ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
справа № 137/1335/20
провадження № 51-4550 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 01 березня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Літинського районного суду Вінницької області від 22 березня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного ОСОБА_7 за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2019 року та призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2021 року вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання, виключено додаткове покарання
у виді конфіскації майна, в решті вирок залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року вказані судові рішення щодо ОСОБА_7 залишено без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8
- без задоволення.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 01 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку від 22 березня 2021 року щодо нього за нововиявленими обставинами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 серпня 2020 року за № 12020020210000164, а зазначену заяву повернуто заявнику.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7, а ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 01 березня 2023 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненням засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_7 зазначає, що судові рішення, постановлені всупереч вимог ст. 370 КПК України. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався на положення ч. 1 ст. 461 КПК України, не врахувавши положення ч. 4 цієї статті, та необґрунтовано відмовив у відкритті провадження про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами.
Зазначає, що розгляд провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у суді першої інстанції, всупереч вимог ч. 2 ст. 76 КПК України, здійснювався суддею ОСОБА_9, який не мав права повторно брати участь у розгляді цієї справи.
Апеляційний суд, під час перегляду ухвали місцевого суду в апеляційному порядку, вказані порушення не усунув, та в свою чергу безпідставно послався на Закон України № 1027-ХІ від 02.12.2020, який на думку засудженого не підлягав застосуванню, оскільки погіршує становище особи, тобто допустив порушення, передбачене ст. 413 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 в суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення вимог касаційної скарги засудженого, просила судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права й правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими є: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
У п. 4 ч. 2 ст. 462 КПК України визначено, що в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.
Таким чином, системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінального провадження в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлено обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Частиною 2 ст. 464 КПК України передбачено, що після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам ст. 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 01 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку цього суду від 22 березня 2021 року в порядку ст. 459 КПК України, оскільки обставини, на які він посилався у своїй заяві, не відносяться до переліку нововиявлених обставин, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК України, на підставі яких можуть бути переглянуті судові рішення у кримінальних провадженнях.
Засуджений вказував по суті на неправильне встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні, неповноту судового розгляду, та в результаті на недоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.