ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 404/348/20
провадження № 61-2498св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Кропивницька міська рада;
треті особи: комунальне підприємство "Правник", приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Зубко Оксана Петрівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Нофенко Юлії Вікторівни на постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Кропивницької міської ради, треті особи: комунальне підприємство "Правник", приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П., про визнання рішення органу приватизації недійсним та його скасування, визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним та його скасування, визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до рішення Виконкому міської ради народних депутатів від 06 січня 1983 року № 67 ОСОБА_4 та членам його сім`ї: дружині ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, сину ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 померлій ІНФОРМАЦІЯ_3, було видано ордер від 02 лютого 1983 року № 68 на право заняття трьох кімнат в квартирі АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 . Державна реєстрація права власності на вказану квартиру не проводилася, однак він проживав та був зареєстрований в ній з народження разом з матір`ю ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня 2018 року у справі № 404/7203/17 його було визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 . Судовий розгляд зазначеної цивільної справи відбувся без його участі та він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При цьому Кіровським районним судом міста Кіровограда не було належним чином досліджено, що він постійно спілкувався зі своїм дідом ОСОБА_4, який був позивачем у вказаній справі, та його особисті речі знаходяться в цій квартирі. 26 червня 2019 року він звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня 2018 року, однак в день відкриття апеляційного провадження - ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач у вказаній справі - ОСОБА_4 помер. Під час розгляду його апеляційної скарги Кропивницьким апеляційним судом було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2019 року, з якої стало відомо, що власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48444460 від 30 серпня 2019 року, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, серія та номер 52397, видане 14 серпня 2019 року. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року було скасовано рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня 2018 року про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, та закрито провадження у справі. Після цього 19 грудня 2019 року він отримав копію свідоцтва про право власності від 14 серпня 2019 року, виданого міською радою міста Кропивницького на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 та копію рішення органу приватизації міської ради міста Кропивницького від 14 серпня 2019 року № 52397. Вказане рішення органу приватизації було ухвалене на підставі заяви наймача помешкання - ОСОБА_2, тоді як станом на дату видачі свідоцтва про право власності та ухвалення рішення органу приватизації 14 серпня 2019 року основний наймач житла - ОСОБА_4, який отримував ордер від 02 лютого 1983 року № 68 на сім`ю з трьох осіб (дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_10 та дочка ОСОБА_8 ) був живий, а помер він ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, 09 січня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він отримав інформацію про те, що право власності на спірну квартиру зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору дарування серії та номер: 3998, виданого 21 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького нотаріального округу Зубко О. П. При цьому на виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року він був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3 . Таким чином ОСОБА_2 приватизувала спірну квартиру на своє ім`я за життя наймача житлового приміщення ОСОБА_4 та під час розгляду Кропивницьким апеляційним судом апеляційної скарги на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня 2018 року, а після прийняття Кропивницьким апеляційним судом постанови від 12 грудня 2019 року, якою скасовано рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня 2018 року, 22 грудня 2019 року подарувала спірну квартиру своїй онуці ОСОБА_3 . На час видачі ОСОБА_4 ордера на отримання спірної квартири відповідач ОСОБА_2 не була членом сім`ї наймача, оскільки шлюб між ними був зареєстрований після смерті його першої дружини - ОСОБА_5 . Отже, ОСОБА_2 особисто звернулася до органу приватизації, оминувши квартиронаймача ОСОБА_4 та відповідно орган приватизації міської ради міста Кропивницького ухвалив рішення та видав свідоцтво про право власності лише ОСОБА_2, чим були порушені його законні права та інтереси як члена сім`ї ОСОБА_4 . Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним та скасувати рішення органу приватизації - міської ради міста Кропивницького від 14 серпня 2019 року № 52397 щодо приватизації на ім`я ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 14 серпня 2019 року, видане міською радою міста Кропивницького на ім`я ОСОБА_2 на вказану квартиру; визнати недійсним договір дарування серії та номер 3998 від 21 грудня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 червня 2022 року у складі судді Іванової Н. Ю. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 набула право (у зв`язку з постійним проживанням) на приватизацію житла відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та реалізувала його шляхом подачі 14 серпня 2019 року заяви на ім`я керівника органу приватизації, до якої додала документи передбачені пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 (далі - Положення № 396). При цьому позивач не спростував обставин не проживання відповідача ОСОБА_2 в спірній квартирі, а також набуття нею права на приватизацію. ОСОБА_4 відмовився від приватизації частки в квартирі АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2, а також надав згоду на приватизацію нею цієї квартири. Позивачем дані обставини також не спростовані. Виходячи з фактичних обставин справи, підстав та предмету позову, вимагаючи визнати недійсним розпорядження керівника органу приватизації, позивач повинен був довести своє право на приватизацію житла, яке не пов`язується з фактом реєстрації, а також факт проживання в квартирі та/або збереження за ним житлового приміщення на період тимчасової відсутності. Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 759/7479/19 (провадження №61-19609св20) та від 19 лютого 2021 року у справі № 176/1698/17 (провадження № 61-6510св19). Таких належних та допустимих доказів позивач суду не надав. Постанова Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, на яку посилається позивач, не містить відповідних мотивів щодо проживання та/або збереження за ним житла на період тимчасової відсутності. ОСОБА_1 не навів причин, які перешкоджали йому цікавитися спірним майном під час не проживання в ньому та не надав доказів створення йому перешкод у користуванні квартирою до приватизації. Тому прийняття 14 серпня 2019 року органом приватизації міської ради міста Кропивницького рішення № 52397, яким задоволено прохання наймача ОСОБА_2 щодо приватизації квартири, в якій вона мешкала, і передачу квартири у приватну власність, відбулося у спосіб визначений Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та в межах повноважень визначених статтею 19 Конституції України. Рішення органу приватизації - міської ради міста Кропивницького від 14 серпня 2019 року № 52397 щодо приватизації на ім`я ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 є виконаним видачею на його підставі відповідного свідоцтва про право власності від 14 серпня 2019 року, тому вимоги про визнання недійсними і скасування рішення органу приватизаціїта свідоцтва про право власності задоволенню не підлягають. При цьому обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсним договору дарування є неефективним та таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства, оскільки не зумовить бажаних для нього наслідків - повернення квартири.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 червня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення органу приватизації міської ради міста Кропивницького від 14 серпня 2019 року № 52397 щодо приватизації на ім`я ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 14 серпня 2019 року, видане міською радою міста Кропивницького на ім`я ОСОБА_2 на зазначену квартиру. Визнано недійсним договір дарування, укладений 21 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 3998, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач був зареєстрований та за ним зберігалося право на житло в спірній квартирі, однак він не надавав письмової згоди на приватизацію цієї квартири ОСОБА_2 . Тому приватизація спірної квартири проведена з порушенням вимог частини другої статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та пункту 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, на підставі скасованого судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Наведене є підставою для визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації - міської ради міста Кропивницького від 14 серпня 2019 року та виданого на його підставі свідоцтва про право власності від 14 серпня 2019 року. Оспорюваний договір дарування квартири від 21 грудня 2019 року було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з порушенням вимог частини четвертої статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), тому він також підлягає визнанню недійсним. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Оскільки ОСОБА_1 не був титульним власником спірного майна, тому витребувати його з чужого незаконного володіння він не може. Отже, вимога про визнання договору дарування спірної квартири, який відбувся на підставі виданого органом приватизації ОСОБА_2 свідоцтва про право власності, що визнається судом недійсним та скасовується, та враховуючи те, що такий позов є негаторним, є належним та ефективним способом захисту, оскільки інший спосіб для відновлення порушених прав у позивача відсутній.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Нофенко Ю. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 276/594/17 (провадження № 61-13446св19), від 20 січня 2021 року у справі № 385/878/19 (провадження № 61-12215св20), від 01 березня 2021 року у справі № 463/5150/15-ц (провадження № 61-43297св18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 463/2390/16-ц (провадження № 61-31245св18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 290/1138/18 (провадження № 61-14884св19), в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20), а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду міста Кіровограда.
31 березня 2023 року справа № 404/348/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Нофенко Ю. В. мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 був знятий з реєстрації в спірній квартирі на підставі рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня 2018 року за його особистим зверненням та не був зареєстрований у вказаній квартирі на час прийняття оспорюваного рішення органу приватизації - міської ради міста Кропивницького від 14 серпня 2019 року № 52397 щодо приватизації на ім`я ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 . Крім того, рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня 2018 року було чинним на час прийняття оспорюваного рішення органу приватизації, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що приватизація спірної квартири проведена з порушенням вимог частини другої статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та пункту 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, на підставі скасованого судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Так само на час укладення оспорюваного договору дарування жодних судових справ з приводу спірної квартири не було і ОСОБА_2 не була учасником справи № 404/7203/17 (щодо визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житлом), тому постанова Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 404/7203/17 не має преюдиційного значення в цій справі. Крім того, пославшись на те, що оспорюваний договір дарування квартири від 21 грудня 2019 року було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з порушенням вимог частини четвертої статті 9 ЖК України, апеляційний суд не врахував, що зазначена норма не є актом цивільного законодавства в розумінні статті 4, частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки в ній не містяться вимоги до змісту правочину. Тому відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
27 березня 2023 року ОСОБА_3 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому погодилася з її доводами та просила задовольнити, посилаючись на те, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права апеляційний суд дійшов передчасного та помилкового висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 червня 2022 року.
30 березня 2023 року ОСОБА_1 також подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до цієї справи, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України є підставою для закриття касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Виконкому міської ради народних депутатів від 06 січня 1983 року № 67 ОСОБА_4, сім`я якого складається з чотирьох осіб: він, дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_6, дочка ОСОБА_8, було видано ордер від 02 лютого 1983 року № 68 на право заняття трьох кімнат в квартирі АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 (т.1 а.с.16).
Відповідно до архівної довідки, виданої Державним архівом Кіровоградської області 07 липня 2016 року за № 51/01-25, у документах архівного фонду "Кіровоградська міська рада та її виконавчий комітет" у протоколах засідань виконкому за 1983 рік (протокол від 06 січня №1) рішенням № 67 ОСОБА_4 надано трьох кімнатну квартиру житловою площею 38,05 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.23).
17 березня 1986 року ОСОБА_5 - дружина квартиронаймача померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер син квартиронаймача - ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла дочка квартиронаймача - ОСОБА_8 (прізвище після укладання шлюбу - ОСОБА_11 ), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (т.1 а.с.20).
22 жовтня 1986 року ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_12 (прізвище після укладання шлюбу - ОСОБА_13 ), про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (т.1 а.с.104).
22 листопада 1986 року ОСОБА_8 (прізвище після укладання шлюбу - ОСОБА_14 ) та ОСОБА_15 уклали шлюб, актовий запис 2793, про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 14 листопада 2019 року № 00024554941. Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (т.1 а.с.15, 22).
Позивач ОСОБА_1 з народження був прописаний разом з матір`ю ОСОБА_16 та дідом ОСОБА_4 у спірній квартирі № 61 (адреса починаючи з 1983 року неодноразово змінювалася), остання адреса: АДРЕСА_6, та був зареєстрований за вказаною адресою по досягненню 16 років та отриманням 20 жовтня 2004 року паспорта громадянина України (т.1 а.с.14).
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 лютого 1999 року за ОСОБА_2 визнано право користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_3 та зобов`язано паспортний відділ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області зареєструвати її в цій квартирі (т.1 а.с.152).
В подальшому рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня 2018 року у справі № 404/7203/17 було задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 (т.1 а.с.27-28).
На підставі вищевказаного рішення суду 31 липня 2018 року ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання (т.1 а.с.14).
14 серпня 2019 року ОСОБА_2 подала заяву до органу приватизації про оформлення передачі в приватну власність спірної квартири, до якої було додано: довідку про склад сім`ї та займані приміщення; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного фонду; копію паспортів, кодів, свідоцтв про народження; копія технічного паспорту та ордеру; копію рішення, на підставі якого видавався ордер; відмову від участі у приватизації ОСОБА_4 (т.1 а.с.99-126).
Згідно з довідкою про склад сім`ї, виданої 14 серпня 2019 року КП "Житлово-Експлуатаційна організація №4" міської ради міста Кропивницького, у квартирі АДРЕСА_3 постійно мешкають ОСОБА_4, 1938 року народження, дата реєстрації: 07 вересня 1983 року, та ОСОБА_2, 1944 року народження, зареєстрована з 30 квітня 1999 року (т.1 а.с.101).
Відповідно до копії заяви від 14 серпня 2019 року ОСОБА_4 відмовився від права приватизації частки квартири АДРЕСА_3, на користь дружини ОСОБА_2 (т.1 а.с.102).
14 серпня 2019 року міська рада міста Кропивницького прийняла рішення № 52397 про задоволення заяви ОСОБА_2 щодо приватизації квартири та видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 (т.1 а.с.25-26, 66-67).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 (т.1 а.с.17).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 404/7203/17, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 21 січня 2021 року, рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня 2018 року було скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво. Під час розгляду вказаної справи апеляційним судом було встановлено відсутність в матеріалах справи доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду справи. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не з`ясував причин довготривалої відсутності відповідача і мотивувальна частина рішення суду не містить жодних висновків з цього питання (т.1 а.с.29-32, т.2 а.с.174-178).
На виконання вищевказаної постанови Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 404/7203/17 ОСОБА_1 було повторно зареєстровано в квартирі АДРЕСА_3 (т.1 а.с.14 зворот).
При цьому 21 грудня 2019 року ОСОБА_2 уклала договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П. за реєстровим № 3998, за умовами якого передала безоплатно онуці ОСОБА_3 у власність квартиру АДРЕСА_3 (т.1 а.с.121-122).
У матеріалах справи містяться дві суперечливі довідки про склад сім`ї, а саме довідка про склад сім`ї, видана КП "ЖЕО № 4" міської ради міста Кропивницького 03 березня 2020 року ОСОБА_3, в якій вказано, що вона зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 у складі сім`ї з чотирьох осіб: ОСОБА_3 (власник), ОСОБА_17 (дочка), ОСОБА_2 (баба), ОСОБА_1 (невідомо), а також довідка про склад сім`ї, видана КП "ЖЕО № 4" міської ради міста Кропивницького 12 березня 2020 року ОСОБА_3, в якій зазначено, що в цій квартирі зареєстровані три особи: ОСОБА_3 (власник), ОСОБА_17 (дочка), ОСОБА_2 (баба) (т.1 а.с.125, 126).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.