Постанова
Іменем України
11 січня 2024 року
м. Київ
справа № 939/539/21
провадження № 61-7912св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Король Тетяна Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Бородянського районного суду Київської області від 15 липня 2021 року у складі судді Герасименко М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,
у справі за позовом акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Король Тетяна Анатоліївна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Король Т. А. (далі - приватний нотаріус КМНО Король Т. А.), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Позов мотивовано тим, що 06 серпня 2020 року рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/3308/20 позовну заяву АТ "ПУМБ" про стягнення заборгованості за генеральним договором та договором поруки задоволено повністю та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ССМ -Світові Сучасні Матеріали" (далі - ТОВ "ССМ") та ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 800 000,00 грн, 49 424,66 грн заборгованості за процентами, 10 847,25 грн заборгованості за пенею та 12 904,08 грн судового збору.
Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6059/20 задоволено позов АТ "ПУМБ" до ТОВ "ССМ" та ОСОБА_1 про стягнення за договором про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-ОВ-КІЕ-2713 та договором поруки № МБ-П-КІЕ-2713/1 коштів в розмірі 25 143,61 грн.
Вказані рішення суду набрали законної сили, тому відповідачу ОСОБА_1 було відомо про стягнення з нього заборгованості на загальну суму 898 319,60 грн.
11 серпня 2020 року ОСОБА_1 вчинив угоди по відчуженню належного йому нерухомого майна: садового будинку загальною площею 169,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221084000:03:002:0013, розташованої за вказаною адресою, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, зареєстрованих в реєстрі за № 426 та № 429, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Король Т. А.
Позивач вважав, що договори купівлі-продажу, які вчинені ОСОБА_1 11 серпня 2020 року, є фіктивними, укладеними із порушенням вимог чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а вчинені виключно з метою унеможливлення стягнення з нього боргу шляхом відчуження належного йому нерухомого майна.
На підставі викладеного позивач просив суд:
- визнати недійсними договори купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, які укладені 11 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстровані за № 426 і № 429;
- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Король Т. А. від 11 серпня 2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вказаного нерухомого майна.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 15 липня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, відмовлено у задоволенні позову.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не довів, що оспорювані договори містять ознаки фіктивних правочинів, а натомість встановлено, що ці договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків зумовлених ними, воля обох сторін договорів відповідала зовнішньому її прояву, тобто, сторони, укладаючи договори знали про наслідки їх укладення та бажали настання таких наслідків, а тому відсутні правові підстави для визнання вказаних договорів недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, АТ "ПУМБ", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Бородянського районного суду Київської області.
12 жовтня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 27 травня 2021 року у справі № 447/2450/18, від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач довів належними доказами, що продаж майна відповідач здійснив саме на момент отримання АТ "ПУМБ" судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
ОСОБА_1 був обізнаний про наявність спору та рішення Господарського суду м. Києва від 06 серпня 2020 року про стягнення з нього суми боргу та обізнаний про розгляд у вказаному суді справ № 910/3308/20, 910/6059/20 про стягнення з нього суми заборгованості.
Скаржник, також, не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорювані договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Укладені ОСОБА_1 договори купівлі-продажу є фіктивними та фраудаторними.
Суди попередніх інстанцій безпідставно зазначили про те, що садовий будинок був побудований у 2010 році (правовстановлюючий документ на нього був отриманий у 2012 році) і весь цей час власник садового будинку і земельної ділянки ОСОБА_1 безрезультатно намагався дані об`єкти нерухомості продати, оскільки такі обставини не підтверджені жодними доказами та є лише припущенням.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебували справи № 910/3308/19 за позовом АТ "ПУМБ" до ТОВ "ССМ", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за генеральним договором та договором поруки від 11 листопада 2019 року у розмірі 860 271,91 грн та № 910/6059/20 за позовом АТ "ПУМБ" до ТОВ "ССМ", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" та договором поруки від 02 вересня 2019 року у розмірі 25 143,61 грн. Рішенням Господарського суду м. Києва від 06 серпня 2020 року у справі № 910/3308/20 стягнуто солідарно з ТОВ "ССМ" та ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за кредитом у розмірі 860 271,91 грн (т. 1 а. с. 16-18).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6059/20 стягнуто солідарно з ТОВ "ССМ" та ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за кредитом у розмірі 25 143,61 грн (т. 1 а. с. 19-21).
Як вбачається зі змісту вказаних рішень, 02 вересня 2019 року між АТ "ПУМБ" та ТОВ "ССМ" було укладено договір про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-ОВ-КІЕ-2713, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позивальнику банківську послугу - овердрафт "Легкий", а позичальник зобов`язався прийняти банківську послугу та належним чином виконувати зобов`язання. Відповідно до умов договору ліміт овердрафту на перший період його дії встановлено у розмірі 1 471 000,00 грн (справа № 910/6059/20). 11 вересня 2019 року між АТ "ПУМБ" та ТОВ "ССМ" було укладено генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-2956, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати клієнту банківські послуги, а клієнт зобов`язався прийняти банківські послуги та належним чином виконувати зобов`язання. За вказаним договором банк надав ТОВ "ССМ" грошові кошти у межах ліміту банківської послуги у розмірі 800 000,00 грн (справа № 910/3308/19).
11 серпня 2020 року між ОСОБА_3, який діяв від імені власника майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221084000:03:002:0013, яка розташована за вказаною вище адресою. Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом КМНО Король Т. А. та зареєстровані в реєстрі за № 426 та № 429 (т. 2 а. с. 2, 3, 56, 57).
При посвідченні спірних договорів приватним нотаріусом було перевірено інформацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в яких були відсутні заборони на відчуження спірного майна. Приватним нотаріусом також перевірено інформацію з Єдиного реєстру боржників, у якому були відсутні дані про ОСОБА_1 як боржника (т. 2 а. с. 29-39, 88-98).
Як вбачається зі змісту спірних договорів продаж земельної ділянки було здійснено за 49 000,00 грн, які згідно із договором до його нотаріального посвідчення, були передані представнику продавця - ОСОБА_3 . Продаж садового будинку було здійснено за 278 000,00 грн, які до нотаріального посвідчення договору було перераховано у безготівковому порядку на поточний рахунок ОСОБА_1 платіжним дорученням від 11 серпня 2020 року № 20 (т. 2 а. с. 53).
Оціночна вартість спірної земельної ділянки, згідно із звітом про експертну грошову оцінку майна, складеного 30 липня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, складає 48 250,00 грн (т. 2 а. с. 99-103).
Оціночна вартість спірного садового будинку, згідно із звітом про експертну грошову оцінку майна, складеного 30 липня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, складає 277 620,00 грн (т. 2 а. с. 40-44).
11 серпня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Король Т. А. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірні садовий будинок та земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номера 53558513 та 53561507 від 11 серпня 2020 року (т. 2 а. с. 55, 113).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).