ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2024 року
м. Київ
справа № 680/1009/16-ц
провадження № 61-3906св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Керницької Оксани Вікторівни на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2022 року у складі судді Яцини О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду 14 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_2 проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Крім того, на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку
від 17 лютого 2009 року йому належать земельні ділянки за цією ж адресою з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2, який здійснив самочинне будівництво сінника та забору на межі земельних ділянок. Ці споруди частково зайняли земельну ділянку позивача, внаслідок чого він не має можливості користуватися нею.
З огляду на вказане ОСОБА_3 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ним земельною ділянкою кадастровий номер 6823389000:01:001:0001 по АДРЕСА_1 шляхом знесення частини сінника площею 1 кв. м, фундаменту та паркану площею 5 кв. м з розмірами по периметру, вказаному у висновку експерта.
У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 суд ухвалою від 09 березня 2021 року залучив до участі у справі його правонаступницю - ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, позов задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, - кадастровий номер 6823389000:01:001:0001, шляхом знесення частини сінника площею 1 кв. м і фундаменту з огорожею площею 5 кв. м відповідно до розміру по периметру, що відображені на план-схемі в додатку 11 до висновку судової земельно-технічної експертизи №005/17 від 16 травня 2017 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_2 звів частково на суміжній земельній ділянці сінник і паркан, а тому порушене право
ОСОБА_1 підлягає захисту. Оскільки сінник є тимчасовою спорудою, яка виготовлена з полегшених конструкцій (деревина, листи заліза та шиферу) та встановлена без улаштування заглибленого фундаменту, а паркан виготовлений із дерев`яних штахет та неглибокого фундаменту, то їх переміщення можливе без знецінення та зміни цільового призначення майна.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Керницької О. В. на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від
22 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від
14 лютого 2023 року, сформована через систему "Електронний суд".
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року зупинено виконання рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2022 року та постанови Хмельницького апеляційного суду 14 лютого 2023 року до закінчення їхнього перегляду у касаційному порядку.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Керницька О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 820/3183/16, провадження № К/9901/13447/18, К /9901/13449/18, від 06 березня 2019 року у справі № 814/2645/15, провадження № К/9901/12518/18, від 15 травня 2019 року у справі № 813/6423/14, провадження № К/9901/13438/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що будучи обізнаним про фактичні межі користування земельними ділянками сторін у справі, наявність межових знаків, встановлених у 1970-х роках, тобто задовго до оформлення Державного акта серії ЯЖ 954348 від 17 лютого 2009 року, а також спорудження ОСОБА_2 сінника та паркану ще в 1995 році, позивач оформив за собою право власності на земельну ділянку 682338900:01:001:0001, визначивши фактичні межі на власний розсуд. Вважає, що такі дії позивача однозначно вплинули на права відповідача, оскільки через оформлення права власності на земельну ділянку не по фактичних межах та правовстановлюючим документам, виникла ситуація, за якої майно відповідача частково знаходиться на земельній ділянці позивача.
Також зазначав, що лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту, проте позивач не довів порушення його прав, а фактично самостійно вчинив дії для виникнення спірних правовідносин.
При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, проте позивачем необґрунтовано обраний ним спосіб захисту, оскільки жодного судового рішення про зобовязання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, яке б передувало вимогам про знесення самочинного будівництва, і невиконання цього рішення свідчило би про відмову відповідача провести таку перебудову, до суду не надано.
Задоволення позовних вимог про знесення сінника та паркану є занадто обтяжливим та несе надмірний тягар для ОСОБА_2 .
Суди попередніх інстанцій не врахували, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження факту можливості такого знесення, а тому висновки судів про те, що знесення сінника та паркану можливе без зміни цільового призначення майна ґрунтується на припущеннях.
Вважає, що для вирішення питань щодо вартості майна відповідача, можливості його поділу, необхідності знесення та для висновків, що захист права позивача можливий виключно у спосіб знесення, необхідним було вирішення питання про призначення експертизи. У даному випадку саме позивач мав здобути докази на підтвердження порушення його прав.
Крім того, судами не враховано, що сторонами визнавалось будівництво сінника та паркана у 1995 році, тобто до моменту оформлення батьком позивача права власності на земельну ділянку та отримання державного акта. Тому на момент спорудження сінника права позивача порушені не були, оскільки відповідач добросовісно встановив такий на своїй земельній ділянці в межах знаків, виставлених задовго до побудови сінника та паркану.
Також судами попередніх інстанцій залишено поза увагою й висновки судової земельно-технічної експертизи від 16 травня 2017 року №005/17 щодо наявності порушень і з боку позивача.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належало домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_3 був власником земельних ділянок за цією адресою, зокрема: земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 6823389000:01:001:0001, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд (присадибна ділянка), - на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №954348
від 17 лютого 2009 року; земельної ділянки площею 0,1387 га з кадастровим номером 6823389000:01:001:0003, призначеної для ведення особистого селянського господарства, - на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №954350 від 17 лютого 2009 року.
У свою чергу ОСОБА_2 є власником суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_3, а саме земельної ділянки площею 0,2500 га (кадастровий номер 6823389000:01:001:0185) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,1590 га (кадастровий номер 6823389000:01:001:0186) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_2 встановив споруду (сінник) і паркан із дерев`яних штахет і фундаменту на межі земельних ділянок з кадастровими номерами 6823389000:01:001:0185 та 6823389000:01:001:0001.
Судами встановлено, що спірна споруда (сінник) є спорудою функціонального призначення для зберігання сіна для годування худоби, яка виготовлена з полегшених конструкцій (деревини, листів заліза та шиферу) і встановлена без улаштування заглибленого фундаменту. Паркан виготовлений з дерев`яних штахет та фундаменту.
З акту обстеження земельної ділянки №33 від 23 листопада 2016 року вбачається, що начальником та спеціалістом ІІ категорії Відділу комунальної власності, житлово-комунального господарства, благоустрою, зовнішньої реклами, охорони навколишнього природного середовища, інфраструктури та земельних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в селі Ставчани Новоушицького району та встановлено, що споруда (сінник), збудований ОСОБА_2, розташований частково на земельній ділянці ОСОБА_3, а саме: 30 см з одного боку та
10 см з другого. Також на земельній ділянці ОСОБА_3 знаходиться огорожа, яка складається із мурованого фундаменту із бетонованими металевими стовпчиками, на яких прикручені дерев`яні перила із штахетами.
Даними виписок з погосподарських книг Новоушицької селищної ради за ОСОБА_3 рахується наступна площа землі: за 1950-1952 роки - 0,39 га; за 1953-1955 роки - 0,39 га; за 1958-1960 роки по господарська книга відсутня; за 1958-1960 роки - 0,30 га; за 1961-1963 роки по господарська книга відсутня; за 1964-1966 роки - 0,30 га; за 1967-1970 роки - 0,37 га; за 1971-1973 рік - 0,37 га; за 1974-1976 роки - 0,37 га; за 1977-1979 роки - 0,37 га; за 1980-1982 роки - 0,37 га; за 1983-1985 роки - 0,37 га; за 1986-1990 роки по господарська книга відсутня; за 1990-1991 роки - 0,37 га; за 1992 рік - 0,39 га; за 1993-1995 роки - 0,62 га; за 1996-2000 роки - 0,62 га; за 2001-2005 роки - 0,62 га; за 2006-2010 роки - 0,62 га; за 2011-2015 роки - 0,62 га; за 2016-2020 роки - 0,62 га.
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи №005/17 від 16 травня 2017 року: фактичні межі земельних ділянок, що належать сторонам по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не відповідають правовстановлюючим документам; має місце порушення землекористування зі сторони відповідача ОСОБА_2, зокрема, порушення меж та зайняття ним частини земельної ділянки ОСОБА_3 частиною споруди (сінник) та парканом з дерев`яних штахет та його фундаментом; площа зайняття частиною сінника ОСОБА_2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 6823389000:01:001:0001, ОСОБА_3 становить 1 кв. м з розмірами по периметру, графічно відображеним на план-схемі в додатку 11 до висновку; площа зайняття парканом та фундаментом паркану ОСОБА_2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 6823389000:01:001:0001, ОСОБА_3 становить 5 кв. м з розмірами по периметру, графічно відображеним на план-схемі в додатку 11 до висновку; фактичне розташування будівель споруд та інших об`єктів, а саме споруди сінника та фундаменту паркану з дерев`яних штахет відповідача ОСОБА_2 не відповідає відносно меж земельних ділянок сторін по справі, визначених правовстановлюючими документами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
11 лютого 2021 року приватний нотаріус Новоушицького районного нотаріального округу Хмельницької області Кохан О. В. видала ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом (зареєстровані в реєстрі за №129 і №130), згідно яких позивачка успадкувала житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 6823389000:01:001:0001, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.