ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 366/110/21
провадження № 61-5621св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Гончарука О. П., та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання нечинними, протиправними, незаконними та скасування рішення Оранської сільської ради Іванківського району Київської області, рішень Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 14 серпня 2020 року рішенням сесії Оранської сільської ради Іванківського району Київської області їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,50 га в межах населеного пункту із земель комунальної власності, що розташована у с. Степанівка Іванківського району Київської області. У зв`язку з чим вона замовила розроблення проекту землеустрою, який був погоджено у встановленому законом порядку. Однак при зверненні до державного кадастрового реєстратора для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, їй стало відомо, що сформована земельна ділянка у проекті землеустрою співпадає по площі на 28,18% із земельною ділянкою з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010. Пізніше їй стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010 була сформована на підставі проекту землеустрою, розробленого відповідно до рішення сесії Оранської сільської ради Іванківського району Київської області від 25 вересня 2020 року ОСОБА_2 .
Таким чином, земельна ділянка, відведенням якої займається ОСОБА_2, перебуває у межах земельної ділянки, відведенням і набуттям у власність якої займалася вона. Земельна ділянка ОСОБА_2 була відведена на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийняте значно пізніше ніж рішення Оранівської сільської ради в інтересах ОСОБА_1, що суттєво порушує право ОСОБА_5 на отримання у власність земельної ділянки.
Крім того, під час розгляду справи їй стало відомо, що в територіальних межах земельної ділянки, відносно якої нею було замовлено і розроблено проект землеустрою, була оформлена ще одна земельна ділянка площею 0,2809 га з кадастровим номером 3222083202:01:003:0012 на ім`я ОСОБА_4 у відповідності до рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 19 лютого 2021 року № У111-4/218. Земельна ділянка для ОСОБА_4 була відведена на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийнято значно пізніше, ніж рішення Оранівської сільської Ради в її інтересах.
Змінивши предмет позову, ОСОБА_1 в остаточних позовних вимогах просила суд:
- визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасувати рішення Оранської сільської ради Іванківського району Київської області від 25 вересня 2020 року № VII-82/555 про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,1200 га в межах населеного пункту із земель комунальної власності, що розташована за адресою: с. Степанівка Іванківського району Київської області;
- визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасувати рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 27 січня 2021 року №VIII-3/117;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Пристоличної сільської ради Київської області Тимошенко О. О., індексний номер 57341770 від 29 березня 2021 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010 за ОСОБА_2 ;
- визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010, серія та номер 437, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тіщенко Н. М. недійсним;
- визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тіщенко Н. М. від 14 червня 2021 року про державну реєстрацію права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010, індексний номер 58726771;
- визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасувати рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 19 лютого 2021 року №VIII-4/218;
- визнати нечинним, протиправним, незаконним та скасувати рішення Іванківської селищної ради VII скликання від 25 червня 2021 року, №VIII - 9/883.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував положення статей 121, 123 ЗК України та вказав, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого заявником клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Законодавцем передбачені вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі, частина сьома статті 118 ЗК України не містить.
Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Оскаржуване рішення містить повний аналіз обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та в подальшому дотримання усіх умов, передбачених нормами статті 118 ЗК України, для прийняття рішення про надання позивачу відповідного дозволу.
Суд першої інстанції вказав, що не надає оцінку діям відповідача щодо відчуження спірної земельної ділянки, тому залишає без перевірки вимоги позивача про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора та приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010; про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222083202:01:003:0010; про визнання незаконними та скасування рішень Оранської сільської ради Іванківського району Київської області від 25 вересня 2020 року, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 27 січня 2021 року та Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 19 лютого 2021 року №VIII-4/218.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
08 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Іванківського районного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
21 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга в цілому зводиться до того, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, внаслідок яких ухвалили помилкові судові рішення про відмову у задоволенні позову.
Заявник указує, що суди не звернули увагу на те, що саме вона перша звернулася до органу місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації для отримання безоплатно у власність земельної ділянки. Однак органи місцевого самоврядування не пересвідчились у відповідності розташування об`єкта вимогам законодавства та не врахували застереження, які містяться у частині сьомій статті 118 ЗК України, розглядаючи клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Вказує, що суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 було відомо, що його земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивача.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) та у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 461/2132/17 (провадження № К/9901/1160/17), від 31 липня 2019 року у справі № 472/1286/17-ц (провадження № 61-42797св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 472/1284/17-ц (провадження № 61-39982св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 671/464/17 (провадження № К/9901/42945/18), від 04 грудня 2109 року у справі № 206/4713/17 (провадження № 61-48597св18), від 22 січня 2020 року у справі № 707/2230/18 (провадження № 61-10975св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 392/716/16-ц (провадження № 61-9610св19).
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У травні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
У травні 2023 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
У травні 2023 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
У червні 2023 року Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 серпня 2020 року рішенням сесії Оранської сільської ради Іванківського району Київської області № VII-80/546 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,50 га в межах населеного пункту з земель комунальної власності, що розташована за адресою: с. Степанівка Іванківського району Київської області.
На підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 у серпні 2020 року замовила, а ФОП ОСОБА_6 у грудні 2020 року розробив на замовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Актом від 03 вересня 2020 року відповідно до вимог пункту "б" частини другої статті 198 ЗК України погоджено межі земельної ділянки з власником ОСОБА_7 .
Власник суміжних земельних ділянок 3222083202:01:003:0003 і 3222083202:01:003:0004 ОСОБА_8, якому запропоновано погодити межі проектованої земельної ділянки, не зрозумів цієї пропозиції і не відреагував на неї належним чином через похилий вік (старший за 90 років).
Місцезнаходження власника земельної ділянки 3222083202:01:003:0005 ОСОБА_9 невідоме, земельна ділянка невпорядкована.
25 вересня 2020 року рішенням Оранської сільської ради Іванківського району Київської області № VII-82/555 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1200 га в межах населеного пункту з земель комунальної власності, що розташована за адресою: с. Степанівка Іванківського району Київської області.
11 грудня 2020 року Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області прийняла рішення № VIII-1/17 "Про початок реорганізації сільських рад Іванківського району шляхом приєднання до Іванківської селищної ради", як правонаступника всього майна, прав та обов`язків сільських рад Іванківського району Київської області.
Рішенням від 29 грудня 2020 року № РВ-7101274802020 державним кадастровим реєстратором відділу у Катеринопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянуто заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 24 грудня 2020 року (реєстраційний номер ЗВ-9714953242020) разом з доданими до неї документами та відповідно по порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з таких підстав: електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа. Площа співпадає з ділянкою 3222083202:01:003:0010 на 22,818 % (а.с.29 том 1).
27 січня 2021 року рішенням Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області №VIII-3/117 затверджено розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Степанівка, Іванківського району, Київської області. Передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1003 га кадастровий номер 3222083202:01:003:0010, що розташована за адресою: с. Степанівка, Іванківського району, Київської області. Рекомендовано гр. ОСОБА_2 здійснити реєстрацію речового права земельної ділянки.
На підставі вищезазначеного рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області №VIII-3/117 від 27 січня 2021 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1003 га кадастровий номер 3222083202:01:003:0010, що розташована за адресою: с. Степанівка, Іванківського району, Київської області - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 березня 2021 року, індексний номер 5734170.
Після реєстрації права власності на зазначену вище земельну ділянку, ОСОБА_2 14 червня 2021 року уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки, покупцем за яким була його донька - ОСОБА_3 .
Із інформації, що міститься у Публічній кадастровій карті, стало відомо, що у територіальних межах земельної ділянки, відносно якої ОСОБА_1 замовила та розробила проект землеустрою, була сформована ще одна земельна ділянка площею 0,2809 га, кадастровий номер 3222083202:01:003:0012.
Листом від 08 червня 2021 року №02-74-19 Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, на запит ОСОБА_1 надала копію рішення, прийнятого Іваніківською селищною радою Вишгородського району Київської області від 19 лютого 2021 року №VIII-4/218, яким гр. ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності.
Земельна ділянка, відведенням якої займається ОСОБА_4, перебуває в межах земельної ділянки, відведенням і набуттям у власність якої займається ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.