ПОСТАНОВА
Іменем України
11 січня 2024 року
Київ
справа №420/18572/22
адміністративне провадження №К/990/31055/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
учасники судового процесу:
представник позивача - Новак Л. А. (в режимі відеоконференції),
представник відповідача - Ясніцька Т. С.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу № 420/18572/22 за позовом Колективного підприємства "БУДОВА" до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року (головуючий суддя - Лебедєва Г. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року (головуючий суддя - Скрипченко В. О., судді: Косцова І. П., Осіпов Ю. В.),
ВСТАНОВИВ:
20 грудня 2022 року Колективне підприємство "БУДОВА" (далі - позивач, КП "БУДОВА") звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС України), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність ДПС України, що полягає у незабезпеченні автоматичного відновлення/збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на суму 82447166,67 грн в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ);
- зобов`язати ДПС України відновити/збільшити в СЕА ПДВ суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, на 82447166,67 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що склав і зареєстрував в ЄРПН помилкові (передчасні) податкові накладні №43 і №44 від 01 лютого 2021 року на загальну суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) 82447166,67 грн, що призвело до зменшення показника реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ. Виправити показники цих податкових накладних виявилося неможливим, оскільки подані у лютому 2022 року розрахунки коригування до них не були прийняті податковою. Усі вжиті заходи задля відновлення реєстраційного ліміту не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Позивач зазначає, що він у липні 2021 року склав і зареєстрував коректні податкові накладні на загальну суму ПДВ 82447166,67 грн і саме в цьому періоді задекларував і сплатив податкові зобов`язання. Тобто зазначена сума двічі зменшила реєстраційній ліміт в той час, як у лютому 2021 року операцій на таку суму не було, а податкові зобов`язання за помилково складеними і зареєстрованими податковими накладними не були відображені у складі податкових зобов`язань у декларації з ПДВ за лютий 2021 року.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року, позов задовольнив повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у межах спірних правовідносин, з огляду на встановлені обставини, має місце випадок, за якого безпосередньо відновити/збільшити суму, на яку КП "БУДОВА" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, немає можливості. Сума 82447166,67 грн, яка внаслідок реєстрації податкових накладних зменшила реєстраційний ліміт позивача, не була відображена на рахунку в СЕА ПДВ контрагента, тобто не збільшила йому реєстраційний ліміт. Це унеможливило реєстрацію розрахунків коригування до таких податкових накладних контрагентом. Суди дійшли висновку, що саме дії відповідача, як контролюючого органу, призвели до ситуації, коли КП "БУДОВА", не вчинивши жодного порушення, змушено звернутись із даним позовом до суду для захисту своїх прав.
Внаслідок бездіяльності відповідача порушено право позивача у безперешкодному здійсненні господарської діяльності та адмініструванні ПДВ, а саме: позивач позбавлений можливості в подальшому зареєструвати своїм контрагентам податкові накладні в межах вказаної суми. Прогалина у нормативному механізмі відновлення/збільшення суми на рахунку СЕА ПДВ з урахуванням існуючої ситуації саме при захисті прав КП "БУДОВА" не може бути перешкодою у можливості реалізації особою права на відновлення показників на рахунку в СЕА ПДВ. Неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків не повинно тягти за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків. Позивач, з урахуванням принципу правової визначеності, має легітимні очікування на відновлення показників на власному рахунку в СЕА ПДВ за тих обставин, що мають місце у цій справі.
Під час розгляду справи перед судами поставало питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
09 лютого 2023 року ДПС України подало до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 квітня 2021 року у справі №824/803/19-а, від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 640/10758/19, відповідач зазначав, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, а триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (т. 1 а. с. 194).
22 лютого 2023 року від позивача надійшли заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду. Позивач, посилаючись на наявність поважних причин пропуску строку, просив у задоволенні клопотання відповідача відмовити. Зазначав, що протягом 2021-2022 років постійно вживались конкретні заходи, в межах передбачених ПК України строків, задля відновлення реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ, однак, через бездіяльність відповідача такі не призвели до позитивного результату. Також посилався на те, що процесуальний строк звернення до суду припадав на період воєнного стану, що також свідчить про наявність підстав для його поновлення.
Ухвалою від 01 березня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачеві десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій (т. 1 а. с. 233).
07 березня 2023 року КП "БУДОВА" подало до суду першої інстанції заяву про поновлення пропущеного строку. Вказувало, що відповідач тривалий час ігнорував дії позивача і його контрагента щодо виправлення помилки та не забезпечив можливість її виправлення у передбачений законом спосіб. Посилаючись на ті обставини, що викладені у запереченнях проти клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку і поновити його (т. 1 а. с. 239).
Ухвалою від 13 березня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнив, визнавши поважними причини пропуску строку. У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовив. Суд зокрема зазначив, що тривалий час існувала судова практика про те, що строк звернення до суду з такими позовами становить 1095 днів, а зміна підходів відбулася лише 27 січня 2022 року з ухваленням постанови Верховного Суду у справі №160/11673/20. Звернув суд першої інстанції увагу і на те, що згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України було зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Отже, на переконання суду першої інстанції, на час виникнення спірних правовідносин було зупинено перебіг строків, а для забезпечення рівності і справедливості слід поширити положення щодо зупинення перебігу строків щодо оскарження рішень контролюючих органів і на дані правовідносини. Водночас суд зазначив і про те, що висловлені позивачем причини пропуску строку є поважними і є обґрунтованою підставою для його поновлення (т. 2 а. с. 1).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції і постановою суду апеляційної інстанції, ДПС України подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційна скарга обґрунтована такими доводами:
1) суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2018 року у справі №820/4064/17, від 07 серпня 2019 року у справі №815/1504/17, у питанні наявності суб`єктивної сторони (вини) в діях відповідача. ДПС України наполягає, що ситуація, яка є предметом розгляду у цій справі, спричинена діями саме позивача і порушень його прав ДПС України не допускало;
2) суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 квітня 2021 року у справі № 824/803/19-а, від 12 липня 2022 року у справі № 420/5508/20, у питанні дотримання позивачем строків на звернення до суду за захистом порушеного права. ДПС України наполягає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, адже обставини, про які каже позивач, відбулися ще у лютому 2021 року, а позов подано у грудні 2022 року. На переконання ДПС України, будь-яких поважних причин пропуску строку позивач не навів, а тому позов слід було залишити без розгляду;
3) суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 160/24858/21, у питанні офіційного з`ясування обставин справи. ДПС України вважає, що суд апеляційної інстанцій залишив поза увагою і не надав правової оцінки усім доводам апеляційної скарги;
4) суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 200-1 ПК України у правовідносинах зі збільшення показника податку в СЕА ПДВ у разі наявності зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН. Скаржник зазначає, що ДПС України у спірних правовідносинах виступає лише адміністратором СЕА ПДВ, тоді як власником електронного рахунку є платник податку, який власне контролює рух показника податку в СЕА ПДВ. У зв`язку з цим, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, не відповідає змісту самого порушення, оскільки спірність правовідносин зумовлені саме діями позивача та його контрагента при виконанні господарської операції, тоді як законодавчо встановлений алгоритм роботи СЕА ПДВ позбавляє ДПС повноважень у коригуванні чи зміні будь-яких показників у СЕА ПДВ, які відображені на підставі поданих та зареєстрованих документів платників податків. ДПС України зазначає, що висновок Верховного Суду з питання правильного застосування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній;
5) суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). На переконання ДПС України, суди не дослідили зібрані у справі докази на предмет їх відповідності обставинам справи - вільного розпорядження відповідачем показником податку в СЕА ПДВ, належності порушеного права в аспекті неоспорених прав третьою особою. ДПС України зазначає, що право на реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ у сумі 82,4 млн грн за зареєстрованими у лютому 2021 році податковими накладними лежить у площині відносин саме Договору про спільну діяльність та не зачіпає інтереси на їх відновлення саме позивачем в контексті вчинених ним дій з реєстрації податкових накладних. За позицією скаржника, стан електронного рахунку Договору про спільну діяльність в СЕА ПДВ, яким не поповнився показник на суму 82,4 млн грн за зареєстрованими 15 лютого 2021 року податковими накладними КП "БУДОВА", цілком влаштовував даний Договір з огляду на відсутність належних та допустимих доказів вжиття ним по теперішній час заходів з відновлення порушеного його права. У зв`язку з цим, задоволення позову КП "БУДОВА" в аспекті неоспорених прав третіх осіб (Договору про спільну діяльність) в контексті вимог статті 5 КАС України є безпідставним.
Верховний Суд ухвалою від 21 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки зазначених доводів ДПС України.
12 жовтня 2023 року від КП "БУДОВА" надійшов відзив на касаційну скаргу. Позивач вважає безпідставними доводи і вимоги касаційної скарги, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
У судовому засіданні представник ДПС України Ясніцька Т. С. підтримала вимоги касаційної скарги з підстав, викладених у ній. Наполягала на тому, що поведінку позивача і його контрагента не можна вважати достатньо активною у контексті намагання вирішити проблему, яку вони вважали значною для них. Також зазначала, що наявність зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН, які позивач вважає помилковими, унеможливлює здійснення в автоматичному порядку збільшення реєстраційного ліміту на суму ПДВ, зазначених у таких податкових накладних. Водночас підтвердила, що єдиним можливим позасудовим способом вирішення ситуації, яка склалася в цій справі, була реєстрація розрахунків коригування до таких податкових накладних, яка здійснюється в порядку, встановленому пунктом 192.1 статті 192 ПК України - контрагентом. Така процедура хоча і використовувалася позивачем з його контрагентом, однак, була неможливою через відсутність реєстраційного ліміту на рахунку СЕА ПДВ Договору про спільну діяльність, оскільки під час реєстрації помилкових податкових накладних відповідна сума не відобразилася на рахунку в СЕА ПДВ контрагента, реєстрація платником ПДВ якого була в той момент анульована. Наполягала, що якби позивач і його контрагент дійсно були зацікавлені у реєстрації розрахунків коригування, то останній мав можливість власними коштами поповнити рахунок в СЕА ПДВ. Підтвердила представник і те, що станом на цей день вирішення проблеми в позасудовому порядку є неможливим за будь-яких обставин, оскільки діяльність контрагента фактично припинена.
Представник позивача Новак Л. А. проти вимог касаційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на неї. Наполягала, що як позивач, так і його контрагент вживали всі передбачені законом способи вирішення проблеми, однак, саме бездіяльність ДПС України не призвела до позитивного результату. Зазначала, що за обставин, які склалися у цій справі, відновлення порушених прав позивача може бути здійснене виключно в судовому порядку, що і було зроблено судами попередніх інстанцій. Представник позивача також заперечувала проти доводів відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки протягом усього часу здійснювалися дії задля відновлення своїх прав в позасудовому порядку. На останнє ж звернення до ДПС України після відмови у реєстрації розрахунків коригування 02 лютого 2022 року в порядку статті 192 ПК України, що подане у лютому 2022 року, відповідь останньої по суті питання хоча і була датована листопадом 2022 року, однак, отримана вже після звернення до суду з цим позовом. Вважає такі обставини обґрунтованою підставою для поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, надані у судовому засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Зміст спірних у цій справі правовідносин полягає у захисті порушеного, як на думку позивача, його права на відновлення на рахунках в СЕА ПДВ показника суми реєстраційного ліміту, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в ЄРПН (?Накл), який був зменшений на суми ПДВ, вказані у складених і зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних №43 і №44 від 01 лютого 2021 року, які, як зазначає позивач, були помилковими.
Між сторонами не існує спору, що після реєстрації цих податкових накладних позивач не відображав суми ПДВ, вказані в цих податкових накладних, у складі податкових зобов`язань цього звітного періоду, а так само про те, що станом на час звернення до суду розрахунки коригувань до податкових накладних №43 і №44 від 01 лютого 2021 року не зареєстровані, а суми ПДВ, зазначені у цих податкових накладних, не були відображені на рахунку в СЕА ПДВ контрагента позивача.
Водночас позивач доводить, що усі вжиті ним і його контрагентом (СТ "БУДОВА-ОМЕГА" як уповноваженої особи за Договором про спільну діяльність №1/Т-135 від 09 листопада 2016 року) заходи, направлені на коригування сум ПДВ в цих податкових накладних, не призвели до позитивного результату і це пов`язано, на переконання позивача, саме з діями контролюючих органів, зокрема: незаконне анулювання реєстрації контрагента як платника ПДВ; не відновлення після скасування рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ суми реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ на рахунках контрагента, зокрема в частині суми за зареєстрованими податковими накладними №43 і №44; неприйняття до реєстрації розрахунків коригувань до цих податкових накладних, які подавалися як позивачем 05 і 15 березня 2021 року, так і контрагентом 02 лютого 2022 року в порядку, встановленому пунктом 192.1 статті 192 ПК України. Позивач звертає увагу, що неодноразово він і його контрагент зверталися до контролюючого органу, в тому числі і на Урядову гарячу лінію, задля вирішення виниклої ситуації, але конкретної відповіді про шляхи вирішення проблеми не отримали.
За позицією відповідача, СЕА ПДВ працює в автоматичному режимі і не передбачає можливості самостійного коригування ДПС України будь-яких показників у СЕА ПДВ, які відображені на підставі поданих і зареєстрованих документів платника податків. Задля уникнення непорозумінь щодо показників в СЕА ПДВ саме платники податків повинні чітко дотримуватися вимог чинного законодавства і не допускати реєстрації "помилкових" накладних, які ЄРПН не відрізняє від "не помилкових". На теперішній час СЕА ПДВ відображає дійсний стан показників реєстраційного ліміту позивача, які отримані в тому числі внаслідок реєстрації податкових накладних №43 і №44 від 01 лютого 2021 року, розрахунки коригувань до яких не зареєстровані. Вважає, що безпосередньо ДПС України не порушувало прав позивача, а спірність правовідносин зумовлені саме діями позивача та його контрагента. Звертає також увагу на тому, що під час реєстрації податкових накладних №43 і №44 від 01 лютого 2021 року, що відбулося 15 лютого 2021 року, реєстрацію Договору про спільну діяльність як платника ПДВ вже було анульовано, а тому суми ПДВ за цими податковими накладними не були відображені в СЕА ПДВ на рахунку Договору про спільну діяльність. Звертав відповідач увагу й на обов`язкову застосовність у спірних правовідносинах пункту 192.1 статті 192 ПК України, якою встановлено обов`язок з реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, якими зменшуються показники останніх, саме отримувачем, тобто СТ "БУДОВА-ОМЕГА".
Виходячи зі змісту спірних правовідносин, обґрунтування позивачем заявлених вимог, підстав, з яких суди задовольнили позовні вимоги, а також доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовими питаннями під час касаційного перегляду справи (за черговістю їх вирішення) є: 1) чи пропустив позивач строк звернення до суду з цим позовом та чи наявні підстави для його поновлення; 2) чи допустила ДПС України протиправну бездіяльність щодо не відновлення показників реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ на суму ПДВ, вказану у податкових накладних № 43 і № 44 від 01 лютого 2021 року; 3) чи підлягає відновленню з боку ДПС України реєстраційний ліміт шляхом збільшення відповідних показників в СЕА ПДВ у випадку помилкової реєстрації податкових накладних, відсутності реєстрації розрахунків коригування до них і дійсної неможливості у встановлений законом спосіб їх реєстрації.
Вирішуючи перше ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 квітня 2021 року у справі № 824/803/19-а, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. У подальшому в ухвалі від 13 березня 2023 року суд зазначив, що тривалий час існувала судова практика, згідно з якою строк звернення до суду становив 1095 днів, але 27 січня 2022 року з прийняттям Верховним Судом постанови у справі №160/11673/20 відбулася зміна сталої практики у бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду у податкових правовідносинах, що може розглядатися як поважна причина пропуску строку. Також суд зазначив, що перебіг строку давності, визначеного податковим і іншим законодавством, на час виникнення спірних правовідносин був зупинений на підставі пункту 52-2, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, а також пункту 102.9 статті 102 ПК України.
Такі висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 13 березня 2023 року, колегія суддів вважає помилковими, адже предметом спору є не податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві збільшені грошові зобов`язання (у питанні темпоральних меж строку звернення до суду у яких відбувалась зміна судової практики), а дії (бездіяльність) ДПС України щодо відновлення (збільшення) показників реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ. Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 13 березня 2023 року не послався на жодну постанову Верховного Суду з питання тривалості строку звернення до суду у подібних правовідносинах, яка б свідчила про те, що у судовій практиці був підхід про поширення на спірні правовідносини строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, терміном у 1095 днів. На переконання колегії суддів у питанні строку звернення до суду з цим позовом помилковим є і застосування судом першої інстанції пункту 52-2, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, а також пункту 102.9 статті 102 ПК України.
Разом з тим, поновлюючи позивачу строк звернення до суду, суд першої інстанції також врахував викладені в заяві позивача доводи щодо вжиття заходів для поновлення своїх прав та закріплення в пункті 192.1 статті 192 ПК України права платника податків подати розрахунок коригування для виправлення помилки, яким позивач скористався в лютому 2022 року. Проте через бездіяльність відповідача розрахунки коригування зареєстровані не були.
Слід зазначити, що під час залишення позовної заяви без руху суд обґрунтовано врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 квітня 2021 року у справі № 824/803/19-а, за змістом якого ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо несвоєчасного збільшення суми електронного рахунку податку на додану вартість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Отже, під час вирішення першого ключового питання у цій справі варто виходити з того, що строк звернення до суду у спірних правовідносинах визначається частиною другою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас встановлений у частині другій статті 122 КАС України строк звернення до суду не є преклюзивним, адже за змістом частини першої статті 121 КАС України може бути поновлений судом за заявою учасника справи, якщо будуть визнані причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У питанні наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, усталеним є підхід Верховного Суду про те, що поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних обставин кожної справи.
Тобто, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що в межах кожної конкретної справи під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
З цих же мотивів виходив і суд першої інстанції згідно з ухвалою суду від 13 березня 2023 року. Суд, оцінивши наведені позивачем обставини, визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, у зв`язку з чим такий поновив.
Колегія суддів не має обґрунтованих підстав сумніватися у правильності такого висновку, виходячи з сукупності встановлених обставин.
Так, за змістом встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин, реєстрація податкових накладних від 01 лютого 2021 року, спору щодо помилковості яких між сторонами не існує, відбулася 15 лютого 2021 року. Реєстрація податкових накладних вплинула на обчислення показника ?Накл на рахунку в СЕА ПДВ позивача, зменшивши його. Така реєстрація податкових накладних за загальним правилом повинна була вплинути на цей же показник на рахунку СЕА ПДВ контрагента позивача (покупця [отримувача] - Договір про спільну діяльність, уповноважена особа СТ "БУДОВА-ОМЕГА"), збільшивши його. Однак, оскільки 09 лютого 2021 року ГУ ДПС в Одеській області своїм рішенням №128/15-32-18-03-19 анулювало реєстрацію Договору про спільну діяльність як платника ПДВ, рахунок СЕА ПДВ контрагента позивача був закритий, відповідно, суми ПДВ за зареєстрованими податковими накладними на такому рахунку не відобразились. Вже 16 лютого 2021 року позивач склав розрахунки коригувань до помилкових податкових накладних у спосіб, запропонований ДПС України - як на неплатника ПДВ (містили ІПН отримувача 100000000000), і направив їх на реєстрацію 05 і 15 березня 2021 року. Такі розрахунки коригування не були зареєстровані через відсутність зареєстрованих податкових накладних, складених на неплатника ПДВ.
У березні 2021 року СТ "БУДОВА-ОМЕГА" як уповноважена особа за Договором про спільну діяльність №1/Т-135 від 09 листопада 2016 року подала скаргу на прийняте ГУ ДПС в Одеській області рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ до ДПС України. Таку скаргу ДПС України задовольнила і своїм рішенням від 16 травня 2021 року №11504/7/99-00-18-03-01-07 скасувала рішення ГУ ДПС і зазначила, що контролюючий орган має внести до Реєстру запис про реєстрацію Договору про спільну діяльність від 09 листопада 2016 року №1/Т-135 - уповноважена особа СТ "БУДОВА-ОМЕГА" 40542380 (код ЄДРПОУ 100005677) платником ПДВ з урахуванням вимог абзацу шостого пункту 5.10 розділу V Положення №130.
Також, за змістом встановлених у цій справі обставин, які не заперечуються сторонами, після відновлення реєстрації контрагента позивача платником ПДВ і відновлення його рахунку в СЕА ПДВ, показник ?Накл не був збільшений на суми ПДВ, вказані у складених і зареєстрованих помилкових податкових накладених.
10 червня 2021 року СТ "БУДОВА-ОМЕГА" як уповноважена особа за Договором про спільну діяльність №1/Т-135 від 09 листопада 2016 року звернулося до ДПС України із проханням відновити суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН відповідно до зареєстрованих у лютому 2021 року податкових накладних №43 і №44.
15 липня 2021 року ДПС України надала відповідь про неможливість вчинення таких дій, оскільки на момент анулювання реєстрації платником ПДВ цих сум на рахунку в СЕА ПДВ Договору про спільну діяльність не було.
У подальшому, на неодноразові звернення СТ "БУДОВА-ОМЕГА" як уповноваженої особи за Договором про спільну діяльність №1/Т-135 від 09 листопада 2016 року на гарячу лінію ДПС України, остання надала відповідь від 03 серпня 2021 року про те, що СЕА ПДВ працює в автоматичному режимі, а тому відновлення суми реєстраційного ліміту в частині зареєстрованих податкових накладних на загальну суму ПДВ 82447166,67 грн здійснити на сьогодні не є можливим.