ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
справа №805/3325/17-а
адміністративне провадження № К/9901/47854/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді: Шишов О.О., Гаврищук Т.Г.) у справі №805/3325/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "Комсомольське рудоуправління" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС України (далі - відповідач, Офіс) про визнання протиправним та скасування наказу від 25.09.2017 № 2094 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ "Комсомольське рудоуправління".
20.11.2017 Донецький окружний адміністративний суду прийняв постанову, якою позов задовільнив, визнав протиправним та скасував наказ Офісу від 25.09.2017 № 2094 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ "Комсомольське рудоуправління".
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 скасовано Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2017 та відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, Товариство подало до Верховного суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2017.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Як встановлено судами, на адресу Товариства направлено лист № 44849/10/28-10-47-06 від 23.08.2017 про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо вартості втрачених оборотних активів (залишків готової продукції, сировини, запасів тощо), а також причин ненарахування податкових зобов`язань по операціям, що не є господарською діяльністю платника податків в податкових деклараціях з ПДВ за січень-липень 2017 року. Лист отримано 01.09.2017.
Позивач листом від 21.09.2017 № 1/21-09 відмовив у наданні пояснень та їх документальних підтверджень.
Наказом Офісу від 25.09.2017 № 2094 на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість внаслідок вибуття товарів, виробничих запасів та інших оборотних активів за період січень-червень 2017 року тривалістю 15 робочих днів з 26.09.2017.
26.09.2017 фахівцями Офісу, згідно направлень від 25.09.2017 №166 та №167, було здійснено вихід за юридичною адресою Товариства (м. Маріуполь, пр. Нахімова, 116 А), але посадові особи підприємства відмовились розписатися у направленні на перевірку та допустити працівників Офісу до проведення перевірки, про що було складено відповідні акти.
Не погоджуючись з наказом, позивач скористався правом звернення до суду із цим позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про видання відповідачем оскаржуваного наказу в порушення законодавчо встановленої заборони на призначення перевірки Товариства, як суб`єкта господарювання, який провадив свою діяльність в населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснювали свої повноваження (території проведення антитерористичної операції).
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування вказаного наказу, зважаючи на необґрунтованість підстав його видання та порушення відповідачем норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
У свою чергу, суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку обставинам справи, з урахуванням наявних у ній матеріалів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов переконання, що відповідач при направленні запиту на адресу позивача та винесенні наказу №2094 від 25.09.2017 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Посилаючись на допущення судом апеляційної інстанції неправильного застосування матеріального та порушення процесуального права, Товариство вказує виключно на необґрунтованість висновків суду в частині наявності підстав для видання оскаржуваного наказу згідно пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Свою позицію обґрунтовує тим, що запит, який став підґрунтям для видання оскаржуваного наказу, був оформлений не у відповідності до вимог Податкового кодексу України, оскільки містив лише загальні посилання на виявлення фактів порушення Товариством норм пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та недостовірність даних у податкових деклараціях з податку на додану вартість по понесених витратах від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, по виробничим запасам, без конкретизації нібито допущених порушень та інформації, яка їх підтверджує.
Отже, надання оцінки оскаржуваному судовому рішенню здійснюється, з урахуванням приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у межах доводів касаційної скарги.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги з огляду, зокрема, на необґрунтованість підстав видання оскаржуваного наказу лише навів норми Податкового кодексу України, які врегульовують порядок направлення запитів платнику податків контролюючим органам та призначення документальних позапланових перевірок у зв`язку з відмовою у наданні інформації на відповідний запит, без здійснення на їх підставі аналізу встановлених обставин справи.
Суд же апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:
отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не наддасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до приписів пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваний наказ було видано на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з огляду на відмову позивача листом від 21.09.2017 № 1/21-09 надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо вартості втрачених оборотних активів (залишків готової продукції, сировини, запасів тощо), а також причин ненарахування податкових зобов`язань по операціям, що не є господарською діяльністю платника податків в податкових деклараціях з ПДВ за січень-липень 2017 на виконання запиту відповідача, викладеного в листі №44849/10/28-10-47-06 від 23.08.2017.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.