Постанова
Іменем України
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 314/1612/22
провадження № 61-13904св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Сенс Банк",
треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Шаповалова Олена Георгіївна, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2023 року у складі судді Кіяшко В. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк", банк) про визнання протиправним та скасування рішення нотаріуса, поновлення права власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що 25 травня 2007 року між АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, предметом якого є надання кредиту у розмірі
20 000 доларів США під 13% річних, строком до 24 травня 2018 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, цього ж дня між ним та АТ "Укрсоцбанк" був укладений договір іпотеки, предметом якого є належний їй на праві власності житловий будинок
АДРЕСА_1 .
Зазначала, що 11 січня 2022 року приватний нотаріус Шаповалова О. Г., діючи як державний реєстратор, прийняла рішення, індексний номер 62795125 про проведення державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок за АТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк".
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням приватного нотаріуса просить визнати його протиправним та скасувати, а також поновити її право власності на будинок, оскільки банк звернувся до нотаріуса про реєстрацію за собою права власності на предмет іпотеки поза межами позовної давності, що встановлено рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2021 року у справі № 314/3319/20, яким відмовлено у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки через пропуск банком позовної давності.
Крім того, зазначала, що дії приватного нотаріуса як державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ "Альфа-Банк" суперечать положенням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2023 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2022 року, прийняте приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального Запорізької області Шаповаловою О. Г. щодо реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за АТ "Альфа-Банк".
Поновлено за ОСОБА_1 право власності на вказаний житловий будинок на підставі ухвали суду, серія та номер: б/н, виданий 10 грудня 2003 року, видавник: Вільнянський районний суд Запорізької області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем проведена всупереч Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2023 року змінено в частині нормативно-правового обґрунтування. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що 13 квітня 2021 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", на підставі якого з 23 вересня 2021 року втратив чинність Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а тому суд помилково застосував закон, який не підлягав застосуванню.
Однак, оскаржуване рішення приватного нотаріуса є незаконним, оскільки банк у порушення умов договору і вимог статті 1048 ЦК України продовжував нараховувати проценти за користування кредитом після пред`явлення у листопаді 2015 року досудової вимоги про дострокове повернення кредиту та закінчення строку кредитування. Приватний нотаріус не звернув уваги на те, що кредитор продовжував нараховувати проценти на суму заборгованості після закінчення строку дії кредитного договору, хоча право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті
1050 ЦК України. Визнавши надані банком документи такими, що є безспірними і достатніми для здійснення державної реєстрації, приватний нотаріус не обговорив питання про те, чи відповідає наданий банком розрахунок заборгованості умовам кредитного та іпотечного договорів, чи здійснений він в межах строків позовної давності, чи не закінчився строк дії основного і іпотечного договорів.Під час здійснення державної реєстрації прав на іпотечне майно банк не повідомив приватного нотаріуса про те, що судовим рішенням від 21 жовтня 2021 року у справі № 314/3319/20 вимоги банку про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки залишені без задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі АТ "Сенс Банк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що приватний нотаріус, як державний реєстратор, приймаючи документи на реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем не здійснює перевірку розміру заборгованості, а перевіряє наявність необхідних документів для вчинення реєстраційної дії. Безспірність заборгованості приватний нотаріус перевіряє лише у разі вчинення виконавчого напису, а тому висновок суду апеляційної інстанції про помилковість нарахування банком процентів після закінчення строку дії кредитного договору не можуть бути підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком. З цих підстав вважає також помилковими посилання суду апеляційної інстанції на пропуск банком позовної давності. Крім того, зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтереси, тоді як банк реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог у позасудовому порядку. Вважає, що наявність судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші, встановлені Законом України "Про іпотеку", способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 04 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу
У грудні 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 травня 2007 року між АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є
АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, предметом якого є надання кредиту у розмірі 20 000 доларів США під 13 % річних, строком до 24 травня 2018 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, цього ж дня між ОСОБА_1 та АТ "Укрсоцбанк" був укладений договір іпотеки, предметом якого є належний йому на праві власності житловий будинок
АДРЕСА_1 .
Пунктом 4.1 іпотечного договору сторонами було погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду (підпункт 4.5.1); або на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт 4.5.2); або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (підпункт 4.5.3).
У зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору
АТ "Альфа-Банк" 05 серпня 2020 року звернулося до суду з позовом до іпотекодавця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі
32 246,12 доларів США.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2021 року у справі № 314/3319/20 відмовлено АТ "Альфа-Банк" у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Дане рішення суду оскаржене не було та набрало законної сили.
11 січня 2022 року приватний нотаріус Шаповалова О. Г. діючи як державний реєстратор, прийняла рішення, індексний номер 62795125 про проведення державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок за
АТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк". Підставою для здійснення реєстраційних дій став договір іпотеки від 25 травня 2007 року, копія вимоги від 13 серпня 2021 року про усунення порушення основного зобов`язання у розмірі 28 681, 99 доларів США із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі неусунення цих порушень, рекомендовані повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення від 19 серпня 2021 року, довідка банку від 15 грудня 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).
Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи
на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" норми
статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка діяла на час
укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.