ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 299/3482/19
провадження № 61-5356св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Стойка Світлана Миколаївна, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Стойки С. М. (далі - приватний нотаріус Стойка С. М.) та ОСОБА_2 про визнання безпідставним свідоцтва про право власності на 1/4 частку у праві власності на квартиру, в якому просив визнати частково недійсним та безпідставним свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 08 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Стойкою С. М., у частині 1/4 частки у праві власності на квартиру.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що приватний нотаріус Стойка С. М. видала свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві власності на квартиру безпідставно, без документально підтвердженого обґрунтування переходу до ОСОБА_2 права власності на спадкову 1/4 частку у праві власності на квартиру, спадкодавцем якої був ОСОБА_3, який в акті про проведені електронні торги 05 серпня 2015 року (як в підставі для переходу права власності на квартиру до ОСОБА_2 ) боржником не значиться. Вважав, що незаконні дії приватного нотаріуса призвели до протиправного позбавлення його, як спадкоємця після смерті ОСОБА_4, права власності на 1/4 частку у праві власності на квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано частково недійсним та безпідставним свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 08 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Стойкою С. М., у частині 1/4 частки у праві власності на квартиру. Стягнено з приватного нотаріуса Стойки С. М. та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн, у рівних частинах з кожного.
Суд першої інстанції виходив із того, що приватний нотаріус видала спірне свідоцтво без документально підтвердженого обґрунтування переходу до відповідача ОСОБА_2 права власності на спадкову 1/4 частку у праві власності на квартиру, спадкодавцем якої був ОСОБА_3, який в акті про проведені електронні торги 05 серпня 2015 року боржником не значиться. Відповідач ОСОБА_2 не надав приватному нотаріусу Стойці С. М. відомості щодо самостійного об`єкта цивільних прав - 1/4 частку у праві власності на квартиру, яка належала на праві власності ОСОБА_3 . Таким чином, підстави у вигляді акта про проведені електронні торги від 09 вересня 2015 року для вчинення нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 свідоцтва про придбання 1/4 частки у праві власності на квартиру з прилюдних торгів, яка належала ОСОБА_3, у приватного нотаріуса Стойки С. М. не було.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява представника відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності не підлягає задоволенню, так як позивач звернувся до суду в межах трирічної позовної давності, оскільки розпочав захищати своє порушене право з моменту подання заяви спадкоємцями ОСОБА_4 до Закарпатського окружного адміністративного суду про вступ у справу як правонаступників у справі № 299/2029/16-а, що підтверджується ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року про поновлення провадження в адміністративній справі.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_5, який діє в інтересах приватного нотаріуса Стойки С. М., та Мелай Є. М., який діє в інтересах ОСОБА_2, задоволено. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що предмет іпотеки на електронних торгах 05 серпня 2015 року був реалізований повністю, без зазначення відповідних часток та їх власників, у протоколі проведення електронних торгів не зазначено, що реалізації підлягала частина предмета іпотеки. Отже, дії приватного нотаріуса Стойки С. М. щодо перереєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на спадкове майно - 1/4 частку у праві власності на квартиру, право власності на яку виникло після проведення прилюдних торгів, з фізичної особи ОСОБА_4 (померлої матері позивача) на фізичну особу ОСОБА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 741028321212, були законними. Тому, на думку апеляційного суду, підстави для скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 08 жовтня 2015 року ОСОБА_2, індексний номер 4531935, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 741028321212, на 1/4 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, відсутні.
Апеляційний суд вказав, що акт про проведення електронних торгів є первинним документом, на підставі якого приватний нотаріус Стойка С. М. здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем ОСОБА_2, а він наразі є дійсним, оскільки позивач вказаний акт не оскаржував.
Також апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки ніяких договірних чи зобов`язальних правовідносин, правовідносин із відшкодування шкоди між ним та позивачем ОСОБА_1 не було. Позовна заява не відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в частині визначення позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, передбаченого законом або договором, а також не містить позовних вимог щодо відповідача у справі ОСОБА_2
ОСОБА_4 (мати позивача, яка успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 1/4 частку у праві власності на квартиру, тобто на час проведення торгів вона володіла 2/4 частками у праві власності на квартиру) отримала спадщину у 2012 році, проте, знаючи, що відбулося стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, здійснила державну реєстрацію права власності на належне їй майно лише 02 жовтня 2015 року, тобто вже після проведення електронних торгів. Такі дії спадкодавця позивача, за висновком апеляційного суду, в кінцевому результаті призвели до того, що приватний нотаріус Стойка С. М. прийняла рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 3/4 частки у праві власності на квартиру та на 1/4 частки у праві власності на квартиру на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 08 жовтня 2015 року № 6611 не в результаті якихось неправомірних чи упереджених дій, а в результаті логарифмічних дій Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 у квітні 2023 року звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою (у травні 2023 року - уточненою касаційною скаргою на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 квітня 2023 року) на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Разом із касаційною скаргою заявник подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує неправильним застосуванням апеляційним судом пункту 5 частини першої статті 34, частини четвертої статті 72 Закону України "Про нотаріат", пункту 3 розділу ІІ глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, розділу ІХ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів та відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у відносинах, що є подібними до тих, що склалися у цій справі (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник також зазначає у касаційній скарзі, що в акті про проведені електронні торги від 09 вересня 2015 року зазначено чотири боржники за виконавчим провадженням та чотири власники, по 1/4 частці у праві власності на квартиру, і тільки відомості, зазначені в цьому акті, можуть використовуватися нотаріусом для видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. ОСОБА_2 не надав приватному нотаріусу відомостей (інформації) щодо самостійного об`єкта цивільних прав на 1/4 частку квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_3 . В угоді купівлі-продажу, оформленій актом про проведені електронні торги від 09 вересня 2015 року, серед зазначених у переліку чотирьох власників 1/4 часток у праві власності на квартиру немає ОСОБА_3, як немає його і в акті переліку боржників, на майно яких ДВС проводила стягнення. Матеріали справи, зокрема поданий нотаріусу акт про проведені електронні торги від 09 вересня 2015 року, свідчать про те, що нотаріус повинна була видати свідоцтво щодо майна, зазначених в акті боржників, яке складалося із 1/4 часток у праві власності на квартиру. Тобто на прилюдних торгах реалізовувалося майно боржників, а не предмет іпотеки, а свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, яке повинна була видати нотаріус, мало стосуватися виключно майна боржників, а не предмета іпотеки, оскільки нотаріусу не було надано акт про реалізацію предмета іпотеки. Видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів в частині 1/4 частки у праві власності на квартиру, власник якої не був зазначений боржником в акті про проведені електронні торги від 09 вересня 2015 року, є порушенням пункту 3 глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У свою чергу порушення спеціальних правових норм, які регулюють діяльність нотаріуса, призвело до безпідставної видачі нотаріусом свідоцтва про придбання ОСОБА_2 спірної 1/4 частки у праві власності на квартиру. Тільки безспірність виникнення у ОСОБА_2 права власності на підставі акта про проведені електронні торги від 09 вересня 2015 року на 3/4 частки у праві власності на квартиру є фактом, який нотаріус Стойка С. М. мала право посвідчити.
Окрім цього, заявник вважає, що юридична відповідальність нотаріуса за невиконання законодавства про діяльність нотаріату в Україні повинна найти відображення в судовій практиці, оскільки нотаріус не має правомочності виправляти (змінювати) юридичні наслідки дефектного акта про проведені електронні торги 05 серпня 2015 року.
У липні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Мелай Є. М., через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки вона є законною. Також у липні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Мелай Є. М., через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, у яких просить приєднати до матеріалів справи докази отримання сторонами копій відзиву на касаційну скаргу та доданих додатків до нього.
Оскільки суд касаційної інстанції в силу положень статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, Верховний Суд не бере до уваги документи, додані відповідачем до його відзиву на касаційну скаргу на підтвердження його доводів, що не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Посилання у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 про те, що касаційна скарга та заяви по суті справи містять різні підписи позивача, які суттєво відрізняються між собою, що може свідчити про підписання касаційної скарги особою, яка не має права її підписувати, зводяться до припущень, тому клопотання про закриття касаційного провадження на цій підставі не підлягає задоволенню Верховним Судом.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк на усунення недоліків, зокрема: надання заявником уточненої редакції касаційної скарги, доказів отримання повного тексту постанови, квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 299/3482/19 із Виноградівського районного суду Закарпатської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2023 року матеріали справи № 299/3482/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_7 укладений кредитний договір № 383, згідно з яким банк надав ОСОБА_7 кредит у розмірі 100 000,00 грн.
На забезпечення виконання ОСОБА_7 взятих на себе зобов`язань щодо повернення суми боргу за кредитним договором між банком та ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_1 укладений іпотечний договір.
Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана квартира належала на підставі свідоцтва про право власності, по 1/4 частці у праві власності: дружині - ОСОБА_4, її чоловіку - ОСОБА_3, дочці - ОСОБА_9, синові - ОСОБА_1 .
Один із співвласників - ОСОБА_3 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 успадкувала майно після померлого чоловіка відповідно до виданого їй свідоцтва про право спадщину за законом від 07 квітня 2012 року.
У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості за рахунок іпотечного майна.
Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 квітня 2011 року у справі № 2-209/11 позов банку задоволено повністю. На виконання вказаного рішення суду одержано виконавчі листи про стягнення боргу.
Виноградівська державна виконавча служба здійснювала виконання судового рішення за виконавчим листом № 2-209/11, виданим Виноградівським районним судом 25 травня 2011 року, про солідарне стягнення на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості у сумі 146 187,34 грн та судових витрат.
Боржниками у цьому виконавчому провадженні вказані ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4, що підтверджується актом про проведені електронні торги від 09 вересня 2015 року.
Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 05 серпня 2015 року № 106740 торги відбулися, предмет іпотеки реалізовано за ціною 258 689,34 грн.
В акті про проведені електронні торги від 09 вересня 2015 року зазначено, що проведено електронні торги з продажу житлової трикімнатної квартири, загальною площею 72,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виноградівською міською радою згідно з рішенням Виноградівської міської ради від 16 грудня 2003 року за № 900, реєстрований № 1616, та зареєстрованого Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації в книзі 7, номер запису 1543, реєстраційний номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 4255481.
02 жовтня 2015 року (після проведення електронних торгів) ОСОБА_4 зареєструвала в Державному реєстрі речових на нерухоме майно, індексний номер 45019000, реєстраційний номер нерухомого майна 741028321212, право власності на 1/4 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 (предмет іпотеки), на підставі свідоцтва про право на спадщину за закономпісля померлого чоловіка, виданого 07 квітня 2012 року Виноградівською державною нотаріальною конторою, за реєстровим номером 89402.
Приватний нотаріус Стойка С. М. 08 жовтня 2015 року видала ОСОБА_2 оскаржуване в частині свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності (про придбання з торгів) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна РПВНМ до 2013 року: 4255481.
Відповідач - приватний нотаріус окремо прийняла рішення про реєстрацію 3/4 частки у праві власності на квартиру та окремо рішення про реєстрацію 1/4 частки у праві власності на квартиру:
3/4 частки у праві власності на квартиру зареєстровано згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 08 жовтня 2015 року, індексний номер 45331935, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 741028321212;
1/4 частки у праві власності на квартиру зареєстровано згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 08 жовтня 2015 року, індексний номер 45342594, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 741028321212.
Реалізація квартири, що виступала предметом іпотеки на електронних торгах 05 серпня 2015 року, відбулася повністю.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач ОСОБА_1, як спадкоємець за законом, прийняв спадщину після її смерті.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 стверджував, що акт проведення електронних торгів, виданий ДВС Виноградівського РУЮ, та оскаржуване свідоцтво про власність, видане приватним нотаріусом Стойкою С. М., містять недостовірні дані; ОСОБА_4 стала власником спадкової 1/4 частки у праві власності на квартиру 02 жовтня 2015 року, тобто вже після проведення 05 серпня 2015 року електронних торгів, тому на електронних торгах була продана тільки 1/4 частку у праві власності на квартиру, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на приватизоване житло, виданого Виноградівською міською радою, реєстровий № 1616, та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно БТІ 21 грудня 2003 року; квартира не продавалася як предмет іпотеки, державна виконавча служба стягувала грошові кошти за рахунок продажу належного боржникам майна на момент проведення електронних торгів; оскаржуване свідоцтво, видане 08 жовтня 2015 року ОСОБА_2 приватним нотаріусом, є підставою для державної реєстрації речового права тільки на 3/4 частку у праві власності на квартиру, оскільки на електронних торгах продано частки у праві власності трьох співвласників квартири, спадкова 1/4 частка у праві власності померлого ОСОБА_3 не продавалася; 1/4 частка у праві власності на квартиру, що належала ОСОБА_4, була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на підставі свідоцтва про право на спадщину за померлим ОСОБА_3, який не був боржником за виконавчим листом і його 1/4 частка у праві власності на квартиру не входила до майна боржників, що підтверджується актом про проведення електронних торгів.