1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5032/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023

у справі №910/5032/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулося з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення грошових коштів в сумі 9096,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу №3/31-01/2016 від 31.01.2016 та з огляду на положення пп. г п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у позивача виникло право на отримання від Моторного (транспортного) страхового бюро України страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС/0642206 в сумі 9096,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 відкрито провадження у справі №910/5032/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

19.04.2023 до суду від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_1 та Фізичну особу-підприємця Шияна Дениса Сергійовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

15.05.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/5032/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 - особа, яка не є учасником справи та вважає, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки, звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/5032/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/5032/23 закрито.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №910/5032/23, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України. Вважає, що судом безпідставно закрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою, оскільки рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_1, які пов`язані з нікчемністю договору цесії, укладений між ОСОБА_1 та ФОП Шиян Д.С.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, та про залишення ухвали суду апеляційної інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.


................
Перейти до повного тексту