ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 569/6234/22
провадження № 61-2690св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ;
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Коваль Ярослав Миколайович;
заінтересована особа (стягувач)- акціонерне товариство "УкрСиббанк";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Коваля Я. М., заінтересована особа - акціонерне товариство "УкрСиббанк"(далі - АТ "УкрСиббанк").
Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 21949786 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7908, виданого 25 грудня 2009 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), яке змінило назву на АТ "УкрСиббанк", заборгованості за кредитним договором та договором поруки в розмірі 62 057,29 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 03 липня 2009 року складає 474 018,40 грн, неустойку в розмірі 500 грн, пеню - 2 098,79 грн та судові витрати - 1 952 грн. З інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вона дізналася, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20 жовтня 2010 року, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, на невизначене майно та все її нерухоме майно накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 10387471), про що реєстратором Рівненської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис за № 10387471. 30 грудня 2010 року виконавче провадження завершене на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час винесення постанови про завершення виконавчого провадження (далі - Закон № 606-XIV), у зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернено стягнення. При цьому арешт, накладений на нерухоме майно, залишився не скасованим. На її звернення державна виконавча служба повідомила, що скасувати арешт неможливо, оскільки виконавче провадження завершене з підстав, що не передбачали зняття арешту з майна боржника та у зв`язку з тим, що виконавче провадження № 21949786 знищено за закінченням строку зберігання, а також надати копії матеріалів виконавчого провадження не представляється можливим. Таким чином наявністю арешту безпідставно обмежується її право щодо вільного розпорядження належним їй майном. Враховуючи викладене ОСОБА_1 просила: поновити строк для звернення до суду з цією скаргою на дії та постанову відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів); визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Коваля Я. М. від 20 жовтня 2010 року про зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони відчуження майна ОСОБА_1 ; зобов`язати відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вжити заходів для припинення арешту невизначеного майна та всього нерухомого майна ОСОБА_1, накладеного постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Коваля Я. М. від 20 жовтня 2010 року, реєстраційний номер запису про обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - 10387471.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2022 року у складі судді Кучиної Н. Г. скаргу ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду із цією скаргою на дії та постанову відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Зобов`язано Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Ковалем Я. М. на підставі постанови про накладення арешту б/н від 20 жовтня 2010 року на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1, реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - 10387471. У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що повернення стягувачу виконавчого документа, зокрема з підстав не виявлення майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, має наслідком винесення відповідної постанови, в якій має бути вирішено питання про скасування арешту. Однак такі дії вчинені не були, в постанові не було вказано про зняття арешту з нерухомого майна боржника, у зв`язку з чим обтяження такого майна досі зберігається. З моменту закінчення виконавчого провадження минуло близько 12 років, виконавче провадження вже знищене, у зв`язку із закінченням строку його зберігання. Тому подальше накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння своїм майном та обмежує права ОСОБА_1, позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності майном. Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання неправомірною постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Коваля Я. М. від 20 жовтня 2010 року про зняття арешту з майна боржника, суд зазначив, що вказаною постановою було накладено арешт на майно боржника, а не знято, що відповідно до чинного законодавства є одним із заходів обов`язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі примусового виконання рішення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргуголовного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кирилюк Н. М. задоволено. Ухвалу Рівненського міського суду від 02 серпня 2022 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Коваля Я. М. відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судові витрати у розмірі 2 481 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г зазначено, що державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Наведене узгоджується з правовими нормами викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18), в якій вказано, що згідно зі статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду, добровільного погашення боржником боргу за погодженням з кредитодавцем або відсутність майнових претензій з боку стягувача до боржника. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 та наявність підстав для скасування арешту з майна. Крім того, ухвалою Рівненського міського суду від 06 серпня 2012 року було задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні, замінено стягувача - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") на його правонаступника - ТОВ "Кей-Колект" у виконавчому провадженні, відкритому 01 квітня 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Онищук Л. О. на підставі виконавчого листа № 2-7908/09, виданого 16 вересня 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Правонаступник ПАТ "УкрСиббанк" - ТОВ "Кей-Колект" до участі в цій справі не залучений.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18), в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.
20 березня 2023 року справа № 569/6234/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скаргаОСОБА_1 мотивована тим, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи па мирне володіння своїм майном. Встановивши, що виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа у справі № 2-7908/09 знищено, а майнові претензії зі сторони стягувача АКІБ "УкрСиббанк" відсутні, він повторно не звертався до виконавця за відкриттям виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні її скарги на дії та постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Коваля Я. М.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кирилюк Н. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в касаційній скарзі правові висновки суду касаційної інстанцій не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.
Фактичні обставини справи
У відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 21949786 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7908, виданого 25 грудня 2009 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АКІБ "УкрСиббанк", яке змінило назву на АТ "УкрСиббанк", заборгованості за кредитним договором та договором поруки в розмірі 62 057,29 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 03 липня 2009 року складає 474 018,40 грн, неустойку в розмірі 500 грн, пеню - 2 098,79 грн та судові витрати - 1 952 грн.
З інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20 жовтня 2010 року, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, на невизначене майно та все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 10387471), про що реєстратором Рівненської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис за № 10387471.
30 грудня 2010 року виконавче провадження було завершене, так як виконавчий документ повернено стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Закону № 606-XIV у зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернено стягнення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.