ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа №916/2188/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,
представників учасників справи:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Андреєв А.Е.,
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Очколяс Д.В.,
від третьої особи 1: Пономаренко В.С.,
від третьої особи 2: Ігнатенко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб"
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі суддів: Д`яченко Т.Г., Погребна К.Ф., Мостепаненко Ю.І.
від 10.04.2023
та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі суддів: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.
від 14.09.2023
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб"
про стягнення 524593,69 грн
та за зустрічним позовом Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб"
до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні зустрічного позивача: Фонду державного майна України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні зустрічного відповідача: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України
про визнання договору недійсним
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (надалі - Позивач, Відповідач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб" (надалі - Відповідач, Позивач за зустрічним позовом) про стягнення 524593,69 грн, з яких основного боргу у розмірі 484996,52 грн, пені у розмірі 20874,78 грн, 3% річних у розмірі 4374,93 грн та інфляційних витрат у розмірі 14347,46 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2959-П-ОДФ-20 від 24.06.2020.
3. Відповідач звернувся до Господарського суду Одеської обласної із зустрічною позовною заявою до Позивача про визнання недійсним договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020 №2959-П-ОДФ-20, що укладений між Позивачем за зустрічним позовом та Відповідачем за зустрічним позовом.
4. Зустрічний позов мотивовано тим, що спірний договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2959-П-ОДФ-20 від 24.06.2020 є удаваним правочином, укладений для приховання іншого правочину, який вчинений між сторонами, а саме договору оренди державного майна без дотримання визначених законодавством необхідних умов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від у справі №916/2188/21, первісну позовну заяву задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму основної заборгованості у розмірі 484996,52 грн, пеню у розмірі 20874,78 грн, 3% річних у розмірі 4374,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 14347,46 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
6. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суди попередніх інстанції, аналізуючи умови та положення укладеного між сторонами договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020 №2959-П-ОДФ-20 та приписи чинного законодавства, дійшли висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Судом враховано, що Позивач за зустрічним позовом упродовж тривалого часу вчиняв дії, спрямовані на виконання оспорюваного договору, зокрема, користувався послугами за таким договором та сплачував їх.
Суди попередніх інстанцій вказали, що на стадії, коли укладений договір є виконаним повністю або частково, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту, так як вказане не призвело б до поновлення прав Позивача за зустрічним позовом, у разі встановлення їх порушення.
7. Щодо первісних позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу у розмірі 484996,52 грн, пені у розмірі 20874,78 грн, 3% річних у розмірі 4374,93 грн та інфляційних витрат у розмірі 14347,46 грн, суди попередніх інстанцій зазначили, що Позивачем на підставі наданих ним доказів доведено надання Відповідачу послуг, обумовлених договором від 24.06.2020 №2959-П-ОДФ-20 про допуск до об`єктів портової інфраструктури, протягом часу дії договору, у зв`язку із чим у Відповідача виникло зобов`язання зі сплати таких послуг, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
8. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, у якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі №916/2188/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити, у задоволенні первісних позовних вимог відмовити.
9. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо первісного позову Скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 632 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), і не дослідили законність зміни вартості користування об`єктами інфраструктури в односторонньому порядку та не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.08.2023 у справі №910/4109/22, від 19.08.2019 у справі №395/499/16-ц та від 12.09.2011 у справі №3-80гс-11.
Щодо зустрічного позову Скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що договір є договором про надання послуг, через неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 759 та 907 ЦК України та положень договору, та не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №923/485/17.
10. Позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому скаргу просив залишити без задоволення.
Відзив обґрунтовано з посиланням на мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення.
11. Третя особа - Фонд державного майна України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому скаргу просила задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.
12. Третя особа - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому скаргу просила залишити без задоволення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Між Позивачем та Відповідачем укладено договір від 24.06.2020 №2959-П-ОДФ-20, предметом якого є надання користувачу послуги з користування об`єктом портової інфраструктури (надалі - послуги), який закріплений за адміністрацією та знаходиться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та інших послуг, які зазначені в додатку №1-2, та доповнення 1 до додатку 1-2 (надалі - об`єкт інфраструктури), які є невід`ємною частиною цього договору.
14. Відповідно до пункту 1 додатку №1-2 до договору визначено, що адміністрація надає послуги користувачу з надання права використання об`єктів інфраструктури надводної частини споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, пляж "Отрада" (інв. №№340057, 340058, 340053) для допоміжних робіт (з метою постачання провіантом, доступу до механізмів, обладнання, майна, зберігання, тимчасового розміщення механізмів, обладнання, майна та ін.).
15. Пунктом 8.1 договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Дія договору вважається продовженою на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору. Згідно з частиною 3 статті 631 ЦК України сторони погодили, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 23 липня 2019 року.
16. Згідно з пунктом 2.4 договору, нарахування плати за послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації Одеського морського порту), що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.
17. Згідно з розрахунку вартості послуг, що є доповненням №1 до додатку №1-2 до договору від 24 06.2020 №2959-П-ОДФ-20, який є його невід`ємною частиною, вартість використання об`єктів інфраструктури - надводної частини споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, пляж "Отрада" (інв. №№340057, 340058, 340053) для допоміжних робіт (з метою постачання провіантом, доступу для механізмів, майна, зберігання, тимчасове розміщення механізмів, обладнання, майна та інше), вартість послуг (без ПДВ) на місяць становить 25066,08 грн (площа - 2678,0 кв.м вартість послуг за 1 кв.м на місяць - 9,36 грн).
18. Пунктом 3.1.2 договору передбачено право адміністрації в односторонньому порядку змінювати вартість користування об`єктами інфраструктури.
19. Відповідно до пункту 2.13 договору, вартість послуг підлягає перегляду у разі зміни ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін і тарифів. При цьому, адміністрація сповіщає про такі зміни користувача шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/факсом.
20. Пунктами 2.4-2.5 додатку №1-2 до договору від 24.06.2020 №2959-П-ОДФ-20 встановлено, що у разі зміни тарифів, оплата користувачем наданих йому послуг проводиться за новими тарифами, чинними на дату надання послуг, без внесення змін до умов діючого договору. Відомості про зміну діючих тарифів користувач отримує шляхом повідомлення на його електронну пошту або на поштову (юридичну) адресу, зазначену у цьому договорі.
21. Відповідно до довідки Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 23.11.2020 №19-06-01.01-14/534 визначено об`єкти, які знаходяться на балансі адміністрації.
22. Згідно з пунктом 3 розділу 1 глави III Облікової політики Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", затвердженої наказом від 13.05.2019 №81/10 та погодженої Міністерством інфраструктури України (лист №5979/17/10-19 від 17.05.2019), основні засоби, які одержані безоплатно (шляхом дарування), на визнання первісно оцінюються за справедливою вартістю отриманого активу, визначеною відповідно до вимог МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості".
Параграфом 7 МСБО 16 "Основні засоби" визначається, що собівартість об`єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо: є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов`язані з об`єктом, надійдуть до суб`єкта господарювання; собівартість об`єкта можна достовірно оцінити. Параграфом 2 МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості" встановлено, що справедлива вартість - це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб`єкта господарювання. Для деяких активів та зобов`язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов`язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актова чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов`язання). Параграфом 9 МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості" встановлено, що цей МСФЗ визначає справедливу вартість як ціну, яка була б отримана за продаж актова, або сплачена за передачу зобов`язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Враховуючи вищевикладене, нормами МСБО 16 "Основні засоби", МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості", Обліковою політикою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" встановлено порядок оцінки безоплатно отриманого майна для відображення у фінансовій звітності підприємства. Оцінка безоплатно отриманого майна провадиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 №2658-111.
23. З метою визначення актуальної дійсної вартості надводної частини споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, пляж "Отрада" (інв. №№340057, 340058, 340053) Позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності.
24. Відповідно до звіту експертного агентства "Укрконсалт" №2228 про незалежну оцінку справедливої (ринкової) вартості об`єкта: - комплекс споруд (гідротехнічні споруди), що знаходяться на балансі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), та розташовані за адресою: м. Одеса, пляж "Отрада", 16/2; - комплекс споруд (залізничні магістралі), що знаходяться на балансі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) та розташовані за адресою: м. Одеса, Митна пл., 1/1, ринкова вартість об`єкта оцінки, визначена на дату оцінки 30 листопада 2020 року без урахування ПДВ становить: траверс №8 (інв. №340053) - 613584 грн; північне берегоукріплення (інв. №340057) - 11903701 грн; південне берегоукріплення (інв. №340058) - 5611745 грн.
25. Позивачем було надіслано на електронну адресу Відповідача лист, в якому проінформовано його про те, що з 01 січня 2021 року, у зв`язку зі зміною ціноутворюючих факторів, змінено вартість послуги з надання права користування об`єктами портової інфраструктури - надводною частиною споруд (інв. №№ 340057, 340058, 340053) для допоміжних робіт, та з 01 січня 2021 року вартість таких послуг становить 37,37 грн/кв.м на місяць без урахування ПДВ.
Отже, з 01 січня 2021 року ціна за надання вищевказаних послуг на місяць становитиме 101040,94 грн (2678 кв.м х 37,73 грн/кв.м), в тому числі ПДВ - 20208,19 грн, що разом складає - 121249,13 грн.
26. Відповідно до пункту 2.3 договору, оплата за користування об`єктом інфраструктури здійснюється на підставі рахунку адміністрації.
27. Згідно з пунктом 2.6 договору, рахунки на оплату та акти наданих послуг адміністрації передаються користувачу наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факсу, повідомлену користувачем за запитом адміністрації; безпосередньо уповноваженому представнику користувача під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; направляються Користувачу іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо).
28. Положеннями пункту 2.7 договору передбачено, що користувач оплачує рахунки протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Одеської філії адміністрації. Користувач повинен підписати отриманий від адміністрації акт наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оформлення такого акту. Якщо у цей строк користувач не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження, цей акт наданих послуг вважається сторонами погодженим (підписаним) (пункт 2.8 договору).
29. Позивачем було направлено Відповідачу для підписання акти наданих послуг за січень-квітень 2021 року та виставлено відповідні рахунки:
- акт наданих послуг за січень 2021 року та рахунок №590001 від 27.01.2021 на суму 121249,13 грн (який отримано особисто під підпис представником Відповідача 02 лютого 2021 року);
- акт наданих послуг за лютий 2021 року та рахунок №590002 від 10.02.2021 на суму 121249,13 грн (який отримано особисто під підпис представником Відповідача 17 лютого 2021 року);
- акт наданих послуг за березень 2021 року та рахунок №590003 від 04.03.2021 на суму 121249,13 грн (який отримано особисто під підпис представником Відповідача 11 березня 2021 року);
- акт наданих послуг за квітень 2021 року та рахунок №590004 від 02.04.2021 на суму 121249,13 грн (який отримано особисто під підпис представником Відповідача 08 квітня 2021 року).
30. З метою врегулювання спору в досудовому порядку Позивачем направлялась Відповідачу претензія від 27.04.2021 №1373/19-03-10/Вих про сплату заборгованості за період з січня 2021 року по квітень 2021 року, яка становить 484996,52 грн (121249,13 грн х 4, де 121249,13 грн - плата за місяць, 4 - кількість місяців).
31. 17 травня 2021 року Відповідачем направлено Позивачу лист від 11.05.2021 №1105/21-49, в якому Відповідач зазначив, що рахунки та акти він не отримував, у зв`язку з чим просив роз`яснити підстави зміни вартості послуг.
32. Листом від 26.05.2021 №1579/19-03-10/Вих Позивач повідомив Відповідача про отримання його представником запитуваних документів, надав роз`яснення щодо зміни вартості послуг за договором, також повторно направив копії рахунків та актів наданих послуг за січень-квітень 2021 року.
33. Згідно з пунктом 9.3 договору, даний договір може бути розірваний або припинений на умовах даного договору або у відповідності до чинного законодавства України.
Положеннями пункту 9.4 договору передбачена можливість дострокового припинення договору у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 8.3 договору припинення його дії не звільняє сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов`язань та сплати штрафних санкцій, які виникли під час дії договору.
34. 27 квітня 2021 року Фондом державного майна України було затверджено акт приймання-передачі майна із сфери управління Міністерства інфраструктури України, яке обліковується на окремому балансі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", до сфери управління Фонду державного майна України на баланс Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб", відповідно до якого Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", яке належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, з окремого балансу Одеської філії безоплатно передало, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 12.03.2021 року №111, а Державне підприємство "Чорноморський яхт-клуб", яке належить до сфери управління Фонду державного майна України, прийняло, крім іншого, наступне майно (гідротехнічні споруди): траверс №8 (інв. №340053); північне берегоукріплення (інв. №340057); південне берегоукріплення (інв. №340058).
35. Відповідно до пункту 5.4 договору, у випадку несвоєчасної сплати Послуг, адміністрація має право вимагати від користувача сплати пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.
36. Звертаючись до суду з позовними вимогами, Позивач посилається на те, що Відповідачем порушено умови договору щодо своєчасної оплати послуг у розмірі 484996,52 грн, у зв`язку із чим Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача пеню станом на 30 червня 2021 року у розмірі 20874,78 грн, 3% річних у розмірі 4374,93 грн за період з січня 2021 року по червень 2021 року, а також інфляційні втрати у розмірі 14347,46 грн.
37. Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами, Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2959-П-ОДФ-20 від 24.06.2020 є удаваним правочином, укладений для приховання іншого правочину, який вчинений між сторонами, а саме договору оренди державного майна.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
38. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
39. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
40. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, покладається на скаржника.
41. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо первісного позову Скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 632 ЦК України, і не дослідили законність зміни вартості користування об`єктами інфраструктури в односторонньому порядку та не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.08.2023 у справі №910/4109/22, від 19.08.2019 у справі №395/499/16-ц та від 12.09.2011 у справі №3-80гс-11.
Щодо зустрічного позову Скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що договір є договором про надання послуг, через неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 759 та 907 ЦК України та положень договору, та не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №923/485/17.
42. Правовідносини між сторонами у цій справі виникли із зобов`язань за договором про допуск до об`єктів портової інфраструктури, неналежне виконання якого в частині здійснення оплати за надані послуги стало наслідком нарахування Позивачем пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних до стягнення з Відповідача.
43. Частиною 1 статті 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
44. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
45. В силу частин 1, 4 статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
46. Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.