ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 285/874/20
провадження № 61-15158св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 серпня
2020 року у складі судді Заполовської Т. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Галацевич О. М., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до судуз позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що з 08 вересня 2018 року він перебував із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням
Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 05 березня 2020 року розірвано.
3. Відповідно до свідоцтва про народження, виданого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції в Житомирської області 27 грудня
2012 року (актовий запис № 693) та змінами, внесеними 27 вересня 2018 року Новоград-Волинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції
у Житомирській області, він записаний батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. До реєстрації шлюбу він мав відносини із відповідачкою, тому сумніву щодо батьківства на момент здійснення запису про батька у нього не було. Проте в подальшому під час сварок із відповідачкою йому стало відомо, що він не є біологічним батьком дитини.
5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд виключити
з актового запису про народження ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про нього як про батька дитини.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
6. Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 серпня 2020 року у позові відмовлено.
7. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що саме лише припущення позивача щодо відсутності кровного споріднення між ним та дитиною, не може бути прийнято судом як доказ. Натомість належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що позивач не
є біологічним батьком ОСОБА_4, суду не надано.
8. Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року заяву ОСОБА_5 про скасування заочного рішення від 10 серпня 2020 року залишено без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Житомирського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 залишено без задоволення, заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 серпня 2020 року без змін.
10. Погодившись із висновком суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті, апеляційний суд додатково мотивував відмову в позові посиланням на частину п`яту статті 136 СК України вказавши, що на момент внесення змін до актового запису про народження дитини позивач знав, що він не є її біологічним батьком.
11. Підтвердженням вказаного висновку апеляційний суд вважав, те що
у первісному актовому записі про народження дитини, були зазначені відомості про батька, які не співпадають з прізвищем, ім`ям та по батькові
ОСОБА_1, а заява про визнання батьківства була подана у вересні 2018 року, тобто майже через 6 років після народження дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 20 жовтня 2023 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У листопаді 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Вважає, що суд з урахуванням визнання нею позову та неможливістю проведення генетичної експертизи, яка не є обов`язковою, мав всі підстави для задоволення позовних вимог.
19. Висновок апеляційного суду про те, що на момент внесення змін до актового запису про народження дитини, позивач знав, що він не є її біологічним батьком вважає припущенням, а застосування частини п`ятої статті 136 СК України помилковим.
20. Крім того посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу за відсутності відповідачки, яка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, у зв`язку з чим не мала можливості подати заяву про визнання позову.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Обставини справи, встановлені судами
21. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 із 08 вересня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 березня 2020 року у справі № 285/593/20.
22. ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідачки народився син ОСОБА_8, про що складено актовий запис № 693.
23. Згідно витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян, до актового запису про народження дитини від 27 грудня 2012 року № 693 внесено зміни на підставі заяви від 27 вересня 2018 року, а саме прізвище дитини змінено із " ІНФОРМАЦІЯ_4" на " ІНФОРМАЦІЯ_4", по-батькові із " ІНФОРМАЦІЯ_4" на " ІНФОРМАЦІЯ_4", а батьком дитини записаний ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до вимог
статті 126 СК України, замість " ОСОБА_13" відомості про якого були внесені на підставі частини першої статті 135 СК України.
24. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 травня 2023 року за клопотанням представника відповідача у справі була призначена молекулярно-генетична експертиза для встановлення наявності або відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною.
25. 07 липня 2023 року експерт повідомив суд про неможливість проведення експертизи, призначеної ухвалою суду, оскільки від
ОСОБА_1 надійшла заява про те, що він відмовляється прибути для відібрання зразків біологічного матеріалу.
26. Представник ОСОБА_3 подав заяву про визнання відповідачем позову ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
28. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Предметом спору у цій справі є оспорювання батьківства
ОСОБА_1, який записаний батьком дитини за власною заявою відповідно до статті 126 СК України.
31. Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
32. Відповідно до пункту першого статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована відразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
33. Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька
і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.
34. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).
35. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду (частина друга статті 125 СК України).
36. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).