ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2024 року
м. Київ
справа № 278/1523/15-ц
провадження № 61-5389св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулось з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивований тим, що 30 жовтня 2006 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 200 000,00 дол. США зі строком повернення до 30 жовтня 2026 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами. Крім того, 29 січня 2008 року сторони уклали договір про надання кредитної лінії, відповідно до умов якого ОСОБА_1 додатково отримав кредитні кошти в розмірі 150 000,00 дол. США зі строком дії кредитного ліміту до 29 січня 2011 року й строком дії кредитної лінії до 29 січня 2015 року. З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами 30 січня 2008 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 (в подальшому адреса змінена на АДРЕСА_2, та земельної ділянки площею 5,9437 га, яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Позивач указував, що ОСОБА_1 не виконував належним чином кредитні зобов`язання за укладеними договорами, в зв`язку з чим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (як поручителя) в солідарному порядку стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором від 30 січня 2006 року в розмірі 2 789 026,89 грн та заборгованість за кредитним договором від 29 січня 2008 року в розмірі 1 460 420,35 грн.
Вказане судове рішення перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Волкової Є. О., в межах якого 27 жовтня 2020 року стягувачу перераховано кошти на погашення заборгованості в розмірі 162 243,57 грн, яку банк конвертував у валюту договору в розмірі 5 719,75 дол. США.
ОСОБА_1 відмовляється в добровільному порядку погашати частину заборгованості, що залишилася.
Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року в розмірі 266 213,13 дол. США та заборгованості за договором про надання кредитної лінії від 29 січня 2008 року в розмірі 133 674,02 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_2 загальною площею 658,6 кв. м, житловою площею 153,2 кв. м, а також земельну ділянку площею 59 437,00 кв. м, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області з кадастровим номером 1822082500:01:000:0001, які належать на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів із зазначенням ціни, не нижчої за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
передати предмет іпотеки, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_2 загальною площею 658,6 кв. м, житловою площею 153,2 кв. м, а також земельну ділянку площею 59 437,00 кв. м, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області з кадастровим номером 1822082500:01:000:0001, які належать на праві власності ОСОБА_1 в управління банку.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа переглядалася судами неодноразово
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 30 червня 2021 року у складі судді Зубчук І. В., в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивач скористався правом дострокового стягнення боргу з боржника, що підтверджується рішенням Житомирського районного суду від 19 листопада 2014 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами № HCL-0BC/001/2006 від 30 жовтня 2006 року в сумі 2 789 026,89 грн та № CrL-SME010/046/2008 від 29 січня 2008 року в сумі 1 460 420, 35 грн станом на 02 вересня 2014 року. Суд зазначив, що після вказаної дати відсутні правові підстави для нарахування відсотків та неустойки згідно умов кредитних договорів. Оскільки до позовної заяви банк надав розрахунок заборгованості станом на 28 квітня 2015 року, суд зробив висновок, що така заборгованість є очевидно завищеною, оскільки позивач проводить нарахування відсотків після 02 вересня 2014 року, з огляду на що сума заборгованості, зазначена в позовній заяві, не відповідає реальній сумі заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем;
сума боргу за кредитними договорами, яка встановлена рішенням суду в розмірі 4 249 447,24 грн, є значно меншою (більш, ніж у 10 разів) від вартості іпотечного майна, яка експертним шляхом установлена на рівні 50 857 100,00 грн. Оскільки в ході примусового виконання судового рішення заборгованість за кредитними договорами частково погашена в розмірі 182 965,01 грн, то позивач не довів, що погашення заборгованості не може бути здійснено в інший спосіб, крім звернення стягнення на предмет іпотеки. З огляду на викладене суд зробив висновок про неспівмірність вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки з розміром заборгованості за кредитними договорами, що є підставою для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки;
письмові докази, додані до позовної заяви, зокрема, договір іпотеки, не засвідчені у встановленому порядку, в зв`язку з чим не є допустимими. Ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин за висновком місцевого суду є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;
посилання відповідача на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" суд відхилив, оскільки закон передбачав заборону на примусове стягнення нерухомого майна, проте, не передбачав заборони щодо ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, суд зазначив, що на день ухвалення рішення вказаний закон втратив чинність.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" залишено без задоволення, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 30 червня 2021 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року касаційну скаргу АТ "ОТП Банк" задоволено частково.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
відхиляючи наданий банком розрахунок заборгованості, апеляційний суд не погодився з періодом нарахування заборгованості внаслідок включення до нього платежів, нарахованих після 19 листопада 2014 року;
апеляційний суд не врахував, що незгода з наданим суду розрахунком у частині періоду нарахування заборгованості не є підставою для відмови в позові в повному обсязі, оскільки суд у межах наданих йому ЦПК України повноважень не позбавлений можливості самостійно виконати розрахунок заборгованості та в будь-якому разі звернути стягнення на предмет іпотеки в межах тієї суми, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву;
залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд фактично змінив мотиви ухваленого місцевим судом рішення;
не встановивши дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ОТП Банк" на момент вирішення спору, в тому числі загальний розмір боргу та всі його складові, в межах яких пропонується звернути стягнення на предмет іпотеки з урахуванням погашених позичальником сум, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, з урахуванням ухвали Житомирського апеляційного суду від 24 травня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" (АТ "ОТП Банк") задоволено частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 30 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № HCL-ОВС/001/2006 від 30 жовтня 2006 року у загальному розмірі 214 397,84 дол. США, з яких: 183 265,82 дол. США- заборгованість за тілом кредиту, 31 132,02 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам та за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008 від 29 січня 2008 року у загальному розмірі 106 545,56 дол. США, з яких: 87 839,22 дол. США- заборгованість за тілом кредиту, 18 706,34 дол. США - заборгованість по нарахованих відсотках, звернуто стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_1, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 658,6 кв. м., житловою площею 153,2 кв. м. та земельну ділянку площею 5,9437 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області кадастровий номер 1822082500:01:000:0001 шляхом проведення прилюдних торгів із зазначенням ціни, не нижчої за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ОПТ БАНК" судові витрати у розмірі 45 304,22 грн.
Зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції мав виходити з розміру заборгованості ОСОБА_1 станом на 02 вересня 2014 року, преюдиційно встановленого в рішенні Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року у справі № 278/4880/14-ц, та врахувати погашені позичальником суми на його виконання. Проте, банк до загального розміру боргу та його складових, в межах яких пропонується звернути стягнення на предмет іпотеки, безпідставно включив проценти станом на 14 червня 2016 року, нараховані згідно умов кредитних договорів № HCL-0BC/001/2006 від 30 жовтня 2006 року та № CrL-SME010/046/2008 від 29 січня 2008 року після 02 вересня 2014 року;
враховуючи встановлену судовим рішенням суму заборгованості та те, що перераховані на виконання рішення суду кошти за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008 в сумі 5 719,75 дол. США були зараховані саме на погашення основної суми кредиту, тобто його тіла, то складові частини розміру заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, становлять: за кредитним договором № HCL-ОВС/001/2006 від 30 жовтня 2006 року у загальному розмірі 214 397,84 дол. США, з яких: 183 265,82 дол. США - заборгованість за тілом кредиту, 31 132,02 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам та за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008 від 29 січня 2008 року у загальному розмірі 106 595,56 дол. США, з яких: 87 839,22 дол. США (93 558,97 дол. США - 5 719,75 дол. США) - заборгованість за тілом кредиту, 18 706,34 дол. США - заборгованість по нарахованих відсотках;
зважаючи на право кредитора задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції зробив висновок про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині розміру заборгованості, в рахунок якої банк бажає задовольнити свої вимоги з продажу іпотечного майна. Також, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав передачі предмету іпотеки в управління АТ "ОПТ БАНК" на період до його реалізації відповідно до статті 34 Закону України "Про іпотеку";
Колегія суддів не врахувала сплачені 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 кошти в сумі 10 000,75 грн, які були направлені на погашення процентів по договору від 29 січня 2008 року, оскільки таке погашення відбулося після ухвалення оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що враховуючи, що на момент ухвалення Житомирським апеляційним судом постанови про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати, повʼязані з розглядом справи покласти на позивача.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, без урахування висновків, викладених у рішеннях Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності, а саме:
не встановив дійсний розмір заборгованості за кредитними договорами на момент прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості свідчить про те, що банк включив до розрахунку платежі, нараховані після 02 вересня 2014 року, незважаючи на зміну банком строку кредитування та втрату ним права нараховувати передбачені договорами проценти. Позивач не надав розрахунок дійсної заборгованості (з урахуванням перенесення строку кредитування й часткового погашення заборгованості при примусовому виконанні рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року). Наданий позивачем розрахунок на підтвердження наявності заборгованості за кредитними договорами містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту, відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків по кожному платіжному періоду. Самостійно суд розрахунку дійсної заборгованості у позивача не витребував;
не перевірив доводи відповідача про часткове виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року у справі № 278/4880/14-ц, у межах виконавчого провадження. Суд помилково не врахував сплачені відповідачем 16 листопада 2021 року кошти в сумі 10 000,75 грн, які були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що таке погашення відбулося після ухвалення оскаржуваного рішення. На думку відповідача, суд повинен оцінювати докази на момент ухвалення судового рішення;
не зазначив мотивів, з яких він виходив при визначенні суми заборгованості за кредитними договорами, у рахунок погашення якої підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки. Суд визначив суму заборгованості у значно більшому розмірі, ніж це вказано у рішенні Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року про стягнення заборгованості за кредитними договорами, тобто судом апеляційної інстанції не застосовано частину четверту статті 82 ЦПК України;
залишив поза увагою, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року з відповідача вже стягнута заборгованість за кредитними договорами, вказане рішення виконується позивачем, а тому підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні;
стягнувши судовий збір у розмірі 45 304,22 грн, залишив поза увагою, що: банк звернувся до суду з позовом у квітні 2015 році та судовий збір - у розмірі 3 654,00 грн; у серпні 2021 року банк звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою та судовий збір - у розмірі 5 481,00 грн, у липні 2022 році банк звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою та відповідно до ухвали судді від 18 серпня 2022 року сплатив судовий збір у розмірі 7 308,00 грн. Таким чином, сума судового збору у розмірі 45 304,22 грн є завищеною, оскільки позов банку задоволено частково, а тому з урахуванням задоволеної частини повинен бути стягнутий судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги відповідно до задоволеної частки у розмірі 16 443,00 грн (3 654,00 +5 481,00 + 7 308,00).
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2023 року ПАТ "ОТП Банк" подано додаткові пояснення у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 278/1523/15-ц, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 278/1523/15-ц.
У червні 2023 року матеріали справи № 278/1523/15-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року відзив АТ "ОТП Банк", який підписаний представником Куцьким Д. В., на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 рокуповернуто АТ "ОТП Банк" без розгляду, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 30 травня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 201/6750/16, від 24 листопада 2021 року у справі № 363/4951/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 127/16249/18, від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3, від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц та у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 30 жовтня 2006 року ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №HCL-ОВС/001/2006, за умовами якого банк надав відповідачеві кредитні кошти в розмірі 200 000,00 дол. США. Позичальник зобов`язувався використати кредитні кошти на будівництво нерухомого майна - житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 .
29 січня 2008 року сторони також уклали договір про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008, за умовами якого відповідачеві надано кредит у розмірі 150 000,00 дол. США зі строком повернення до 29 січня 2015 року. 25 лютого 2009 року між банком і ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 1 до вищевказаного договору, яким збільшено фіксований відсоток плаваючої відсоткової ставки до 5,4 % з 01 січня 2010 року.
30 січня 2008 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки РМ-SME 010/046/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 5,9437 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області.