ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2024 року
м. Київ
справа № 941/1790/20
провадження № 51-3879км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5,
ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 62020100000001733, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Петрове Петрівського району Кіровоградської області, зареєстрованого там же ( АДРЕСА_1 ), жителя того АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за ч. 3 ст. 368 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним даного злочину.
Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.
Згідно з вироком суду органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, а так само у проханні надати таку вигоду для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, за таких обставин.
31 серпня 2020 року ОСОБА_8 прибув до начальника Петрівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_7 з метою спілкування про хід та результати розслідування кримінального провадження № 12020125260000013 від 01 серпня 2020 року, розпочатого за фактом зберігання ним рослин, схожих на рослини конопель.
Під час розмови ОСОБА_7, перебуваючи у приміщенні Петрівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області на вул. Дружби, 1 у селищі Петрове Петрівського району Кіровоградської області, висунув ОСОБА_8, який фігурував у кримінальному провадженні як особа, яка можливо вчинила певні незаконні дії, вимогу про надання йому грошових коштів у розмірі 5000 грн, обіцяючи ініціювати перед судом призначення останньому у цьому провадженні міри покарання, не пов`язаної з позбавленням волі.
Вважаючи дії ОСОБА_7 неправомірними, ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів із заявою щодо вимагання ОСОБА_7 коштів в розмірі 5000 грн.
10 вересня 2020 року ОСОБА_8 прибув до службового кабінету № 1 Петрівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, де передав ОСОБА_7 раніше обумовлену суму в розмірі 5000 грн за ініціювання перед судом призначення йому міри покарання, не пов`язаної з позбавленням волі, по кримінальному провадженню № 12020125260000013 від 01 серпня 2020 року, поклавши на вимогу ОСОБА_7 кошти між сторінками Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
За вироком суду ОСОБА_7 виправдано за ч. 3 ст. 368 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним даного злочину. Своє рішення суд мотивував тим, що слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (далі - ТУ ДБР у м. Києві), здійснював досудове розслідування кримінального провадження № 62020100000001733 з порушенням визначеної ст. 218 КПК України територіальної підслідності, оскільки місцем вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є Петрівський відділ Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, що знаходиться на вул. Дружби, буд. 1 у селищі Петрове Петрівського району Кіровоградської області, а на Кіровоградську, Миколаївську та Одеську області поширює свою діяльність Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві (далі - ТУ ДБР у м. Миколаєві). З огляду на зазначене, слідчий ТУ ДБР у м. Києві діяв поза межами наданих йому процесуальним законом повноважень, а тому суд вважав це підставою для визнання всіх доказів, у тому числі й негласних слідчих дій, отриманих в ході досудового розслідування, недопустимими. Крім того, обшук службового кабінету ОСОБА_7 проведено з порушенням порядку, встановленого ч. 3 ст. 233 КПК України, ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України, а тому всі докази, отримані за результатами проведення такої слідчої дії, є недопустимими. Також дозволи на проведення негласних слідчих дій, надані слідчим суддею Чернігівського апеляційного суду, не відповідають правовій процедурі, визначеній у ст. 247 КПК України. ОСОБА_7 повідомлено про підозру не уповноваженою на те особою, а тому його не притягнуто до кримінальної відповідальності та він не набув статусу підозрюваного в кримінальному провадженні через нездійснення (нереалізацію) органом досудового розслідування в кримінальному провадженні етапу (стадії) притягнення до кримінальної відповідальності належною процесуальною особою. Отже, надані суду у даному кримінальному провадженні допустимі докази не містять вагомих ознак, які вказували на одержання обвинуваченим неправомірної вигоди від ОСОБА_8, а так само у проханні надати ОСОБА_8 таку вигоду для нього за невчинення чи вчинення в інтересах ОСОБА_8 дій з використанням службового становища.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2023 року вирок місцевого суду від 09 лютого 2022 рокущодо ОСОБА_7 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про визнання матеріалів негласних слідчих розшукових дій (далі - НСРД) недопустимими доказами, прокурор зазначив таке. У рішеннях Верховного Суду, на які посилалися суди попередніх інстанцій, розглядалося питання про порушення правил територіальної підслідності, передбаченої ст. 218 КПК України, проте Верховний Суд не визнав це істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що усі відомості, отримані за результатом проведення НСРД, є допустимими доказами, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій про їх недопустимість - помилковими. Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій послалися, зокрема, на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 627/927/19 (провадження № 51-3752км20), яка, на його думку, жодним чином не торкається питання територіальної підслідності.
Зазначає на протилежну практику Верховного Суду у питаннях порушення правил територіальної підслідності.
Не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_7 . Вважає, що зазначений обшук слідчий провів за наявності законних підстав.
У частині тверджень суду про відсутність протоколів вручення та вилучення спеціальних технічних засобів аудіо-, відеоконтролю у ОСОБА_8 прокурор зауважує, що у протоколах вказано, що оперативна техніка використовувалася, а інформація про її характеристики, зважаючи на те, що це НСРД, не підлягає розголошенню.
Прокурор не погоджується з визнанням недопустимим доказом протоколу огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів. Вважає, що суди не надали доказів на підтвердження заінтересованості понятих у результатах кримінального провадження, а також їх залежність від працівників Державного бюро розслідувань (далі - ДБР).
Не погоджується з тим, що апеляційний суд не досліджував протокол обшуку, ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку, протоколи про проведення НСРД, протокол огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів, отже, досліджував докази без сторін кримінального провадження та без проведення судового засідання.
Не погоджується з ухвалою колегії суддів Кропивницького апеляційного суду про відмову в задоволенні клопотання прокурора про відвід колегії суддів.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_7 просить судові рішення щодо нього залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурори ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу.
Виправданий ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду (відповідно до вимог ст. 438 КПК України) в касаційному порядку не підлягають.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Ухвала апеляційного суду -це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.