ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
справа № 2о-114/07
провадження № 61-10310св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
особа, яка не брала участі в справі, - Львівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р.,
Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., від 29 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
1. У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт володіння ним на праві власності нежитловим приміщенням, загальною площею 13,8 кв. м, позначеним в технічному паспорті літ. 11-1 та 11-3, розташованим в будинку АДРЕСА_1 .
2. Заяву мотивував тим, що нежитлові приміщення в будинку
АДРЕСА_1 були надані йому начальником житлово-експлуатаційної контори (далі - ЖЕК) для використання у власних потребах і тимчасового проживання у 1992 році, як майстрові ЖЕКу.
3. Приміщення перебувало у занедбаному стані, але він зробив ремонт, поміняв вікна та двері, поклав частково підлогу, поставив сантехніку. Мешканці будинку жодних заперечень йому не висловлювали. Використовує приміщення протягом 15 років, підтримуючи його у належному стані, проводив поточний ремонт, перекрив дах, який протікав. Жодних претензій з боку органів влади до нього немає, однак ЖЕК реорганізований, а тому втрачений документ на підставі якого він отримав приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2007 року заяву задоволено. Встановлено факт володіння ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитловим приміщенням, загальною площею
13,8 кв. м, позначеним в технічному паспорті літ. 11-1 та 11-3, розташованим в будинку АДРЕСА_1 . Зобов`язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" провести державну реєстрацію належного заявнику на праві приватної власності нерухомого майна.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що спірне приміщення надано заявнику, як працівнику ЖЕКу, в користування у 1992 році. Приміщення було у занедбаному стані та заявник за власні кошти зробив ремонт, оскільки з керівництвом ЖЕКу була домовленість, що дане приміщення залишиться йому. Заявник протягом тривалого часу використовує зазначене приміщення, витратив значні кошти на його приведення у відповідний стан, на приміщення ніхто не претендує, а тому ОСОБА_1 набув право власності на вказане нерухоме майно.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
6. У липні 2022 року особа, яка не брала участі у справі, - Львівська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду
м. Львова від 13 червня 2007 року.
7. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року поновлено Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2007 року. Відкрито апеляційне провадження у справі та зупинено дію рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2007 року.
8. Постановою Львівського апеляційного суду від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2007 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки Львівської міської ради, яка не була залучена до участі у справі.
10. При цьому оскарженим рішенням фактично визнано право власності на нежитлове приміщення, яке належало на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги Львівської міської ради.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. 06 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 29 травня 2023 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
14. У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19,
від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц,
від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України).
17. Зауважує, що апеляційним судом було необґрунтовано поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду
м. Львова від 13 червня 2007 року.
18. Стверджує, що Львівська міська рада не надала жодного документа на підтвердження володіння спірним приміщенням. При цьому державна реєстрація права власності за Львівською міською радою не здійснювалась.
19. Вважає, що Львівська міська рада обрала неналежний спосіб захисту, оскільки спірні правовідносини між заявником та міською радою врегульовані поняттям віндикації.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи
20. Згідно з довідкою від 24 травня 2007 року, виданою Львівським комунальним підприємством "Граніт", у 1992 році майстру ЖЕК-300
ОСОБА_1 дано в користування нежитлове приміщення
АДРЕСА_2 для власних потреб, яке використовується ним по дату видачі довідки.
21. За відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно, право комунальної власності на будинок АДРЕСА_1
09 листопада 2006 року зареєстровано за територіальною громадою
м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Залізничного райвиконкому м. Львова від 10 березня 1987 року № 109, а право приватної власності на нежитлові приміщення, загальною площею 13,8 кв. м, розташовані у зазначеному будинку, 06 липня 2007 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду
м. Львова від 13 червня 2007 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
22. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
23. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
24. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
25. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
27. За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
28. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
29. Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
30. Статтею 10 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 року було встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Статтею 11 було встановлено, що у виключній власності держави є земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави. Згідно зі статтею 124 органами державної влади в областях, районах, містах, районах у містах, селищах і селах Української РСР є обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські Ради народних депутатів.
31. До 1991 року законодавство не розрізняло загальнодержавної (республіканської) та комунальної власності. З розпадом СРСР та створенням українського національного законодавства постало питання розмежування державного і комунального майна.