ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 509/98/15-ц
провадження № 61-11646св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2021 року у складі судді Кочко В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 02 листопада 2006 року між Райффайзен Банк Україна, правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), який на підставі статуту став Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №°ML-502/085/2006 зі змінами, доповненнями та додатками.
На забезпечення належного виконання зобов`язань за цим кредитним договором від 02 листопада 2006 року банк та відповідач уклали договір поруки № SR-502/085/2006.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2007 року у справі № 2-1661/2007 стягнено з ОСОБА_2 на користь ЗАТ "ОТП Банк" заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 336 696,00 грн, що становить 66 672,48 дол. США - тіло кредиту, 5 798,00 грн, що становить 1 148,12 дол. США - проценти, 3 765,73 грн - пеня, яке набрало законної сили 16 жовтня 2007 року. Зазначене рішення не виконане.
До позивача перейшли права за вказаним кредитним договором від ПАТ "ОТП Банк" на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року.
У зв`язку з порушенням умов кредитного договору: не погашення кредиту та нарахованих за його користування процентів, передбачених графіком повернення кредиту, позивач надіслав досудову вимогу про повне дострокове погашення боргу від 12листопада 2014 року, відповідно до якої поручитель мав сплатити на користь банку всі належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за договором. Досудова вимога про дострокове погашення боргу була залишена без відповіді.
Станом на 16 жовтня 2014 року поручитель заборгованість не погасив.
Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 127 976,46 дол. США, що становить 1 657 555,98 грн, а саме: відсотки за користування кредитом (період з 06 січня 2009 року до 27 вересня 2011 року) - 16 427,77 дол. США, що становить 212 773,11 грн, пеня за прострочення виконання зобов`язань (період з 16 жовтня 2013 року до 16 жовтня 2014 року) - 111 548,69 дол. США, що становить 1 444 782,87 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2021 року в позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що строк настання обов`язку погашення кредиту настав достроково у повному обсязі через 30 днів після направлення вимоги від 20 березня 2007 року, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області з позичальника заборгованість стягнута достроково у повному обсязі 24 вересня 2007 року, а позов позивач подав до суду 13 січня 2015 року, тобто поза межами шести місяців для звернення до суду з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2021 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у ПАТ "ОТП Банк" виникло право на звернення до суду з позовом про повне виконання основного зобов`язання, процентів та неустойки, нарахованих на момент звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, а саме на 28 березня 2007 року, оскільки дія кредитного договору була припинена з моменту звернення до боржника з вимогою про дострокове виконання у 2007 році. Таким чином, вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про стягнення процентів та пені за прострочення виконання зобов`язання, нарахованих за період з 06 січня 2009 року до 27 вересня 2011 року, та з 16 жовтня 2013 року до 16 жовтня 2014 року, не ґуртуються на нормах закону. Вимог про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не заявляло.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна"звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах: Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 161/8893/16-ц, провадження № 61-40963св18, від 14 липня 2020 року у справі № 128/2176/18, провадження № 61-11504св19, від 12 січня 2022 року у справі № 638/11952/14, провадження № 61-11037св21, у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі
№ 6-1006цс16; Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, провадження № 14-145цс18, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, провадження № 14-224цс18, від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц, провадження № 14-243цс19; не дослідили доказів у справі.
Позивач надіслав відповідачу досудову вимогу про повне дострокове погашення боргу від°12°листопада 2014°року №°200209473, відповідно до якої поручитель був зобов`язаний сплатити на користь банку всі належні суми кредиту, проценти та штрафні санкції за договором, яка була залишена без відповіді та задоволення.
У зв`язку з невиконанням боргових зобов`язань, пред`явлених кредитором поручителю, у передбачений статтею 559 ЦК України шестимісячний строк, 13°січня 2015°року кредитор подав до суду указаний позов.
Згідно з умовами кредитного договору строк кредитування встановлено до 02°листопада 2021°року. Таким чином, крім встановлення строку дії кредитного договору, його сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.
З позовом до суду ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до поручителя у°2015°році, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася щодо ануїтетних платежів, які не сплачені за умовами кредитного договору та знаходяться поза межами шестимісячного строку. Отже, до°моменту звернення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до суду з цим позовом строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі не настав, оскільки він визначений окремими платежами, а тому застосування судом приписів статті 559 ЦК України щодо припинення поруки до усього зобов`язання є помилковим.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на вказані норми, але суд не надав оцінку цим доводам, а також доводам позивача щодо переривання позовної давності.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та не надав оцінки довідці про сплату боржником самостійно платежів після ухвалення рішення суду у 2007 році та до 2011 року.
Станом на дату подання касаційної скарги рішення суду у справі №°2-1661/07 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 є невиконаним.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки на підставі статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
У касаційній скарзі позивач перекручує дійсні обставини справи та повідомив суду касаційної інстанції обставини, які не відповідають документами у справі, які з огляду на норми матеріального права та судову практику підтверджують припинення поруки у 2007 році, тобто до подання цього позову.
Позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до поручителя подано 13°січня 2015°року, отже, на цей момент закінчився строк дії поруки і сплила позовна давність, порука припинилася відповідно до закону.
Суми, які вимагає стягнути у цій справі позивач є недоведеними та нарахованими поза межами строку кредитування.
Тому вимоги позивача підлягають відхиленню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченихпунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 листопада 2006 року між Райффайзен Банк Україна, правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №°ML-502/085/2006 зі змінами, доповненнями та додатками.
На забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним договором, між банком та ОСОБА_1 02 листопада 2006 року укладений договір поруки № SR-502/085/2006.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2007 року, яке набрало законної сили, у справі № 21661/2007 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ°"ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від°02°листопада 2006°року №°ML-502/085/2006 у розмірі 381°235,93°грн,
На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", до позивача перейшли права за вказаним кредитним договором.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Спір стосується стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором у зв`язку з невиконанням позичальницею рішення суду про стягнення з неї достроково боргу за кредитним договором.
ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.
Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати окремо від основного (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/31762/14-ц (провадження № 14-662цс18)).
Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.
Згідно із частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 2-1268/11, провадження № 14-2 цс23, зазначено, що припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).