УХВАЛА
15 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 2а-14139/12/2670
Провадження № 11-199 зва 23
Суддя Великої Палати Верховного Суду Гриців М. І. розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2014 року у справі № 2а-14139/12/2670 за позовом ОСОБА_1 та його представника Пучка Володимира Дмитровича у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Деснянське РУ ГУ МВС України в місті Києві) про стягнення заборгованості, і
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати відповідача провести розрахунок при звільненні і сплатити: 37 152 грн 72 коп. - заборгованість із виплати заробітної плати; 14 670 грн -заборгованість за затримку розрахунку при звільненні; 2 970 грн 24 коп. -компенсація за втрату доходів у зв`язку з порушенням виплати заробітної плати.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19 листопада 2012 року позов задовольнив частково.
Зобов`язав Деснянське РУ ГУ МВС України в місті Києві провести розрахунок при звільненні ОСОБА_1 та сплатити заборгованість з виплати заробітної плати, заборгованість за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за втрату доходів у зв`язку з порушенням виплати заробітної плати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Деснянське РУ ГУ МВС України в місті Києві не погодилося з рішенням суду першої інстанції і подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 січня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково.
Зобов`язав Деснянське РУ ГУ МВС України в місті Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 17 лютого 2010 року по 04 березня 2010 року та компенсацію за втрату доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
ОСОБА_1 та його представник Пучко В. Д. не погодилися з рішенням суду апеляційної інстанції і подали касаційні скарги в яких, із посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 липня 2014 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Пучка В. Д. залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року без змін.
ОСОБА_1 не примирився із зазначеними судовими рішеннями й подав до Європейського суду з прав людини заяву, у якій скаржився на порушення своїх правза пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до цієї Конвенції, прояв яких полягав на незаконному позбавленні його заробітної плати і не наведенні національними судами достатнього обґрунтування у своїх рішеннях про відмову у задоволенні його позовних вимог щодо виплати заборгованості.
25 грудня 2023 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2014 року з передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.