ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/391/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 вересня 2023 року (головуючий - Коломис В.В., судді: Крейбух О.Г., Саврій В.А.) у справі
за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
до: (1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Силует",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кам`янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка
про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити приміщення.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ
1. Учасниками цієї справи є керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури (далі - "Прокурор"), Міністерство освіти і науки України (далі - "Позивач", МОН України), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - "Відповідач-1", РВ ФДМУ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Силует" (далі - "Відповідач-2", ТОВ "Силует") і Кам`янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (далі - "Третя особа", Університет).
2. У березні 2015 року РВ ФДМУ (як орендодавець) і ТОВ "Силует" (як орендар) уклали договір оренди, за яким останнє отримало у користування для розміщення перукарні вбудоване приміщення, розміщене в одноповерховій прибудові до будівлі гуртожитку у м. Кам`янець-Подільський, що знаходиться на балансі Університету. З моменту укладення договору оренди сторони неодноразово продовжували його дію і згідно з останньою додатковою угодою орендні правовідносини продовжено до червня 2026 року.
3. Між тим, у березні 2023 року Прокурор звернувся до місцевого суду з позовом у цій справі, в якому просив визнати недійсним укладений між РВ ФДМУ і ТОВ "Силует" договір оренди та зобов`язати орендаря звільнити займане приміщення. В обґрунтування позову зазначав, що оспорюваний договір укладений з порушенням законодавства про освіту, адже орендоване згідно з ним майно використовується для діяльності не пов`язаної із навчально-виховним процесом.
4. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Місцевий суд погодився із доводами Прокурора про те, що у даному випадку має місце невідповідність оспорюваного правочину приписам частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII, "новий" Закон "Про освіту") та статті 63 Закону України "Про освіту" № 1060-ХІІ (далі - Закон № 1060-ХІІ, "старий" Закон "Про освіту"), адже у спірних правовідносинах майно закладу освіти використовується для розміщення перукарні, що не можна вважати діяльністю пов`язаною із освітнім процесом. Доказів же обслуговування учасників освітнього процесу матеріали справи не містять.
5. Апеляційний суд рішення місцевого суду скасував та у позові відмовив. Вказав, що розміщення перукарні в орендованому приміщенні хоча і не має безпосереднього відношення до освітнього процесу, але має істотне значення для обслуговування учасників такого процесу. Орендоване приміщення розміщене в прибудові до гуртожитку, не задіяне у навчальному процесі, а тому надання у ньому перукарських послуг не погіршує соціально-побутових умов студентів, а навпаки їх покращує. Звідси оспорюваний правочин не суперечить положенням частини четвертої статті 80 "нового" Закону "Про освіту" (був чинним на момент укладення останньої додаткової угоди про продовження договору оренди) і підстави для визнання його недійсним відсутні.
6. У касаційній скарзі Прокурор висновки апеляційного суду заперечив, зазначивши, що їх зроблено з неправильним застосовуванням правових норм та без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
7. За наслідками здійснення касаційного провадження Верховний Суд погодився із доводами касаційної скарги. Виснував, що чинне на момент укладення оспорюваного правочину законодавство дозволяє надання в оренду приміщень закладів освіти лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом. В той же час, за умовами спірного правочину, ТОВ "Силует" отримав приміщення з метою надання послуг населенню, тобто, невизначеному колу осіб.
8. Сама по собі обставина того, що послугами перукарні можуть користуватись студенти та викладачі не є такою, що узгоджується з приписами як "нового", так і "старого" Закону про освіту. Обґрунтування суду апеляційної інстанції "від зворотного", яке узагальнено полягає в тому, що послуги перукарні не погіршують, а покращують умови навчання, суперечить приписам Закону про освіту, оскільки складно навести приклад побутових послуг, які б явно погіршували умови навчання. Приписи Закону про освіту (як в старій, так і в новій редакціях) безумовно вимагають дотримання критерію пов`язаності таких послуг з освітнім процесом.
9. Тобто, надання ТОВ "Силует" перукарських послуг населенню жодної пов`язаності із навчально-виховним процесом Університету не має, а тому у даному випадку наявною є невідповідність укладеного договору оренди приписам "старого" Закону "Про освіту". Приписи ж "нового" Закону "Про освіту", який був прийнятий вже після укладення оспорюваного правочину застосуванню у спірних правовідносинах взагалі не підлягали, а тому висновки апеляційного суду з посиланням на частину четверту статті 80 вказаного Закону були неправомірними і в результаті призвели до прийняття неправильного рішення.
10. За викладеного суд касаційної інстанції постанову апеляційного суду скасував, а рішення місцевого суду залишив в силі.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи
11. 24.03.2015 РВ ФДМУ по Хмельницькій області, правонаступником якого є РВ ФДМУ (як орендодавець) і ТОВ "Силует" (як орендар) після отримання відповідних погоджень Університету та МОН України уклали договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 1690 (далі - Договір оренди), згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно - вбудовані приміщення загальною площею 104 м.кв., розміщені за адресою: проспект Грушевського, 44, м. Кам`янець-Подільський в одноповерховій прибудові до будівлі гуртожитку номер 1, що перебуває на балансі Університету. Сторони погодили, що нерухомість передана в оренду з метою здійснення побутового обслуговування населення, а саме для розміщення перукарні. Договір оренди укладено строком на 1 рік.
12. В подальшому, сторони неодноразово укладали додаткові угоди до Договору оренди, якими, зокрема, продовжували строк його дії. Останньою додатковою угодою від 04.06.2021 строк дії Договору оренди продовжено на 5 років до 03.06.2026.
13. 18.10.2022 Прокурор звернувся до МОН України з листом № 52-8427 вих 22, в якому просив надати інформацію чи вживалися міністерством заходи з приводу розірвання договорів оренди, у тому числі Договору оренди.
14. У відповідь на вказаний запит, МОН України листом №1/13624-22 від 10.11.2022 повідомило, що інформація з приводу порушення умов договорів оренди державного нерухомого майна та неналежного використання держмайна у міністерстві відсутня в зв`язку з чим останнє не ініційовувало питань щодо припинення таких правочинів.
15. 28.03.2023 Прокурор направив МОН України повідомлення № 52-2576вих23 про намір здійснити представництво у суді державних інтересів шляхом пред`явлення позову.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
16. Після описаних подій Прокурор в інтересах держави в особі МОН України звернувся у Господарський суд Хмельницької області з позовом до РВ ФДМУ і ТОВ "Силует", в якому просив визнати недійсним Договір оренди із змінами, внесеними додатковими угодами до нього, а також зобов`язати ТОВ "Силует" звільнити та повернути орендоване приміщення, шляхом складання акту прийому-передачі майна.
17. Обґрунтовуючи позов, Прокурор вказував, що згідно із приписами, чинного в момент укладення Договору оренди "старого" Закону "Про освіту", передача в оренду приміщень освітніх закладів дозволялася лише для їх використання у діяльності, пов`язаній з освітнім процесом відповідного навчального закладу і лише за умови, коли це не погіршувало соціально-побутових умов осіб, що навчаються чи працюють в навчальному закладі. При цьому невикористання навчальним закладом своїх приміщень для навчального процесу не надавала йому права їх передачі в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітнім процесом.
18. Враховуючи, що передача майна в спірних відносинах здійснена на умовах оренди для його використання з метою розміщення перукарні, тобто у підприємницьких цілях, які не пов`язані з освітнім процесом, оспорюваний Договір оренди є таким, що суперечить приписам "старого" Закону "Про освіту" і має бути визнаний недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
19. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2023 позов задоволено. Визнано недійсним Договір оренди із змінами, внесеними додатковими договорами до нього від 30.03.16, від 31.03.17, від 16.04.18, від 21.05.18, які укладені РВ ФДМУ по Хмельницькій області, а також додатковою угодою від 04.01.21, яку укладено його правонаступником - РВ ФДМУ з ТОВ "Силует". Зобов`язано ТОВ "Силует" звільнити та повернути вбудовані приміщення, загальною площею 106, 1 м.кв., в прибудові до гуртожитку номер 1, що знаходиться за адресою: пр. Грушевського, 44, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області та обліковується на балансі Університету, шляхом складання акта прийому-передачі майна.
19.1. Приймаючи рішення місцевий суд виходив з того, що на момент укладення спірного Договору оренди діяв Закон № 1060-ХІІ, приписи якого передбачали, що приміщення, які належать закладам освіти не можуть використовуватись не за призначенням чи перепрофільовуватися і надання їх в оренду було можливо тільки з урахуванням цих заборон. В свою чергу Закон № 2145-VIII передбачив можливість надання майна закладів освіти в оренду, однак з умовами про те, що користування орендованим майном має здійснюватись з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
19.2. Водночас з положень спірного Договору оренди убачається, що майно закладу освіти передано в оренду з метою здійснення побутового обслуговування населення (розміщення перукарні), що не може вважатись діяльністю, пов`язаною із забезпеченням освітнього процесу. Так само відсутнє у цьому випадку й обслуговування учасників освітнього процесу, адже за встановлених обставин справи надання перукарських послуг в орендованому приміщенні можливе як студентам та працівникам закладу освіти, так і будь-яким іншим особам.
19.3. Звідси умови за яких можлива оренда державного майна освітнього закладу у спірних правовідносинах були порушені, а тому передача майна в оренду ТОВ "Силует" за спірним договором є такою, що суперечить приписам частини четвертої статті 80 Закону № 2145-VIII та статті 63 Закону № 1060-ХІІ, що є підставою для задоволення заявлених позовних вимог.
20. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 рішення господарського суду першої інстанції від 27.06.2023 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
20.1. Апеляційний суд вказав, що частина четверта статті 80 Закону № 2145-VIII (в редакції чинній на момент укладення додаткової угоди від 04.06.2021 до Договору оренди) передбачила можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
20.2. Матеріалами справи підтверджується, що передане в оренду нежитлове приміщення розміщене в прибудові до гуртожитку, тобто не є частиною гуртожитку та не призначене для проживання студентів. Вказане приміщення є не задіяним у навчальному процесі і ніколи не використовувалось для забезпечення навчально-виховного процесу, технологічно не пов`язане з навчальним процесом, має окремий вхід.
20.3. Звідси розміщення перукарні у вказаному приміщенні хоча і не має безпосереднього відношення до освітнього процесу, але має істотне відношення до обслуговування учасників освітнього процесу, покращує умови для проживання та навчання студентів, їх соціально-побутових умов не погіршує. Більше того, окрім соціально корисної функції забезпечення учасників освітнього процесу перукарськими послугами у даному випадку досягається і економічний інтерес держави та Університету, а тому жодної неузгодженості із приписами законодавства про освіту у спірних орендних правовідносинах немає, а тому немає і підстав для задоволення заявлених у позові вимог.
Касаційна скарга
21. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі також "Прокурор") звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
22. Скаржник стверджує, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з неправильним застосуванням статей 18, 63 "старого" Закону "Про освіту", статті 80 "нового" Закону "Про освіту", статей 203, 215 ЦК України, статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", порушенням приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування наведених норм матеріального права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах від 15.05.2017 у справі № 920/797/16, від 25.10.2017 у справі № 904/1530/16, від 20.11.2017 у справі № 918/38/17, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, від 05.08.2020 у справі № 913/152/18, від 13.10.2021 у справі № 923/1169/20, від 14.04.2021 у справі № 917/782/20, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 07.06.2022 у справі № 911/1645/21, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 06.06.2023 у справі № 923/1138/21, від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17.
23. Обґрунтовуючи наведене Прокурор пояснює, що згідно з висновками суду касаційної інстанції, які надані у згаданих постановах приміщення, що належать закладам освіти не можуть використовуватись не за призначенням, тобто поза навчально-виховним процесом, а їх невикористання навчальним закладом для навчального процесу протягом певного часу ніяк не впливає на можливість розпорядження ними всупереч передбачених законодавством заборон.
24. Оскільки у спірних правовідносинах за оспорюваним Договором оренди майно закладу освіти було передано в користування для здійснення підприємницької діяльності, а саме розміщення перукарні, яка надає послуги населенню, тобто у цілях, які ніяк не пов`язані із навчально-виховним процесом Університету, саме висновки місцевого господарського суду про те, що згаданий правочин суперечить законодавству про освіту є правильними та правомірними. Висновки ж апеляційного господарського суду у цій частині є безпідставними, зроблені з неправильним застосовуванням норм матеріального права та суперечать правовим позиціям Верховного Суду.
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
25. РВ ФДМУ у своєму відзиві заперечує проти задоволення касаційної скарги Прокурора. Стверджує про її необґрунтованість. Наполягає, що у спірних правовідносинах майно закладу освіти використовується для обслуговування учасників освітнього процесу, не погіршує їх соціально-побутових умов, що цілком узгоджується із приписами частини четвертої статті 80 Закону № 2145-VIII. За наведеного у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
26. ТОВ "Силует" у своєму відзиві також заперечує проти задоволення касаційної скарги. Зазначає, що доводи Прокурора про те, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах є безпідставними, адже у тексті оскаржуваної постанови є посилання на постанови суду касаційної інстанції від 23.11.2021 у справі № 909/1374/19, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21 та від 17.01.2023 у справі № 902/51/21 і висновки апеляційного суду повністю узгоджуються із позиціями Верховного Суду. Вважає посилання скаржника на інші постанови Верховного Суду формальними і з цих підстав вважає, що у даному випадку наявні підстави для закриття касаційного провадження. Аргументи Прокурора про те, що судом апеляційної інстанції було скасовано правильне і законне рішення місцевого суду вважає необґрунтованими, а тому просить їх відхилити, оскаржувану постанову залишити без змін.
27. Аргументи Університету, які наведені ним у відзиві на касаційну скаргу суд касаційної інстанції не розглядає, адже подано такий відзив із пропуском установленого судом строку на вчинення відповідної процесуальної дії.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
28. Згідно із частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.