1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року

м. Київ

справа № 523/15536/20

провадження № 61-7332св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Міністерство юстиції України, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеси), Юридичний департамент Одеської міської ради, ОСОБА_2,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), Юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2021 року під головуванням судді Середи І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим у подальшому позовом, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення посадової особи Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тимофєєва О. А. про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 26258672 від 18 листопада 2015 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення про запис державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Ігнатова Д. В. про внесення запису про право власності номер 12150817 від 11 листопада 2015 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 25 березня 2015 року (справа № 523/13631/14-ц) задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю, виділ в натурі частки із спільної часткової власності, про визнання права власності. Поділив об`єкт нерухомості - будинок за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Виділив в натурі та визнав право власності ОСОБА_2 на 60/100 частин житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1 та встановив порядок користування земельною ділянкою.

Після набрання чинності рішенням у справі № 523/13631/14-ц позивач дійшла згоди із ОСОБА_2 щодо продажу належної їй частки домоволодіння на користь ОСОБА_1 . При цьому, майнові витрати взяла на себе ОСОБА_1, яка сплатила ОСОБА_2 кошти в сумі 3 000 доларів США у якості авансу перед майбутньою угодою про продаж її батьку ОСОБА_1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, про що ОСОБА_2 склала розписку, датовану 08 червня 2017 року.

Через ухилення ОСОБА_2 від укладання договору купівлі-продажу

ОСОБА_1 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Рішенням суду

від 07 лютого 2019 року у справі № 523/7925/18, залишеним в силі в частині стягнення коштів постановою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, було стягнуто з ОСОБА_2 кошти у розмірі 78 468,60 грн. Рішення набрало законної сили і наразі триває виконавче провадження № НОМЕР_1.

Однак, 02 жовтня 2020 року під час візиту до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова О. В. представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 і виявив, що ОСОБА_2 зареєструвала свою частину домоволодіння шляхом виділення в одиницю, тобто у самостійний об`єкт нерухомості. Як зауважує позивач, домоволодіння є цілісним об`єктом і поділений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лише юридично рішенням суду у справі № 523/13631/14-ц.

У подальшому, в листопаді 2015 року, при внесенні відомостей щодо права власності ОСОБА_2 державними реєстраторами органів Міністерства юстиції було фактично зареєстровано новий об`єкт нерухомості за тією ж самою адресою:

АДРЕСА_1, тобто допущено задвоєння адреси, що заборонено законом.

Позивач вважає, що є підстави стверджувати про невідповідність вимогам закону дій посадової особи Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тимофєєва О. А., державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Ігнатова Д. В. із внесення запису про право власності за ОСОБА_2, оскільки одночасне існування державної реєстрації кількох прав власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право власності на об`єкти нерухомості зареєстровано первинно та не припинялося.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 14 грудня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовив

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою прийняття державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тимофєєвим О. А. рішення (індексний номер: 26258672) від 18 листопада 2015 року було рішення Суворовського районного суду

м. Одеси від 25 березня 2015 року у справі № 523/13631/14-ц. Суд вважав, що у сторін існує рішення суду про виділ частини домоволодіння в натурі на підставі якого державний реєстратор дійшов правильного висновку про наявність у іншого власника права на майно.

Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тимофєєва О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 26258672 від 18 листопада 2015 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про те, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 є - ОСОБА_2 є законним та не порушує права позивача.

Місцевий суд вказував, що позивач як спадкоємець майна ОСОБА_1 не позбавлена можливості отримати новий номер для виділеної в натурі будівлі за рішенням суду.

Одеський апеляційний суд постановою від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Суворовського районного суду

м. Одеси від 14 грудня 2021 року змінив.

Виключив з мотивувальної частини посилання суду на можливість позивача отримати новий номер для будівлі, виділеної в натурі за рішенням суду.

В решті рішення залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду про відсутність підстав для скасування рішень про державну реєстрацію прав, оскільки реєстратору було достатньо відомостей для встановлення наявності іншого співвласника спірного майна - з рішення суду про виділ частини домоволодіння в натурі.

Крім того, з реєстраційної справи суди встановили, що право власності було зареєстровано саме на виділену частину домоволодіння ОСОБА_2 відповідно до рішення Суворовського суду м. Одеси від 25 березня 2015 року.

Також суди зауважили, що державна реєстрація права власності була здійснена з відкриттям розділу щодо виділеної в натурі частини будинку із господарськими спорудами.

Разом із тим апеляційний суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо можливості отримання нового номера для будівлі виділеного в натурі саме за рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2015 року було виділено в натурі частину домоволодіння як відносно ОСОБА_2, так і відносно ОСОБА_1, позивач не позбавлена оформити виділену їй частину домоволодіння з присвоєнням виділеній частині нової адреси. Позивач не довела відсутності технічної можливості виділу домоволодіння в окрему одиницю з присвоєнням іншої адреси.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ростомов Г. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 06 квітня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що суди обох попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову та залишили поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину, адже здійснено реєстрацію об`єкта нерухомого майна за адресою, яка вже існує, крім того на момент внесення запису державним реєстратором мало місце обтяження за реєстровим № 8104257.

Касаційна скарга містить аргумент про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29 вересня

2015 року у справі № 802/37191, висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16;

від 07 серпня 2019 року у справі № 193/11/17; від 02 жовтня 2019 року у справі

№ 587/2331/16-ц; від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 та висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 761/30803/17; від 27 березня 2019 року у справі № 465/950/13-ц; від 24 січня

2019 року у справі № 815/6851/15; від 08 серпня 2019 року у справі № 826/17129/16 та від 19 грудня 2019 року у справі № 668/13762/14-а.

Суди також залишили поза увагою ту обставину, що ОСОБА_2 мала можливість на присвоєння самостійної адреси утвореному в результаті поділу майна, однак цього не зробила.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У поданому у червні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради - Рижко К. у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вказує, що оскаржувані рішення приймались державними реєстраторами іншого суб`єкта державної реєстрації, які не були підзвітні та не являються на теперішній час службовими чи посадовими особами Управління. Тому ним не можуть надаватися пояснення щодо оскаржених рішень.

У поданих у липні 2023 року до Верховного Суду відзивах на касаційну скаргу представник відповідачів Міністерства юстиції України та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Мартинюк О. у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Представник зазначає, що прийняття рішення про державну реєстрацію є виключними повноваженням державного реєстратора. Відповідачі та їх структурні підрозділи не є суб`єктами державної реєстрації прав, не здійснюють державну реєстрацію прав, не скасовують записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 02 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 523/15536/20 з місцевого суду.

14 червня 2023 року справа № 523/15536/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 25 березня 2015 року у справі

№ 523/13631/14-ц, яке набрало законної сили 23 вересня 2015 року задовольнив позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності в натурі, про визнання права власності.

Виділив в натурі у власність ОСОБА_2 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складаються з частини житлового будинку літ. "А- 1ж", з прибудовою літ. "а": 1/2 частини - веранди І, площею - 13,4 кв. м; II - ванна, площею - 6,2 кв. м; 1-1 - коридор, площею - 5,2 кв. м; № 1-4 житлова кімната, площею - 22,3 кв. м; 1-5 - житлова кімната, площею -

6,4 кв. м. Всього загальною площею - 46,6 кв. м, у тому числі житлова - 28,7 кв. м, а також 1/2 частину мощення І, 1/2 частину огородження №№ 1-3, 4;

Виділив в натурі у власність ОСОБА_1 40/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складаються з частини житлового будинку літ. "А-1ж", з прибудовою літ. "а" 1/2 частини - веранди І, площею - 13,4 кв. м; 1-2 - житлова кімната, площею - 13 кв. м; 1-3 - житлова кімната, площею - 11,1 кв. м; загальною площею - 30,6 кв. м, у тому числі житлова - 24,1 кв. м, а також надвірні споруди: літ. "Ж" - вбиральня; 1/2 частину мощення І; 1/2 частину огорожі №№ 1-3, 4.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на виділені в натурі 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складаються з частини житлового будинку літ. "А- 1ж", з прибудовою літ. "а": 1/2 частини - веранди І, площею - 13,4 кв. м; II - ванна, площею - 6,2 кв. м; 1-1 - коридор, площею - 5,2 кв. м; № 1-4 - житлова кімната, площею - 22,3 кв. м; 1-5 - житлова кімната, площею - 6,4 кв. м. Всього загальною площею - 46,6 кв. м, у тому числі житлова 28,7 кв. м, а також - 1/2 частину мощення І; 1/2 частину огородження

№№ 1 - 3, 4 без врахування самовільно збудованих приміщень: сараїв "Г", "Е", навіс "Д", "З" -гараж.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на виділені в натурі 40/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складаються з частини житлового будинку літ. "А-1ж", з прибудовою літ. "а": 1/2 частини - веранди І, площею - 13,4 кв. м; 1-2 - житлова кімната, площею - 13 кв. м; 1-3 - житлова кімната, площею - 11,1 кв. м, загальною площею - 30,6 кв. м, у тому числі житлова - 24,1 кв. м, а також надвірні споруди: літ. "Ж" - вбиральня; 1/2 частину мощення І; 1/2 частину огорожі №№ 1-3, 4. Без врахування самовільно збудованих приміщень: сараїв "Г", "Е", навіс "Д", "З" -гараж.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частину частки у праві спільної часткової власності у розмірі 4 769 грн.

Виділив у користування ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 377 кв. м, що розташована з приляганням до правої бічної і задньої межі, що включає, в тому числі площу зайняту під частиною будинку і надвірною будовою літ. "Ж" -вбиральня. В`їзд на виділену земельну ділянку ОСОБА_1 здійснювати через ділянку загального користування з боку вул. Отамана Чепіги (колишня Бондарева) з організацією окремого в`їзду з пристроєм в`їзних воріт у огородженні фасадної кордону

Виділив у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 377 кв. м, що складається з двох частин: I - частина, площею 210 кв. м, що розташована з приляганням до фасадної і правої межі земельної ділянки, що включає, в тому числі, площу зайняту під частиною будинку; II - частина, площею 167 кв. м, що розташована з приляганням до лівої і задньої зовнішньої межі. В`їзд на земельну ділянку, що виділяється ОСОБА_2, здійснювати через існуючі в`їзні ворота.

Сполучення між частками, що виділяються пропонується здійснювати через ділянку загального користування.

Визначив межі між земельними ділянками, що виділяються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

- межа, що відокремлює земельну ділянку, що виділяється у користування ОСОБА_1 встановлюються наступним чином:

від правої бічної межі земельної ділянки із точки розташованої з відступом 17,38 м від фасадної межі по прямій лінії довжиною 1,29 м до зовнішньої стіни будинку

літ. "А-1ж"; далі по осях міжквартирних перегородок, що відокремлюють квартири співвласників на всю їх довжину до перетину з зовнішньою стіною прибудови літ. "а"; поворот праворуч по зовнішній межі зовнішньої стіни прибудови літ. "а" загальною довжиною 3,60 м; далі по прямій лінії продовження довжиною 1,1 м до точки розташованої з відступу 2,5 м від лівої бічної межі і 22,70 м (11,50+6,57+3,60+1,10) від фасадної межі; поворот праворуч по прямій лінії довжиною 2,53 м у напрямку до правої бічної межі; поворот ліворуч по прямій лінії довжиною 33 м до перетину з задньої межі до точки, розташованої з відступом від лівої бічної межі 5,03 м;

- межа, що відокремлює земельну ділянку, що виділяється у користування ОСОБА_2 встановлюються наступним чином:

І частина площею 210 кв. м, що розташована з прилеглим до фасаду та правої зовнішньої межі земельної ділянки, включаючи у тому числі площу зайняту під частиною будинку.

Від фасадної межі земельної ділянки із точки розташованої з відступом 2,50 м від лівої бічної межі по прямій лінії довжиною 11,50 м до кута зовнішньої стіни прибудови літ. "а" і далі по зовнішній межі прибудови літ. "а" зовнішньої стінки загальною довжиною 6,57 м; поворот праворуч по осях міжквартирних перегородок, що відокремлюють квартири співвласників на всю їх довжину до перетину з зовнішньою стіною будинку літ. "А-1ж", яка орієнтована на праву бічну межу; далі по прямій лінії продовження довжиною 1,29 м до перетину з правою бічною межею в точці, розташованій з відступом 17,38 м від фасадної межі.

II частина площею 167 кв. м, розташована з приляганням до лівої і задньої зовнішньої межі.

Від лівої бічної межі земельної ділянки із точки розташованої з відступом 22,70 м від фасадної межі по прямій лінії довжиною 5,03 м (2,50+2,53) у напрямку до правої бічної межі; поворот ліворуч по прямій лінії довжиною 33 м до перетину з заднім кордоном до точки, розташованої з відступом від лівої бічної межі 5,03 м.

Виділив у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 57 кв. м, межі якої встановлюються наступним чином:

від фасадної межі земельної ділянки із точки розташованої з відступом 2,50 м від лівої бічної межі по прямій лінії довжиною 11,50 м до кута зовнішньої стіни прибудови

літ. "а" і далі по зовнішній межі зовнішньої стіни прибудови літ. "а" загальною довжиною 10,17 м (6,57+3,6); далі по прямій лінії продовження довжиною 1,1 м до точки, розташованої з відступом 2,5 м від лівої бічної межі і 22,70 м (11,50+6,57+3,60+1,10) від фасадної межі; поворот наліво по прямій лінії довжиною

2,5 м до перетину з лівою бічною межею до точки, розташованої з відступом 22,7 м від фасадної межі.

Припинив спільну частку власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Зобов`язав ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 користуватись часткою, яка виділена в натурі у житловому будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

15 січня 2018 року Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою задовольнив частково заяву ОСОБА_2 про виправлення описок у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2015 року.

Ухвалив внести виправлення у рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2015 року:

1) у реченні - "Виділити в натурі у власність ОСОБА_2 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складаються з…" замість - "1/2 частини - веранди І, площею - 13,4 кв. м" читати - "1/2 частини - веранди І, площею 6,5 кв. м від загальної площі веранди І";

2) у реченні - "Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 40/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складаються з…" замість - "1/2 частини -веранди І, площею - 13,4 кв. м" читати - "1/2 частини - веранди І, площею - 6,5 кв. м, від загальної площі веранди І";

3) у реченні "Визнати за ОСОБА_2 право власності на виділені в натурі 60/100 частин житлового будинку

АДРЕСА_1, що складаються з …" замість - "1/2 частини - веранди І, площею -

13,4 кв. м" читати - "1/2 частини - веранди І, площею - 6,5 кв. м, від загальної площі веранди І";

4) у реченні "Визнати за ОСОБА_1 право власності на виділені в натурі 40/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складаються з …" замість - "1/2 частини - веранди І, площею -

13,4 кв. м" читати - "1/2 частини - веранди І, площею - 6,5 кв. м, від загальної площі веранди І".

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 вересня 2015 року рішення Апеляційного суду Одеської області

від 27 травня 2015 року скасував, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2015 року залишив в силі (а. с. 181 - 184 том 1).

Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 10 листопада 2016 року у справі № 523/12845/16-ц, яке набрало законної сили 24 січня 2017 року, вселив

ОСОБА_2 у виділену їй в натурі рішенням Суворовського районного суду

м. Одеси від 25 березня 2015 року (справа № 523/13631/14-ц) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

18 листопада 2015 року рішенням № 26258672 державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тимофєєв О. А., розглянувши прийняту 11 листопада 2015 року заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 14243452), яку подала ОСОБА_2 про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою -

АДРЕСА_1, керуючись частиною другою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктом 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, вирішив провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, ПН: НОМЕР_2; відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 46,6 кв. м, житловою площею 28,7 кв. м, крім самовільно зведених сараїв

літ. "Г", "Е", навісу літ. "Д", гаражу літ. "З" (з перенесенням обтяження № 8104257).

11 листопада 2015 року державний реєстратор Одеського міського управління юстиції Ігнатов Д. В. вчинив запис про право власності № 12150817 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2015 року у справі

№ 523/15631/14-ц, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року у справі № 523/15631/14-ц щодо приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об`єкта: частина житлового будинка літ. "А-1ж" з прибудовою літ. "а": 1/2 частини - веранди І, площею - 13,4 кв. м; ІІ - ванна, площею - 6,2 кв. м; 1-1 коридор, площею - 5,2 кв. м; № 1-4 житлова кімната, площею - 22,3 кв. м; 1-5 житлова кімната, площею - 6,4 кв. м; 1/2 частина вимощення І; 1/2 частина огородження № 1-3, 4. Без врахування самовільно побудованих приміщень сараїв літ. "Г", "Е", навіс літ. "д", "З" - гараж.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.


................
Перейти до повного тексту