ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/2291/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранця О. М. - головуючий, Вронської Г.О., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Москалика О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс"
на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Бондарєва Е.М.
від 10.07.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,
від 07.11.2023 (повний текст складено 15.11.2023)
у справі за позовом Приватного підприємства "Релакс",
до:
відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 ;
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс",
про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсним договору про закупівлю товару №42 від 02.05.2023,
за участю представників:
від позивача: не з`явилися,
від відповідача-1: не з`явилися,
від відповідача-2: Сизоненко С.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень
Приватне підприємство "Релакс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про: визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині відхилення пропозиції Приватного підприємства "Релакс" у закупівлі UA-2023-03-31-003697-а та скасування протоколу уповноваженої особи Військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2023 №60; визнання недійсним договору про закупівлю товару №42 від 02.05.2023, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що замовником були порушені принципи публічної закупівлі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2291/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 19.06.2023.
29.05.2023 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Данилової А.Г. про залишення позовної заяви без розгляду та повернення судового збору.
01.06.2023 відповідачем-1 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам нормативно-правових актів.
08.06.2023 до суду надійшов відзив відповідача-2, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що дії відповідача-1 щодо прийняття тендерної пропозиції відповідача-2, визначення переможцем закупівлі ТОВ "Фірма "Технокомплекс" та укладення договору є правомірними, а укладений за результатами закупівлі товару за №42 від 02.05.2023 є дійсним. Також відповідач-2 просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката (орієнтовно 41 000,00 грн).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 позовну заяву Приватного підприємства "Релакс" залишено без розгляду.
27.06.2023 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.
Приватне підприємство "Релакс" подало до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив суд заяву залишити без задоволення посилаючись на те, що за наявними матеріалами, наданими відповідачем-2, не можливо визначити, яку саме надано відповідачу-2 професійну правничу допомогу. Позивач вважав розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у заяві, помилковим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг. Позивач зауважив, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій спорів, а тому вартість наданих послуг за договором в розмірі 25 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною та нерозумною. Водночас, приймаючи участь у судових засіданнях у даній справі, адвокат відповідача-2 не допустив значних витрат часу на таку участь, з огляду на що вартість участі в одному судовому засіданні в розмірі 4 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною, нерозумною та неспівмірною з обсягом наданих адвокатом відповідача-2 таких послуг.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх прийняття
Додатковою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №904/2291/23, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Релакс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Судові рішення мотивовані тим, що поведінка позивача та його представника розцінюється судом як необґрунтовані дії в розумінні частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши докази, надані відповідачем-2 на підтвердження судових витрат на професійну правову допомогу в суді першої інстанції, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи судом першої інстанції, заперечення позивача на заяву відповідача-2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суди дійшли висновку про часткове задоволення заяви відповідача-2 та стягнення судових витрат з позивача у сумі 2 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №904/2291/23, в якій просить додаткову ухвалу та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача-2 щодо розподілу судових витрат та стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
Скаржник стверджує, що постанову апеляційного господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2023 року встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 05 січня 2024 року.
Приватне підприємство "Релакс" подало через систему Електронний Суд пояснення 10.01.2024, тобто з пропуском встановленого Верховний Судом строку. При цьому Приватне підприємство "Релакс" не заявляє клопотання про продовження строку на подання відзиву та не наводить поважних причин пропуску такого строку. А доводи про неотримання касаційної скарги спростовуються доказами, даними скаржником до касаційної скарги, зокрема квитанцією №353817 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Приватного підприємства "Релакс".
З огляду на викладене Верховний Суд залишає такі пояснення Приватного підприємства "Релакс" без розгляду.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17).
Так, у спірних правовідносинах розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи обставини цієї справи, зокрема, має здійснюватись з огляду на частину п`яту статті 130 ГПК України у системно-логічному зв`язку із частиною четвертою статті 126 ГПК України та з частиною п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Подібна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.