ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
справа № 756/6771/22
провадження № 51-3510 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120221005000901, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки, та покладено обов`язки, передбачені ст.76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_6, діючи умисно, у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), та зберігав її при собі без мети збуту до 10 червня 2022 року, коли приблизно о 13:05 год. за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-А, ОСОБА_6 був затриманий працівниками поліції та під час особистого обшуку у нього було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, масою 25,612 г, що є особливо великим розміром.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо необґрунтованого застосування до засудженого положень ст.75 КК України й недостатньо врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_6 тяжкого злочину, предметом якого є особливо небезпечні психотропні речовини в особливо великому розмірі, те, що засуджений вчинив активні дії по придбанню психотропної речовини, що сприяло незаконному її обігу, а також підвищену суспільну небезпечність особи засудженого.
На думку прокурора, враховані апеляційним судом дані про особу винного, а саме наявність постійного місця проживання та реєстрації, проходження лікування від наркоманії, проживання разом з батьками пенсіонерами та його задовільна характеристика не вказують на можливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування ним покарання.
Посилається на невідповідність ухвали вимогам статей 370, 419 КПК України через її незаконність та необґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримала та просила задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7, в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони обвинувачення, просили залишити її без задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. Доводи прокурора зводяться до твердження про необґрунтоване застосування до засудженого положень ст. 75 цього Кодексу та, як наслідок, м`якість призначеного покарання. При перевірці доводів касаційної скарги Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно із статтею 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.