ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 522/142/20
провадження № 61-13200 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Одеський національний медичний університет;
третя особа - Міністерство охорони здоров`я України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Одеського національного медичного університету на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О.,Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Одеського національного медичного університету(далі - ОНМедУ), третя особа - Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява обґрунтована тим, що 18 жовтня 2011 року вона уклала контракт із ОНМедУ в особі ректора ОСОБА_2 на посаду декана медичного факультету № 2 - лікувальна справа. Строк дії контракту був визначений із 18 жовтня 2011 року по 18 жовтня 2018 року. Наказом ОНМедУ від 26 жовтня 2011 року № 621-л її було обрано за конкурсом на вакантну посаду декана медичного факультету № 2 - лікувальна справа.
Наказом ОНМедУ від 11 жовтня 2018 року № 654-л її було переведено на посаду виконуючого обов`язки декана медичного факультету № 2 з 19 жовтня 2018 року.
Наказом ОНМедУ від 01 листопада 2018 року № 718-л на неї було покладено виконання обов`язків проректора з науково-педагогічної (навчальної) роботи із 08 листопада 2018 року.
03 грудня 2018 року вона уклала контракт № 43 з ОНМедУ в особі в. о. ректора ОСОБА_3 на посаду проректора з наукової-педагогічної (навчально-виховної) роботи на строк з 03 грудня 2018 року до 02 грудня 2023 року та наказом ОНМедУ від 03 грудня 2018 року № 791-л її переведено на вказану посаду. Призначення на вказану посаду було погоджено з МОЗ України.
Вказувала, що у період з 10 грудня 2018 року по 24 грудня 2019 року вона хворіла та перебувала на лікарняних. Згідно довідки МСЕК серії 12ААБ № 722269 від 24 грудня 2019 року їй встановлена ІІ групу інвалідності із причин загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату на строк до 01 січня 2021 року.
Наказом ОНМедУ від 10 грудня 2018 року № 3 скасовано, як неправомірний, та визнано таким, що не породжує жодних юридичних наслідків, наказ ОНМедУ від 03 грудня 2018 року № 791-л про переведення її на посаду проректора з наукової-педагогічної (навчально-виховної) роботи, а наказом ОНМедУ від 24 квітня 2019 року № 259-л її звільнено з посади в. о. декана медичного факультету № 2 згідно з у зв`язку із відсутністю на роботі більше чотирьох місяців, ненаданням документів, що підтверджують факт тимчасової непрацездатності та пояснень щодо відсутності на робочому місці.
Вважала своє звільнення незаконним, оскільки у порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України її звільнено в період тимчасової непрацездатності, а також не ознайомлено з наказом про звільнення, не видано трудову книжку. Копію наказу про звільнення та трудову книжку вона отримала лише у червні 2020 року після неодноразових звернень до відповідача.
Акцентувала на тому, що її звільнення відбулось без погодження з МОЗ України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ ОНМедУ від 10 грудня 2018 року № 3 про скасування наказу ОНМедУ від 03 грудня 2018 року № 791-л; визнати незаконним та скасувати ОНМедУ від 24 квітня 2019 року № 259-л про її звільнення з посади в. о. декана медичного факультету № 2; поновити її на посаді проректора з наукової-педагогічної роботи ОНМедУ; стягнути з ОНМедУ на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ОНМедУ від 24 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 із посади декана на 1,0 ставки медичного факультету № 2.
Визнано незаконним та скасовано наказ ОНМедУ від 10 грудня 2018 року про скасування наказу ОНМедУ від 03 грудня 2018 року № 791-л.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді проректора з науково-педагогічної роботи ОНМедУ.
Стягнуто з ОНМедУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 квітня 2019 року по 16 липня 2021 року у розмірі 2 034 814, 30 грн.
Допущено негайне виконання рішень в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, у сумі 73 459, 04 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суди виходили із того, що наказ ОНМедУ від 10 грудня 2018 року про скасування наказу ОНМедУ від 03 грудня 2018 року № 791-л, яким ОСОБА_1 було призначено на посаду проректора з наукової-педагогічної (навчально-виховної) роботи, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки цим наказом з ОСОБА_1 фактично розірвано контракт від 03 грудня 2018 року, припинено трудові відносини за контрактом та зміно умови праці - переведено на попередню займану посаду виконуючого обов`язки декана медичного факультету № 2 без згоди позивача та погодження МОЗ України, який відповідно до пункту 5 частини першої Розділу III Статуту ОНМедУ за поданням ректора погоджує призначення та звільнення з посади проректорів з науково-педагогічної роботи.
Скасовуючи наказ ОНМедУ від 24 квітня 2019 року, суди виходили із того, що звільнення ОСОБА_1 з посади декана медичного факультету № 2 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за порушення трудової дисципліни та відсутність на роботі більше чотирьох місяців без поважних причин не відповідає вимогам трудового законодавства. Також судами враховано, що у період з 10 грудня 2018 року по 24 грудня 2019 року позивачка перебувала на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності за цей період та станом на час видання наказу про звільнення не обіймала посаду виконуючого обов`язки декана медичного факультету № 2.
Встановивши, що звільнення позивачки відбулося з порушенням трудового законодавства, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу про звільнення позивача з роботи, поновлення її на посаді проректора з науково-педагогічної роботи ОНМедУ, яку вона займала згідно контракту № 43 від 03 грудня 2018 року та наказу від 03 грудня 2018 року № 791-л, а також стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відповідно положень статті 235 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. За розрахунок середнього заробітку судом взято довідку про заробітну плату позивачки за березень-квітень 2019 року, що передували звільненню.
Також суди зазначили, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України, оскільки копії оскаржуваних наказів та трудову книжку позивачка отримала 11 червня 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року Одеський національний медичний університет подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18, постановах Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 522/142/20 із Київського районного суду м. Одеси.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, не врахували, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року у справі № 826/13413/18 заборонено МОЗ України призначати виконуючого обов`язки ректора ОНМедУ та вчиняти будь-які інші дії щодо покладення обов`язків ректора ОНМедУ на будь-яку особу; ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15228/18 зупинено дію наказу ОНМедУ від 24 липня 2018 року № 529-л про переведення ОСОБА_3 на посаду проректора з науково-педагогічної роботи ОНМедУ.
Вказані ухвали на час підписання ОСОБА_3 наказу від 03 грудня 2018 року № 791-л про переведення ОСОБА_1 на посаду проректора з науково-педагогічної роботи були чинними та підлягали негайному виконанню. Відтак наказ від 03 грудня 2018 року № 791-л був правомірно скасований та визнаний таким, що не породжує жодних юридичних наслідків, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_3 відповідних повноважень на його підписання.
З огляду на вказане, ОСОБА_1 являлась такою, що займала посаду виконуючого обов`язки декана медичного факультету № 2, з якої її і було звільнено у зв`язку з відсутністю на роботі з грудня 2018 року по квітень 2019 року.
Звертав увагу на те, що на час звільнення позивачки у ОНМедУ були відсутні відомості щодо перебування ОСОБА_1 на лікарняному, листки непрацездатності відповідач отримав лише 27 грудня 2019 року, що на думку відповідача, вказує на відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Також суди не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18, відповідно до яких у разі порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Вказує, що не погоджується з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, для його розрахунку необхідно виходити із виплат, що здійснювались позивачу за фактично відпрацьовані два місяці, які передували її звільненню, тобто жовтень та листопад 2018 року, а не за два місяці, що передували звільненню, коли ОСОБА_1 фактично не працювала та отримала компенсацію за невикористану відпустку, яка не має враховуватись при обчисленні середньої заробітної плати.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 жовтня 2011 року ОСОБА_1 уклала контракт із ОНМедУ в особі ректора ОСОБА_2, згідно якого позивачку було призначено на посаду декана медичного факультету № 2 - лікувальна справа на строк з 18 жовтня 2011 року до 18 жовтня 2018 року (а. с. 69-74, т. 1).
Наказом ОНМедУ від 26 жовтня 2011 року № 621-л ОСОБА_1, професора, д. м. н. прийнято за конкурсом на вакантну посаду декана медичного факультету № 2 - лікувальна справа (а. с. 65-66, т. 1).
Наказом ОНМедУ від 11 жовтня 2018 року № 654-л ОСОБА_1 переведено на посаду виконуючого обов`язки декана (спеціальний фонд навчання) медичного факультету № 2 - з 19 жовтня 2018 року до заміщення вакантної посади встановленим законом порядку (а. с. 67, т. 1).
Наказом ОНМедУ від 01 листопада 2018 року від № 718-л на ОСОБА_1, за її згодою, покладено виконання обов`язків проректора з науково-педагогічної (навчальної) роботи - з 08 листопада 2018 року (а. с. 77, т. 1).
Згідно листа МОЗ України від 21 листопада 2018 року № 11.3-15/2127/30918 останнє погодило призначення ОСОБА_1 на посаду проректора з науково-педагогічної роботи ОНМедУ (а. с. 68, т. 1).
03 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ОНМедУ в особі в. о. ректора ОСОБА_3 контракт № 43, згідно якого позивачка була прийнята на посаду проректора з науково-педагогічної (навчально-виховної) роботи на строк з 03 грудня 2018 року до 02 грудня 2023 року (а. с. 57-63, т. 1).
Наказом ОНМедУ від 03 грудня 2018 року № 791-л ОСОБА_1 переведено на посаду проректора з науково-педагогічної роботи (спеціальний фонд-навчання) з посадовим окладом 7 297, 90 грн з доплатами: за науковий ступінь д. н. 25 % за звання професора 33 % та надбавками за почесне звання 20 %, за вислугу років 30 % посадового окладу - з 03 грудня 2018 року по 02 грудня 2023 року (а. с. 52, т. 1).
Наказом ОНМедУ від 03 грудня 2018 року № 640-о внесено зміни до наказу ОНМедУ від 14 грудня 2016 року № 781-о "Про затвердження функціональних обов`язків керівних працівників університету", а саме: додаток № 1 (Розподіл обов`язків проректорів ОНМедУ) та Додаток № 2 (Посадова інструкція проректора з науково-педагогічної роботи) викладено у нових редакціях (а. с. 64, т. 1).
Встановлено, що починаючи з 10 грудня 2018 року по 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 хворіла та перебувала на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності: серії АДЖ № 465853, виданим КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 12"; серії АДЖ № 355576, виданим КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 12"; серії АДЖ № 740779, виданим КУ "Пологовий будинок № 2"; серії АГЮ № 839953, виданим КУ "Одеська обласна клінічна лікарня"; серії АДЖ № 355969, виданим КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 12"; серії АДЖ № 685351, виданим КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 12"; серії АДЦ № 819304, виданим КУ "Одеська обласна клінічна лікарня" м. Одеси; серії АДЖ № 685612, виданим КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 12"; серії АДН № 208092, виданим КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 12"; серії АДН № 208292, виданим КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 12"; серії АДЦ № 821001, виданим КУ "Одеська обласна клінічна лікарня" м. Одеси; серії АДН № 208509, виданим КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 12"; серії АДН № 208707 виданим КНП "Центр первинної медико санітарної допомоги № 12"; серії АДН № 228392, виданим КНП "Міська клінічна лікарня № 11" Одеської міської ради м. Одеси; серії АДН № 208962, виданим КНП "Міська клінічна лікарня № 11" Одеської міської ради м. Одеси; серії АДН № 464285, виданим КНП "Міська клінічна лікарня № 11" Одеської міської ради м. Одеси; серії АДН № 464563, виданим КНП "Міська клінічна лікарня № 11" Одеської міської ради м. Одеси (а. с. 101-117, т. 1).
Згідно з Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12ААБ № 722269 від 24 грудня 2019 року, ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату на строк до 01 січня 2021 року.
Наказом ОНМедУ від 10 грудня 2018 року № 3 скасовано як неправомірний наказ ОНМедУ від 03 грудня 2018 року № 791-л, яким ОСОБА_1 переведено на посаду проректора з науково-педагогічної роботи (спеціальний фонд-навчання); визнано наказ ОНМедУ від 03 грудня 2018 року № 791-л таким, що не породжує жодних юридичних наслідків (а.с. 53-54, т. 1). Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено, зокрема, відсутність у ОСОБА_3 повноважень на виконання обов`язків ректора та проректора з науково-педагогічної роботи ОНМедУ відповідно до судових рішень (ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15228/18 та ухвал Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року та від 27 вересня 2018 року у справі № 826/13413/18) та підписання наказу ОНМедУ від 03 грудня 2018 року № 791-л особою, яка не мала повноважень діяти від імені ОНМедУ.
Наказом ОНМедУ від 24 квітня 2019 року № 259-л ОСОБА_1 звільнено з 24 квітня 2019 року з посади в. о. декана на 1, 0 ставки медичного факультету № 2, згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за 224 календарних дня невикористаної щорічної відпустки, у зв`язку з відсутністю на роботі більше чотирьох місяців, ненадання документів, що підтверджують факт тимчасової непрацездатності та пояснення щодо відсутності на робочому місці. Підстава: табель обліку використання робочого часу за період грудень 2018 року-квітень 2019 року, повідомлення про необхідність надати пояснення щодо відсутності на робочому місці від 17 квітня 2019 року № 01/09-144, службова записка в. о. начальника відділу кадрів Пучкової Г. В. (а. с. 55, т. 1).
Відповідно до пункту 5 частини першої Розділу III Статуту ОНМедУ, який розміщений на офіційному сайті Університету та є загальнодоступною інформацією, університет підпорядкований МОЗ України, який за поданням ректора погоджує призначення та звільнення з посади проректорів з науково-педагогічної роботи.
Згідно з частиною першою розділу VІ Статуту ОНМедУ ректор погоджує з МОЗ України призначення та звільнення проректорів, що є науково-педагогічними працівниками, відповідно до законодавства України.
Встановлено, що МОЗ України не отримувало від ОНМедУ подання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з науково-педагогічної роботи.
У період з 26 липня 2019 року по 11 червня 2020 року стороною позивача вчинялись дії щодо отримання відомостей з ОНМедУ про наявність чи відсутність трудових відносин між ОНМедУ та ОСОБА_1 з наданням відповідних документів.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року у справі № 522/32/20 ОСОБА_4, т. в. о. ректора ОНМедУ, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 212-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Копії наказів ОНМедУ, зокрема, від 10 грудня 2018 року № 3, від 24 квітня 2019 року № 259-л, а також трудову книжку серії НОМЕР_1 позивачка отримала лише 11 червня 2020 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОНМедУ підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає не в повній мірі.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.