБА_1 22 липня 2021 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.