ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024року
м. Київ
справа № 462/4042/21
провадження № 51-4641 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021140000000238, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 02 березня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено цивільні позови та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілих:
- ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 400 000 грн та витрат понесених на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн;
- ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн;
- ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн;
- ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
Крім того, вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 19 березня 2021 року приблизно о 19:28 год, керуючи автомобілем марки "BMW X5" д.р.з. НОМЕР_1, рухаючись у лівій смузі руху вул. Городоцької у м. Львові поблизу будинку № 234 в сторону виїзду за межі населеного пункту, порушивши вимоги пунктів 1.5, 2.3"б", 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами і доповненнями, не стежив за дорожньою обстановкою та своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, рухаючись у населеному пункті зі швидкістю 84…91 км/год при виникненні небезпеки для руху, а саме пішохода, якого водій об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13, який переходив проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу та в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав численні тілесні ушкодження, що спричинили його смерть на місці події.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та представник потерпілих - адвокат ОСОБА_11 просять скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначення покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Вказують, що апеляційним судом, в порушення положень ст. 419 КПК України, не було зазначено докладних мотивів прийнятого рішення. Стверджує, що засудженим ОСОБА_7 не повністю відшкодовано шкоду, завдану злочином, а лише частково. Також зазначають, що судом безпідставно звільнено засудженого від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
В запереченні на касаційні скарги потерпілих та представника потерпілих захисник ОСОБА_6 зазначає про їх безпідставність. Вважає, що апеляційний суд приймаючи рішення про застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив покарання, яке відповідає тяжкістю вчиненого злочину та особі засудженого, з огляду на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та поведінку ОСОБА_7 після нього.
Під час касаційного розгляду сторона захисту висловила доводи про залишення касаційних скарг без задоволення та зазначила про повне відшкодування засудженим ОСОБА_7 завданої моральної шкоди потерпілим, визначену вироком, надавши підтверджуючи документи з банківської установи з клопотанням про приєднання їх до матеріалів кримінального провадження.
Прокурор вважала за необхідне касаційні скарги потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доведеність винуватостіОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, юридична кваліфікація його дій, у касаційних скаргах потерпілих та представника потерпілих не оспорюються, а тому не є предметом розгляду касаційного суду.