ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 953/6298/22
Провадження № 51 - 4635 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
та в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000522 від 10 вересня 2022 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,
за ст. 286-1 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286-1 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в загальній сумі 4 937 гр. 06 коп.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2022 року, на автомобіль "ВАЗ-2103", реєстраційний номер НОМЕР_1, який визнано речовим доказом.
Прийнято рішення щодо речового доказу: автомобіль "ВАЗ-2103", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8 згідно технічного паспорту, повернуто особі, у якої його було вилучено, - ОСОБА_6 .
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 вересня 2022 року о 06 год. 44 хв. в порушення вимоги п. 2.9 (а), п. 12.1 Правил дорожнього руху, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-2103", реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані наркотичного сп`яніння, при виконанні правого повороту з вулиці Туркестанської на під`їзну дорогу до магазину "Посад", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 100, діючи необережно, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, відволікся від керування транспортним засобом, перестав контролювати його рух, виїхав на тротуар, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9, яка стояла біля кіоску "АТТИКА", з послідуючим наїздом на кіоск. За наслідками події пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток правої гомілки зі зміщенням, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 просять скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважають, що суди обох інстанцій розглянули справу з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що призвело до невірного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначення ОСОБА_6 покарання, яке явно не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину. Звертають увагу на те, що ОСОБА_6 щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану шкоду і потерпіла ОСОБА_9 просила суд обрати ОСОБА_10 найбільш м`яке покарання. Вказують на інші обставини, які з позитивного боку характеризують особу ОСОБА_6 та те, що згідно досудової доповіді органу пробації виправлення ОСОБА_6 можливе без позбавлення або обмеження волі. Вважають, що всі зазначені обставини в сукупності дають підстави для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України не пов`язаного із позбавленням волі. В обґрунтування касаційної скарги зазначають, що ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, хоч і визнав вину, проте заперечував обставину того, що у момент наїзду на пішохода перебував у стані наркотичного сп`яніння, чому суди обох інстанцій не дали належної оцінки. Крім того, вказують на те, що апеляційний розгляд відбувся без участі потерпілої ОСОБА_9, яка не була належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи апеляційним судом, що позбавило її можливості взяти участь під час апеляційного розгляду та висловити свою позицію як щодо покарання, так і щодо обставин викладених в обвинувальному акті і спростувати факт перебування ОСОБА_6 у стані наркотичного сп`яніння. Також вказують на неналежний розгляд судом апеляційної інстанції апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 .
Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги та просив залишити вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_6 в момент наїзду на пішохода ОСОБА_9 не перебував у стані наркотичного сп`яніння стосуються встановлених фактичних обставин кримінального провадження та не є предметом касаційного перегляду відповідно до ст. 433 ч. 1 КПК України.
Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України.
Зі змісту вироку видно, що розгляд кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 судом першої інстанції проведено в порядку, передбаченому ст. 349 ч. 3 КПК України.
Судом усім учасникам судового провадження, у тому числі обвинуваченому ОСОБА_6, були роз`ясненні положення ст. 349 ч. 3 КПК України.
Захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримав запропонований прокурором скорочений порядок дослідження доказів, оскільки сторона захисту не заперечувала фактичних обставин висунутого ОСОБА_6 обвинувачення за ст. 286-1 ч. 2 КК України, в тому числі і щодо факту перебування ОСОБА_6 у момент скоєння злочину в стані наркотичного сп`яніння.
ОСОБА_6 також погодився з таким порядком розгляду кримінального провадження, підтримавши захисника, при цьому суд першої інстанції з`ясував чи правильно він розуміє наслідки такого розгляду, а саме неможливість оскаржити встановлені фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, та перевірив добровільність його позиції.
Із журналу судового засідання від 15 березня 2023 року та аудіозапису цього судового засідання, вбачається, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину та підтвердив обставини скоєного ним злочину у стані наркотичного сп`яніння. При цьому ОСОБА_6 зазначив, що він лікується від наркотичної залежності, за виписаною йому програмою замісної терапії протягом 1,5 року на постійній основі вживає препарат, який може мати накопичувальний ефект і викликати стан наркотичного сп`яніння, у зв`язку із чим під час лікування йому заборонено керувати транспортними засобами, про що йому було відомо. Також ОСОБА_6 зазначив, що не має будь-яких зауважень щодо висновку експертизи, яким встановлено, що він перебував у стані наркотичного сп`яніння та визнав обставину того, що в момент скоєння злочину перебував у стані наркотичного сп`яніння.
В матеріалах кримінального провадження також наявна заява підписана ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_7 про те, що 15 березня 2023 року на підставі ст. 349 ч. 3 КПК України ОСОБА_6 просив суд першої інстанції визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ним не оспорюються, він правильно розуміє зміст обставин справи та зазначив, що його позиція є добровільною. В цій же заяві зазначено, що ОСОБА_6 розуміє, що у такому випадку він буде позбавлений права оскарження цих обставин справи в апеляційному порядку (т. 1, а.п. 111).
Крім того, в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 також не оспорював встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 .
Що стосується доводів касаційної скарги про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання і наявність підстав для застосування до нього положень ст. 69 КК України, то вони є необґрунтованими.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Статтею 69 ч. 1 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.