ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 351/2000/21
провадження № 61-14888св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, Служба у справах дітей Снятинської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області у складі судді
Сегіна І. Р., від 24 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Василишин Л. В., від 12 вересня 2023 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6,
Служба у справах дітей Снятинської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю.
2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що їй на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 вересня 2000 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2000 року належить на праві власності 2/3 частини житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Номер вказаного житлового будинку було змінено з № 261 на № 1. Іншим співвласником є ОСОБА_6, якому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 вересня 2000 року належить 1/3 частини вказаного житлового будинку.
3. Позивачка вказувала, що у 2012 року вона домовилася з відповідачем ОСОБА_2 про продаж на його користь вказаного житлового будинку та для огляду вказаного будинку передала йому ключі. На момент подання позову ключі від будинку відповідач не повернув, самовільно з 2012 року змінив замки на дверях, зайняв житловий будинок з господарськими спорудами, за відсутності правових підстав користується належним їй майном, чим чинить перешкоди у користуванні майном та порушує її право власності. Згідно з довідкою виконавчого комітету Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 27 серпня 2021 року у будинку проживають без реєстрації: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 .
4. Враховуючи викладене, позивачка просила зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 вчинити дії по усуненню перешкод в користуванні житловим будинком та господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення приміщень та видачі їй ключів від замка (замків) дверей житлового будинку та господарських будівель.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області
від 24 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
6. Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4,
ОСОБА_3 вчинити дії по усуненню перешкод в користуванні житловим будинком та господарськими будівлями, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1, шляхом звільнення приміщень та видачі ОСОБА_1 ключів від замка (замків) дверей житлового будинку та господарських будівель.
7. Додатковим рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6 000 грн. У решті заяви відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не мають права користування спірним житловим будинком, оскільки між ними та власниками будинку не укладено будь-яких правочинів щодо проживання у спірному будинку, вони не є членами сім`ї власників житлового будинку. Втручання у право відповідачів на житло суд першої інстанції визнав виправданим та необхідним для захисту прав позивачки, а також таким, що не буде надмірним тягарем на відповідачів. Відповідачі за весь період проживання в спірному житловому будинку не здійснювали оплату за проживання, здійснювали покращення житлових умов в будинку без згоди власника житла. Відповідачі змусили позивачку та її сина разом із сім`єю винаймати інше житло, порушивши законні права власників житла на проживання у ньому.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 вересня
2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня
2023 року - без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідачів усунути перешкоди позивачці у користуванні спірним домоволодінням, оскільки вона як власник цього домоволодіння на підставі закону має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
11. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зі своїми дітьми зареєстровані у домоволодінні у селі Город Косівського району Івано-Франківської області, проте незаконно проживають у належному ОСОБА_6 та ОСОБА_1 домоволодінні на АДРЕСА_1 та чинять власникам перешкоди у користуванні житловим будинком та господарськими будівлями. Доказів на підтвердження правомірності проживання у спірному домоволодінні відповідачі суду не надали. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов`язання відповідачів не чинити перешкоди позивачці у користуванні спірним домоволодінням не є надмірним втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя.
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. 12 жовтня 2023 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 рокуу справі № 447/455/17, та у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 157/648/20, від 21 січня 2022 року у справі № 713/477/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Заявниця стверджує, що позивачкою 19 березня 2012 року було написано розписку про отримання авансу за продаж у майбутньому спірного житлового будинку відповідачу ОСОБА_2, тобто між сторонами була попередня домовленість про продаж будинку і відповідачі саме з цих підстав вселилися у житловий будинок та проживають у ньому тривалий час. Заявниця зазначає, що вона із своїм чоловіком та їхніми малолітніми дітьми іншого житла не мають, витрачають кошти на утримання спірного будинку, хоча зареєстровані за іншою адресою в житловому приміщенні, яке належить братові її чоловіка. У спірному житловому будинку проживають з 2012 року.
15. Заявниця звертає увагу на те, що позивачка, яка є власником спірного житлового будинку, надала згоду на вселення відповідачів. Актами обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 22 листопада 2018 року, від 19 листопада 2019 року встановлено, що спірне житло перебуває у задовільному стані, відповідачі упорядкували територію та привели до ладу житловий будинок. Також заявниця звертає увагу на висновок органу опіки та піклування, згідно з яким виселення малолітніх дітей є недоцільним.
16. Згідно з доводами касаційної скарги, інтереси позивачки, як власника житла, не переважають інтересів відповідачів, оскільки вони тривалий час проживають у спірному житлі, іншого житла у них немає, а тому виселення для відповідачів буде надмірним тягарем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 351/2000/21.
18. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок
від 26 вересня 2000 року та свідоцтва про право на спадщину за законом
від 15 грудня 2000 року ОСОБА_1 належить на праві власності 2/3 частин житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 .
20. Другим співвласником вказаного будинку є ОСОБА_6, якому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 вересня 2000 року належить 1/3 частини вказаного житлового будинку. Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 24 листопада 2000 року вищевказаний житловий будинок на праві спільної часткової власності належав ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
21. Згідно з випискою з рішення виконавчого комітету Попельниківської сільської ради від 27 квітня 2004 року № 25 вирішено провести нумерацію сільських вулиць. Відповідно до додатку № 1 до рішення виконкому Попельниківської сільської ради від 27 квітня 2004 року АДРЕСА_3 змінено номер будинку з АДРЕСА_2, власниками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
22. Технічний паспорт на спірний житловий будинок виданий 12 грудня
2011 року на ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
23. Відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно
від 03 січня 2012 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_1 .
24. ОСОБА_1 19 березня 2012 року було складено розписку про отримання авансу за продаж у майбутньому спірного житлового будинку відповідачу ОСОБА_2, тобто між сторонами була досягнута попередня домовленість про продаж будинку і відповідачі у зв`язку із цим вселилися в житловий будинок та проживають в ньому.
25. Відповідно до довідки, виданої 27 серпня 2021 року Снятинською міською радою, у належному позивачці та ОСОБА_6 житловому будинку на
АДРЕСА_1 проживають без реєстрації ОСОБА_5, ОСОБА_2,
ОСОБА_4, ОСОБА_3 .
26. Згідно з інформацією, наданою на запит суду, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані в селі Город Косівського району Івано-Франківської області.
27. Згідно з актами обстеження матеріально-побутових умов сім`ї
від 22 листопада 2018 року та 19 листопада 2019 року будинок сім`ї
ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 знаходиться у задовільному стані. Комісією встановлено, що вказана сім`я упорядкувала територію та провела до ладу житловий будинок. Будь-яких доходів сім`я ОСОБА_2 не одержує та проживає за вказаною адресою з 20 листопада 2011 року.
28. Відповідно до висновку Служби у справах дітей Снятинської міської ради, затвердженого рішенням Снятинської міської ради від 16 грудня 2022 року, служба у справах дітей вважає за недоцільне визнавати малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням в домогосподарстві на АДРЕСА_1 .
29. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 червня 2021 року Державним реєстратором Снятинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Шинкаруком І. В. накладено арешт на спірний житловий будинок.
30. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 жовтня
2019 року у справі № 351/1549/18 рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_2,
ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення відмовлено. Підставою скасування рішення суду першої інстанції стало те, що суд вирішення спору щодо прав малолітніх дітей на житло відбулося без участі органу опіки та піклування.
31. Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року залишено без змін.
32. Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області
від 06 вересня 2022 року у справі № 351/1763/19 стягнуто з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачену суму авансу у розмірі
54 824, 00 грн. В решті позову відмовлено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
34. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
35. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
37. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
38. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
39. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
40. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
41. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
42. Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
43. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 Житлового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.