ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 931/721/21
провадження № 61-9487св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідачі: Опорний заклад загальної середньої освіти "Локачинський ліцей" Локачинської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області, директор Опорного закладу загальної середньої освіти "Локачинський ліцей" Сахарчук Оксана Ярославівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на постанову Волинського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Опорного закладу загальної середньої освіти "Локачинський ліцей" Локачинської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області (далі - ОЗЗСО "Локачинський ліцей"), директора ОЗЗСО "Локачинський ліцей" Сахарчук О. Я. про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовона з 01 вересня 2015 року працює вчителем початкових класів в ОЗЗСО "Локачинський ліцей".
Наказом від 05 листопада 2021 року № 251-к/тр, виданим директором ліцею, її було відсторонено від роботи з підстав нездійснення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Вказувала на те, що вказаний наказ не містить належних правових підстав, оскільки стаття 46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення, така підстава, як "в інших випадках, передбачених законодавством", не може бути застосована до спірних правовідносин.
Наказ Міністерства охорони здоров`я України № 2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених в ній працівників може призвести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення, що передбачені статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", відсутні.
Щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не передбачено календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативно-правовим актом, який встановлює види обов`язкових щеплень в Україні, в тому числі, і за епідемічними показниками.
У порушення вимог статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" не було надано єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення - посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідного подання про усунення особи від роботи.
Також зазначений наказ прийнятий за відсутності визначеного законом порядку відсторонення, оскільки ні стаття 46 КЗпП України, ні стаття 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не містить порядку для відсторонення працівників, які не щеплені проти COVID-19.
Норма пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236, яка містить вимогу про "взяття до відома", не містить імперативних приписів про порядок здійснення відсторонення працівників, а лише вказує на рекомендації до усвідомлення інформації, висловленої Кабінетом Міністрів України.
Норма статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" вимагає, щоб відсторонення відбувалося в порядку, встановленому законом, а постанова Кабінету Міністрів України № 1236 не є законом та не може собою його підміняти.
Конституція України не визначає серед випадків обмеження права на працю, обмеження пов`язане із щепленням проти COVID-19, встановлення ж такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України, як це було встановлено рішенням Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28 серпня 2020 року.
Крім того, вказаний наказ видано з порушенням принципу дії закону у часі, оскільки він виданий 05 листопада 2021 року, тобто раніше, ніж набрав чинності нормативно-правовий акт, на підставі якого його було видано.
Зазначала, що вона зазнала протиправного втручання в її право на працю через примушування до щеплення, яке проводиться в порушення закону, через що її було позбавлено можливості заробляти собі на життя власною працею, а також була піддана дискримінації за ознакою стану здоров`я, тому її порушене право підлягає захисту та відновленню.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним і скасувати наказ директора ОЗЗСО "Локачинський ліцей" Сахарчук О. Я. від 05 листопада 2021 року № 251-к/тр про відсторонення від роботи вчителя початкових класів ОЗЗСО "Локачинський ліцей" ОСОБА_1 ; стягнути з ОЗЗСО "Локачинський ліцей" на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні у суді першої інстанцій представник позивача відмовився від позовних вимог до директора ОЗЗСО "Локачинський ліцей" Сахарчук О. Я. і така відмова прийнята судом (протокольна ухвала Локачинського районного суду Волинської області від 29 серпня 2022 року).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 29 серпня 2022 року, ухваленим у складі судді Кідиби Т. О., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ директора ОЗЗСО "Локачинський ліцей" Сахарчук О. Я. від 05 листопада 2021 року № 251-к/тр "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1".
Стягнуто з ОЗЗСО "Локачинський ліцей" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 21 лютого 2022 року в сумі 43 881,76 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096, якими керується відповідач при прийнятті наказу від 05 листопада 2021 року № 251-к/тр про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, набули законної сили лише 08 листопада 2021 року, тобто станом на 05 листопада 2021 року не були чинними, відповідно обов`язок профілактичного щеплення проти COVID-19 у ОСОБА_1 виник лише 08 листопада 2021 року, у той час, коли її уже було відсторонено від роботи.
Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до положень Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб, а за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказ від 05 листопада 2021 року № 251-к/тр про відсторонення від роботи ОСОБА_1, не відповідає вимогам чинного законодавства, а також його прийнято на підставі нечинних на той час нормативних актів та всупереч встановленого порядку.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 21 лютого 2022 року
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОЗЗСО "Локачинський ліцей" задоволено, рішення Локачинського районного суду Волинської області від 29 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Позивач (вчитель початкових класів), попередньо будучи ознайомленою із наслідками невиконання вимоги щодо вакцинації проти COVID-19 чи ненадання довідки щодо протипоказання до такої вакцинації, не надала роботодавцю документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти COVID-19.
При цьому апеляційний суд зазначив, що не вбачає порушення права позивача на працю, визначене статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивачки було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людей, зокрема, учасників освітнього процесу, якими згідно зі статтею 19 Закону України "Про Загальну середню освіту" є учні; педагогічні працівники; інші працівники закладу освіти; батьки учнів; асистенти дітей.
Враховуючи те, що у період виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 мала безпосередній контакт під час навчального процесу із малолітніми дітьми та іншими працівниками закладу загальної середньої освіти, як було встановлено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, навчання у початкових класах проводилось в очній формі, у відповідача були достатні підстави для відсторонення такого працівника від роботи до дня усунення обставин, які зумовили таке відсторонення.
Також апеляційний суд зазначив про те, що хоч наказ про відсторонення винесений 05 листопада 2021 року, однак він передбачав відсторонення позивача у разі ненадання нею відповідного підтвердження про проходження щеплення або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, виключно з 08 листопада 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові, не врахував висновків Верховного Суду про застосування норм права, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 зі змінами та Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ПІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" в аналогічних правовідносинах, які було сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 лютого 2023 року у справі №130/3548/21 та у подальшому у постановах Верховного Суду .
Апеляційний суд не врахував, що відповідач мав можливість запровадити в навчальному закладі дистанційну форму навчання для позивачки, так як, починаючи з вересня 2021 року директор навчального закладу впроваджував дистанційну форму навчання для учнів інших класів, тобто роботодавець мав можливість запровадити таку дистанційну форму роботи і для позивачки, однак не хотів її реалізувати.
Відповідач таким чином застосував приписи законодавства України, що призвело до незаконного та непропорційного втручання у права приватне життя позивачки та порушення її трудових прав на працю та оплату праці; відсторонення від роботи з позбавленням заробітку не було нагально необхідним і пропорційним легітимній меті втручання в це право, було дискримінаційним порівняно з іншими вчителями інших класів, для яких така можливість була встановлена.
Усвідомлюючи, що такі підзаконні нормативно-правові акти, як наказ Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393 та постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 суперечать вимогам Конституції України та законів України, апеляційний суд не керувався принципом верховенства права та не застосував механізм, передбачений частиною шостою статті 10 ЦПК України, відповідно до якого у разі, якщо закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У цій справі не доведено, що позивачка відмовилась від щеплення внаслідок проінформованої згоди, тобто саме після її повного та об`єктивного інформування про щеплення, його наслідки для здоров`я, та про наслідки відмови, також не доведено сам факт її відмови чи ухилення від щеплення, що свідчить про невиправдане втручання в права людини та протиправність відсторонення позивачки.
Апеляційний суд не врахував, що неналежна якість закону або відсутність закону не може бути належним та достатнім виправданням у втручання права людини, так як це недоліки в належному урядуванні з боку держави, які не можуть усуватися за рахунок прав людини.
Також апеляційний суд допустив порушення норм матеріального права, які регулюють порядок вакцинації та відсторонення працівників від роботи.
Підставами касаційного оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 лютого 2023 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) та у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справах № 613/1947/21 (провадження № 61-8881св22), № 565/1559/21 (провадження № 61-7726св22), № 607/20853/21 (провадження № 61-7454св22), № 279/6558/21 (провадження № 61-9186св22), № 295/17426/21 (провадження № 61-9557св22), № 130/3550/21 (провадження № 61-4405св22), № 688/51/22 (провадження № 61-7989св22), № 464/9030/21 (провадження № 61-9521св22), № 144/1793/21 (провадження № 61-7530св22).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року представник ОЗЗСО "Локачинський ліцей" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року працює у НВК "Локачинська ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія", що перейменовано в ОНЗ "НВК "Локачинська ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія" та в подальшому на ОЗЗСО "Локачинський ліцей", на посаді вихователя групи продовженого дня і вчителя початкових класів та з 01 вересня 2021 року - на посаді вчителя початкових класів ОЗЗСО "Локачинський ліцей".
Наказом ОЗЗСО "Локачинський ліцей" № 235-к/тр від 25 жовтня 2021 року позивачку попереджено про відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року у разі відсутності сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації від COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.
Директором ОЗЗСО "Локачинський ліцей" 04 листопада 2021 року складено повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, з яким остання ознайомлена 05 листопада 2021 року, зазначивши, що щеплення 05 та 06 листопада 2021 року пройти поки не планує.
ОЗЗСО "Локачинський ліцей" 05 листопада 2021 року складено акт про відмову працівників, в тому числі ОСОБА_1, від проходження щеплення проти COVID-19 05 листопада 2021 року чи 06 листопада 2021 року.
Наказом директора ОЗЗСО "Локачинський ліцей" Сахарчук О. Я від 05 листопада 2021 року № 251-к/тр, керуючись статтею 46 КЗпП України, частиною другою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236", наказом управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради від 27 жовтня 2021 року № 114-од "Про відсторонення від роботи невакциновах", на підставі наказу директора ОЗЗСО "Локачинський ліцей" від 25 жовтня 2021 року № 235-к/тр "Про попередження ОСОБА_1 про відсторонення від роботи", повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 04 листопада 2021 року №100/06-16, ОСОБА_1, вчителя початкових класів ОЗЗСО "Локачинський ліцей", відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлено 05 листопада 2021 року.
З 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 допущено до роботи на підставі висновку лікаря.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
У пунктах а, б статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідності до пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Зі змісту підпункту 1 пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 вбачається, що керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).
Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.
У справі, яка переглядається, установлено, що відповідач письмово повідомив ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19,з яким остання ознайомлена 05 листопада 2021 року.
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння,
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази Міністерство охорони здоров`я України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.
Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:
1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;
2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;
3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;