ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 203/917/22
провадження № 61-6825св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Колесніченко О. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця")про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника на робочому місці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоз 1990 року працював у відповідача на різних посадах, зокрема, з 20 лютого 2004 року на посаді касира квиткового другої категорії РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця".
Наказом № 202 від 09 грудня 2021 року за підписом начальника Виробничо-технологічного підрозділу станції Новомосковськ-Дніпровський структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" Тоц Л. А. позивача відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти СОVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти СОVID-19.
Вказував на те, що наказ відповідача про його відсторонення від роботи є незаконним та таким, що прийнятий з порушенням вимог статей 8, 22, 24, 43, 46 Конституції України, статей 10, 12 Основ законодавства України про охорону здоров`я, п. 5 частини першої статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", оскільки вказаний Закон визначає вичерпний перелік хвороб щодо яких є обов`язковими профілактичні щеплення і гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не значиться.
Крім того, зазначав, що його робота не пов`язана з безпосереднім контактом з широким колом людей, оскільки він працює в окремому приміщенні, яке ізольовано від інших осіб, спілкування здійснюється за допомогою технічних засобів, а речі передаються через спеціальне висувне віконце, без будь-якого прямого контакту.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 202 від 09 грудня 2021 року про його відсторонення від роботибез збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти СОVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань; зобов`язати відповідача поновити його на роботі та нарахувати і виплатити йому середній заробіток за час відсторонення, починаючи з 09 грудня 2021 року по день фактичного поновлення роботі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним наказ начальника Виробничо-технологічного підрозділу станції Новомосковськ-Дніпровський РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Тоц Л. А. від 09 грудня 2021 року № 202 про відсторонення ОСОБА_1, касира квиткового другої категорії, від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти СОVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти СОVID-19 (форма №028-1/о), ПЦР тесту.
Зобов`язано АТ "Українська залізниця" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 09 грудня 2021 року по 21 лютого 2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року залишено без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що роботодавцем порушено порядок відсторонення позивача від роботи, оскільки рішення про відсторонення позивача від роботи прийнято на підставі відмови позивача від вакцинації у період до набрання чинності нормативно-правовим актом, що встановлював обов`язковість такої вакцинації для нього, а тому наявні правові підстави для визнання незаконним наказу відповідача про відсторонення ОСОБА_1 . Оскільки позивача фактично допущено до роботи наказом від 21 лютого 2022 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що додаткове скасування наказу не потрібно.
Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 09 грудня 2021 року по 21 лютого 2022 року.
При цьому суд виходив із того, що кількість робочих днів відсторонення від роботи в період з 09 грудня 2021 року (день відсторонення) до 21 лютого 2022 року (останній день до поновлення на роботі позивача) становить 48 днів, що оплачені позивачу роботодавцем не були, а відповідач не надав довідку про доходи позивача за останні повні два місяця роботи позивача, що давало б можливість провести належний розрахунок середньоденної заробітної плати відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2023 року АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач потенційно може мати необмежену кількість контактів безпосередньо на робочому місці, а також те, що позивач зобов`язаний проходити періодичний медичний огляд і у медичному закладі кількість контактів також є необмеженою. Шлях на роботу та у зворотному напрямку у громадському транспорті також передбачає необмежну кількість контактів з іншими людьми.
Зі змісту розділу 2 посадової інструкції касира квиткового другої категорії станції Новомосковськ-Дніпровський структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_1 вбачається, що до обов`язків входить оформлення та продаж проїзних та перевізних документів (п. 2.1); роздруківка проїзних документів, оформлених через Інтернет (п. 2.2); повернення платежів за невикористані повністю чи частково проїзні (перевізні) документи (п. 2.3); надає усні та письмові довідки на прохання пасажирів (п. 2.4); відвідує технічне навчання (п. 2.17).
Згідно з розділом 7 посадової інструкції ОСОБА_1, для виконання обов`язків та реалізації своїх прав касир квитковий другої категорії взаємодіє з працівниками станції за колом своїх обов`язків (п.п. 7.2.1); з пасажирами за колом своїх обов`язків (п.п. 7.2.2); з працівниками суміжних господарств та ДН-1 за колом своїх обов`язків (п.п. 7.2.3)
Отже, виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 передбачає соціальний контакт з необмеженою кількістю людей, а також безпосередньо з працівниками АТ "Укрзалізниця", зокрема, на технічному навчанні.
Крім того, продаж проїзних (перевізних) документів передбачає контакт з виготовленою продукцією, яку в подальшому ОСОБА_1 передає іншим особам.
Організувати дистанційну форму роботи для ОСОБА_1 не вбачається можливим, оскільки продаж проїзних (перевізних) документів повинен відбуватись виключно у приміщенні станції.
Позивач не надав медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, а також інформацію про щеплення проти COVID-19, що фактично свідчить про ухилення позивачем від щеплення проти COVID-19.
За таких обставин, керуючись чинним законодавством України та необхідністю обмеження соціальних контактів позивача через відсутність щеплення проти COVID-19, відповідач відсторонив позивача від роботи. Відсторонення позивача відбулося на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 03 січня 1990 року на різних посадах, зокрема, згідно з наказом № 23/ос від 20 лютого 2004 року переведений касиром квитковим другої категорії.
01 грудня 2021 року позивачу запропоновано ознайомитись з необхідністю надання безпосередньому керівнику не пізніше 08 грудня 2021 року копію документів про підтвердження вакцинації від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або копію довідки щодо наявності протипоказань проти вакцинації чи письмове пояснення про відмову від проведення вакцинації та попереджена про відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати у разі ненадання зазначених документів, про що свідчить підпис позивача 01 грудня 2021 року в Листі-ознайомленні № 1 працівників станції Новомосковськ-Дніпровський.
Згідно з наказом № 202 "Про відсторонення від роботи" від 09 грудня 2021 року за підписом начальника Виробничо-технологічного підрозділу станції Новомосковськ-Дніпровський структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Тоц Л. А., ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень, ПЦР тесту.
Наказом відповідача від 21 лютого 2022 року № 68 "Про допуск до роботи" ОСОБА_1, касира квиткового другої категорії, який був відсторонений від роботи у зв`язку з відмовою вакцинуватись проти COVID-19, допущено до роботи з 21 лютого 2022 року до завершення воєнного стану в Україні. Підстава: висновок лікаря від 18 лютого 2021 року щодо наявності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень ОСОБА_1 проти COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого закладом охорони здоров`я, дійсний до 19 травня 2022 року).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно з частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див.: пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ "Укрзалізниця".
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" новим пунктом 416, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";