ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
справа № 810/3210/17
адміністративне провадження № К/9901/53136/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 (головуючий суддя Кушнова А.О., судді: Лисенко В.І., Панова Г.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 (головуючий суддя Кобаль М.І., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі №810/3210/17 за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Оленівське" Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною відмови, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Дослідне господарство "Оленівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" (яке у подальшому перейменоване на Державне підприємство "Дослідне господарство "Оленівське" Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, далі також - Державне підприємство, платник податків, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі також - Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, податкова інспекція, податковий орган, відповідач 1) та Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України, відповідач 2), в якому (з урахуванням уточнень до позовної заяви) просило:
- визнати протиправною відмову Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у неприйнятті як податкової звітності "загальну" декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137644 від 20.02.2017, "звітну" декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137553 від 20.02.2017;
- вважати поданими "загальну" декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137644 від 20.02.2017, "звітну" декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137553 від 20.02.2017 датою їх отримання податковим органом - 20.02.2017;
- зобов`язати названу податкову інспекцію зареєструвати "загальну" декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137644 від 20.02.2017, "звітну" декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137553 від 20.02.2017;
- визнати протиправним виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку та скасувати рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку;
- зобов`язати ДФС України поновити Державне підприємство в Реєстрі платників єдиного податку з 20.02.2017.
В обґрунтування позову зазначено, що Державне підприємство, набувши починаючи з 01.01.2015 статус платника єдиного податку четвертої групи, в лютому 2017 року в черговий раз подало до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області пакет необхідних документів (а саме перелічену вище податкову звітність) для підтвердження такого статусу, проте отримало відмову в прийнятті такої звітності з посиланням на те, що позивач не може бути платником єдиного податку через обліковану станом на 31.12.2016 податкову заборгованість в сумі 0,31 грн. З урахуванням тих обставин, що на момент виникнення спірних правовідносин Державне підприємство вже було платником єдиного податку, підтвердило належними та достатніми документами умови перебування на особливому режимі оподаткування, а на іншому рахунку в межах того ж податку на додану вартість обліковувалася переплата (8 919,93 грн.), то підстави для позбавлення його цього статусу були відсутні.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018, адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із вищезазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів, посилаючись, зокрема, на те, що у 2016 році позивач дійсно був платником єдиного податку четвертої групи. Однак станом на 01.01.2017 за ним обліковувався податковий борг у розмірі 0,31 грн., а тому, незважаючи на подані Державним підприємством документи для підтвердження статусу платника єдиного податку, останній в розумінні норм пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України не міг бути зареєстрованим платником названого податку.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що відповідно до установчих документів Державне підприємство "Дослідне господарство "Оленівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" було створене як державне сільськогосподарське підприємство та відповідно до довідки Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.02.2014 №1202/10-07-15-02-11 про набуття (підтвердження) статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку з 13.02.2014 перебувало на податковому обліку як платник фіксованого сільськогосподарського податку.
У 2015 році, як вбачається зі змісту листа Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.04.2015 №3494/10/10-07-15-02-11 та довідки Головного управління ДФС у Київській області від 23.10.2017 №7260/10/10-36-12-11, у 2015 і 2016 роках Державне підприємство Дослідне господарство "Оленівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" значилося таким, що має статус платника єдиного податку четвертої групи.
20.02.2017 позивач, керуючись вимогами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, для підтвердження наявного статусу подав до Фастівського відділення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області пакет документів, а саме:
- загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік (заповнена 20.02.2017, в якій задекларовано річну суму податку у розмірі 492 424,72 грн., а також відомості про наявність земельних ділянок (як додаток 1 до вказаної загальної податкової декларації);
- розрахунок частки сільськогосподарського виробництва за 2016 рік (заповнений 20.02.2017), в якому були відображені сума скоригованого доходу сільськогосподарського товаровиробника у розмірі 23 712 431,65 грн. та частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період в обсязі 98,63%;
- звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік (заповнена 20.02.2017), в якій задекларовано річну суму податку у розмірі 492 424,72 грн., разом із відомостями про наявність земельних ділянок;
- розрахунок частки сільськогосподарського виробництва за 2016 рік (в якому продубльовано відомості з попереднього поданого такого ж розрахунку).
Перелічена податкова звітність прийнята контролюючим органом в той же день та зареєстрована за №№9024137657, 9024137553, 9024137597 і №9024137644, що підтверджується наявними у матеріалах справи електронними квитанціями №2.
Надалі листом від 22.02.2017 № 25/10-13-10-24-12-13 відповідач 1 повідомив позивача про відмову у прийнятті зазначеної податкової звітності з вказівкою на те, що відповідно до підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України платниками єдиного податку четвертої групи не можуть бути суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня податкового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а в листі від 22.02.2017 №26/10-13-10-24-12-08 зазначив наступне: в ході розгляду поданої платником податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік (реєстраційний №9024137675 від 20.02.2017) встановлено, що станом на 01.01.2017 в інтегрованій картці ДП "Дослідне господарство "Оленівське" обліковується податковий борг з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва " 30/14011101/05" у розмірі 0,31 грн., а тому позивач не може бути зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи.
При цьому, за змістом інформації про стан розрахунків Державного підприємства з бюджетом, наданої податковою інспекцією у вигляді листа від 18.08.2017 №5155/10/10-13-10-24-07-29 у відповідь на письмовий запит позивача, за даними інформаційної системи органів ДФС "Податковий блок" станом на 31.12.2016 в інтегрованій картці платника податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) обліковувалася переплата в сумі 94,95 грн., а в інтегрованій картці платника податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (код платежу 14010901) - нульове сальдо; в інтегрованій картці платника податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами (код платежу 14011001) обраховувалася переплата в сумі 8 919,93 грн.; також в інтегрованій картці платника податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва (код платежу 14011101) значився податковий борг у сумі 0,31 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд насамперед вважає за необхідне звернути увагу на таке.
У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із приписами пунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
В свою чергу згідно з положеннями підпункту 4 пункту 291.4 цієї ж статті ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку, з них: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.