1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 761/16166/21

провадження № 61-5932св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Голден Хаус", Публічне акціонерне товариство "Фідобанк",

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Голден Хаус" (далі - ТОВ "АН "Голден Хаус"), Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк") про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Позов мотивований тим, що між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк" "Престиж" (далі - ВАТ "АКБ "Престиж"), яке змінило назву на ПАТ "Фідобанк", у вересні 2014 року були укладені кредитний договір та договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

У квітні 2019 року ПАТ "Фідобанк" листом повідомив позивача про виставлення на продаж, як лоту, права вимоги за кредитним та іпотечним договорами. За результатами проведених електронних торгів переможцем стало ТОВ "АН "Голден Хаус". 20 червня 2019 року між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "АН "Голден Хаус" укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Зазначає, що ТОВ "АН "Голден Хаус" не є фінансовою установою у розумінні частини першої статті 1054 ЦК України. Ведення діяльності з надання послуг факторингу, яка передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями. Проте, ТОВ "АН "Голден Хаус" не має відповідної ліцензії на надання фінансових послуг. Вважала, що безпідставна заміна сторони за кредитним договором з банку не на фінансову установу, зачіпає її права та законні інтереси. Також за договором про відступлення права вимоги передано зобов`язання в гривні, тоді як зобов`язання за кредитним договором виражено в дол. США, тобто за оспорюваним договором передані неіснуючі права на користь нового кредитора.

Позивач просила:

визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20 червня 2019 року, укладений між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "АН "Голден Хаус", посвідчений 20 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 463.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "АН "Голден Хаус", ПАТ "Фідобанк" про визнання недійсним договору про відступлення прав.

Судові рішення мотивовані тим, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки:

оспорюваний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, не є договором факторингу, оскільки відрізняється за своєю правовою природою. Відповідно до пункту 1.2 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги сторони визнали, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором. Оспорюваний договір укладений в період відкликання Національним банком України 18 липня 2016 року банківської ліцензії та перебування банку у процедурі ліквідації, тому обмеження прав фізичних осіб на участь у торгах з продажу прав вимоги ПАТ "Фідобанк" законодавством не визначені.

Суди також вказали, що частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, ПАТ "Фідобанк" повідомив позивача про здійснення аукціону про продаж прав вимоги та в подальшому банк повідомив про зміну кредитора. Суду не надано доказів оскарження позивачем відкритих торгів (аукціону), за результатами яких було відчужено право вимоги за кредитним договором та було укладено оспорюваний договір. За таких обставин, вимога про визнання договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач не була стороною оспорюваного правочину та цей правочин не змінює обсяг прав та обов`язків, які позивач набула уклавши кредитний договір та договір іпотеки. Відступлення права вимоги у гривні, тоді як за кредитним договором зобов`язання виражено в іноземній валюті, не є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, як помилково вважає позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що поза увагою судів залишилися такі обставини:

права вимоги за кредитним договором не могли бути відступлені від банку на користь ТОВ"АН "Голден Хаус", оскільки останнє не є банком чи іншою фінансовою установою (кредитодавцем) у розумінні частини першої статті 1054 ЦК України та не має відповідної ліцензії на надання фінансових послуг. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), від якої вона не відступила у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, вказала, що для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа;

вважає, що суди застосували в оскаржуваних рішеннях постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, яка прийнята із грубим порушенням норм матеріального права, оскільки зробивши висновок про те, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, фактично створив нову норму права, не існуючу в законодавстві, яка суперечить частині першій статті 1054 ЦК України;

суд апеляційної інстанції помилково відхилив, як підставу позову, відступлення оспорюваним договором неіснуючої заборгованості (кредит видавався в дол. США, а за договором відступлення прав вимоги відступлена заборгованість у гривнях) з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17, в якому, як вважає позивач, Верховний Суд створив нові норми права замість законодавця;

суди, зробили висновок про не доведення позивачем факту порушення її прав оспорюваним правочином, оскільки цей договір не змінює обсяг прав та обов`язків позивача за договорами кредиту та іпотеки, проте, залишили поза увагою, що позивач при звернення до суду посилалась на порушення її інтересів, чому суд першої інстанції не надав оцінки, а мотиви суду апеляційної інстанції в цій частині є незрозумілими.

Позиція інших учасників справи

У червні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань виведення ПУАТ "Фідобанк" з ринку подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4, в якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін.

Відзив обґрунтований тим, що оспорюваний договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за своїм змістом є договором купівлі-продажу прав вимоги (оплатним договором відступлення права вимоги), а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а тому не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства. За таких умов, для укладення договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, покупець права вимоги не повинен в обов`язковому порядку мати статус фінансової установи та мати відповідний дозвіл (ліцензію). Вказує, що факт наявності боргу позивачем не заперечується, проте дії позивача щодо оскарження договору цесії свідчать про ухилення нею від виконання обов`язків за кредитним договором № 014-05/96 від 29 травня 2006 року. Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не зазначено та не доведено під час розгляду справи, які саме права були порушені внаслідок укладення вказаного правочину та яким чином визнання недійсним договору допоможе відновити порушені права. Посилання позивача на загальні норми права не може свідчити про наявність спору. Зазначає, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та іншими нормативно-правовими актами не передбачено продаж активів банку у іноземній валюті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/16166/21, витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 761/16166/21 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22).

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 761/16166/21, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 травня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 18 листопада 2022 року у справі № 826/12683/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 29 травня 2006 року між АКБ "Престиж", яке змінило назву на ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_1 (після реєстрації 02 жовтня 2009 року шлюбу прізвище " ОСОБА_1", який розірвано 07 березня 2012 року, а після реєстрації 31 жовтня 2017 року шлюбу прізвище " ОСОБА_1") укладений кредитний договір № 014-05/96 на суму 69 000,00 дол. США. Сторони визначили, що кінцевою датою повернення кредиту є 29 травня 2026 року.

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кредитні кошти призначені для придбання квартири.

У пункті 5 кредитного договору, визначено, що ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 29 травня 2006 року між АКБ "Престиж" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 014-05/96з, за умовами якого остання передала банку в іпотеку, належну їй на праві власності кв. АДРЕСА_1 .

Умовами іпотечного договору визначено, що цим договором забезпечується належне виконання вимог, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також усіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в т. ч. щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та їх умов.

18 липня 2016 року Національним банком України прийнято рішення про ліквідацію банківської ліцензії та ліквідацію ПуАТ "Фідобанк".

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2016 року № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з 22 липня 2016 року розпочав ліквідацію ПАТ "Фідобанк".

Відповідно до вказаного рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав продаж активів ПАТ "Фідобанк" з метою виплати коштів вкладникам зазначеного банку та повернення грошових коштів з метою розрахунку з кредиторами.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на своїй веб-сторінці повідомив про продаж прав вимоги ПАТ "Фідобанк", яке є правонаступником АКБ "Престиж", та проведення відкритих торгів з продажу активу, що обліковуються на балансі ПАТ "Фідобанк".

Відповідно до відкритих інформаційних даних Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформація щодо лоту була виставлена на офіційній Інтернет сторінці фонду https://www.fg.gov.ua/passport/36566.

ТОВ "АН "Голден Хаус" прийняв участь в електронних торгах з продажу права вимоги за кредитним договором № 014-05/96 від 29 травня 2006 року, який укладений з ОСОБА_1 із забезпеченням: кв. АДРЕСА_1 . За результатами проведених електронних торгів ТОВ "АН "Голден Хаус" стало переможцем, після чого був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги від 20 червня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В.

За цим договором ПАТ "Фідобанк" відступив шляхом продажу новому кредитору, в особі ТОВ "АН "Голден Хаус", належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників та/або іпотекодавців, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників, спадкоємців, страховиків та інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами та/або договорами іпотеки, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них згідно реєстру у Додатку № 1.

Відповідно до Додатку № 1 до договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, до ТОВ "АН "Голден Хаус" перейшло право вимоги за кредитним договором № 014-05/96 від 29 травня 2006 року, який уклала ОСОБА_1 з ВАТ "Престиж", правонаступником якого став ПАТ "Фідобанк", та право вимоги за договором іпотеки № 014-05/96з від 29 травня 2006 року, предметом якого є кв. АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина друга статті 548 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).


................
Перейти до повного тексту